Тестове завдання з біології винограду

№ питання	Варіанти відповіді
Росяні корені – це :	а) корені розміщені в основі підземного штамба; б) бічні корені; в) корені біля поверхні ґрунту.
Плодова стрілка:	а) пагін плодової ланки, укорочений на 2-3 бруньки; б) пагін плодової ланки, укорочений на 5-8 бруньок; в) порослевий пагін, що розвивається з підземного штамба.
Дорзивентральність – це:	а) фізіологічна несумісність підщепи і прищепи; б) площинна полярність винограду, що проявляється в асиметричній будові поперечного розрізу пагона; в) біологічна властивість, що зу-мовлює швидкий ріст лози в дов-жину, а коренів – у глибину ґрунту.
Генеративні органи винограду – це:	а) пасинок; б) суцвіття; в) листок; г) ягода; д) корінь.
П’яткові корені – це	а) корені, розміщені в основі підземного штамба; б) бічні корені на підземному штамбі; в) корені біля поверхні ґрунту.
Сучок заміщення – це	а) пагін плодової ланки, укорочений на 2-3 бруньки; б) пагін плодової ланки, укорочений 5-8 бруньок; в) вовчковий пагін, розміщений на старій деревині.
Вертикальна полярність вино-градної лози – це	а) фізіологічна несумісність підщепи і прищепи; б) асиметричність будови попереч-ного розрізу пагона; в) біологічна властивість, що зу-мовлює швидкий ріст лози у довжину а коренів – у глибину.
Вегетативні органи винограду –це	а) листок; б) пагін; в) суцвіття; г) квітка; д) ягода.

Онтогенез винограду і розвиток рослин у річному циклі

Вивчаючи фенологію, треба мати на увазі, що виноград, як і інші багаторічні листопадні рослини, проходить протягом свого життя великий і малі (річні) цикли розвитку. У сіянців винограду великий цикл триває часом понад 200 років і розпочинається від злиття гамет, формування і проростання насінини до відмирання багаторічної рослини. У вегетативно розмножуваних рослин цей цикл складає 50-70 і більше років.

Великий цикл розвитку винограду, або онтогенез, складається з чотирьох вікових періодів: ембріонального, ювенільного (юнацького), продуктивного (плодоношення) та етапу старіння і відмирання рослини. В онтогенезі виноград щорічно проходить малий (річний) цикл розвитку, який в умовах помірного і теплого клімату складається з двох основних періодів: періоду вегетації і зимового спокою. У періоді вегетації чітко розрізняють шість фаз у розвитку і рості рослин. Ці фази в річному циклі називають фенофазами.

Період вегетації розпочинається активізацією кореневої системи, коли середньодобова температура довкілля складає 10ºС, проявляється сокорухом і завершується листопадом.

У періоді вегетації розрізняють наступні фенофази.

1. Сокорух – розпочинається рано навесні, коли температура ґрунту на глибині розміщення основної маси кореневої системи сягне 8-10ºС, і триває до початку розпускання бруньок. З усіх пошкоджень і ран пагонів й багаторічних частин куща активно витікає вода. Виявлено, що на початку „плачу” у рослину подається практично дистильована вода з незначним вмістом мінеральних і органічних речовин (0,2% сухих речовин). Далі, коли рослина добре змочила всі пагони, концентрація розчину збільшується, бо з кореневої системи починають подаватися накопичені там пластичні речовини. Рани починають закупорюватися декстринами (слизистими речовинами), а бруньки на той час набухають, проростають – плач припиняється. Найактивніший сокорух спостерігається протягом 10-15 днів.

2. Розпускання бруньок і ріст пагонів – триває 35-55 днів від початку розпускання бруньок до початку цвітіння. Розпускання бруньок починається за середньодобової температури повітря – 10°С і вищої. Найінтенсивніше ростуть пагони і суцвіття за температури 20-30°С і вологості ґрунту 80—85% НВ. У цей період активно розвивається коренева система, інтенсивно вбирається волога, використовуються запасні речовини, нагромаджені в коренях і багаторічних частинах рослини. Інтенсивно розвиваються не лише пагони, листки, а й вусики і суцвіття. До початку фази цвітіння пагони сягають понад 70% своєї довжини. В умовах півдня України фенофаза розпускання бруньок та інтенсивного росту пагонів триває до перших днів червня.

3. Цвітіння. Триває 8-14 днів. Для цвітіння винограду необхідна мінімальна температура 14-18°С і максимальна до 30°С. Оптимум температур лежить у межах 20-26ºС і гарантує найкраще запилення і запліднення. За температури, нижчої від 14°С, цвітіння не припиняється, але запліднення квіток здебільшого не відбувається. За температури, вищої від 30°С, і відносної вологості повітря, нижчої від 45%, квіти не запліднюються через швидке висихання приймочок маточок.

Бутони у суцвіттях починають розпускатися (пелюстки квіток скидаються з квітоложа у вигляді ковпачків) рано-вранці, кількість розквітлих бутонів збільшується до 9 - 10 год., об 11 год. розцвітання припиняється, і лише у другій половині дня (з 15 до 16 год.) починається друга хвиля розпускання квіток, проте вона менш тривала. Сприйнятливість квіток до запліднення триває 4-6 днів з моменту їх розпускання.

Цвітіння винограду в Україні відбувається в червні. Тоді ж формуються зимуючі вічка, починаючи з основи і до верхівки пагонів.

4. Ріст ягід починається від утворення зав’язі і триває 30-60 днів до початку достигання ягід. Найінтенсивніше ростуть плоди за температури повітря 25-30 ºС. Зав'язь збільшується і до кінця фази досягає нормального для сорту розміру, але залишається зеленою. Вміст кислот в ягодах досягає максимуму, а цукри тільки починають нагромаджуватися. До кінця фази поступово уповільнюється ріст і потовщення пагонів, листків. У зимуючих вічках формуються бруньки із зачатками суцвіть.

5. Достигання ягід (від початку достигання до їх повної (фізіологічної) стиглості). У сортів раннього періоду достигання триває 20-30 днів, а пізнього – 50-60 днів. Оптимальна температура для достигання ягід – 28-32°С. За температури, нижчої від 14-16ºС і вищої від 40ºС, ягоди достигають повільно. У цей час вони стають м'якими і набувають характерних для сорту забарвлення та форми. Вміст цукру, барвників та ароматичних речовин в ягодах зростає, кислотність знижується, зменшується кількість дубильних речовин. До часу повної стиглості клітини оболонки м'якуша і шкірочки пом'якшуються, шкірочка легко відокремлюється від м'якуша, а на її поверхні з'являється наліт пруїну. За повної фізіологічної стиглості ягоди винограду набувають характерної для сорту маси, забарвлення, смаку та аромату з максимальним вмістом цукру. Насіння стає твердим і набуває коричневого забарвлення.

Розрізняють технічну стиглість, яка визначається придатністю винограду до переробки. Час збирання столового винограду визначають його споживчою стиглістю.

6. Визрівання пагонів і листопад – триває від стиглості ягід до визрівання пагонів і опадання листя. Триває фаза 30—45 днів. Сприяє визріванню пагонів тепла і тривала осінь зі зниженням температури повітря до 15-10°С, а також різке коливання денної і нічної температури, короткий світловий день. Пагони набувають коричневого забарвлення. У листках припиняється фотосинтез, їх забарвлення поступово змінюється: у білих сортів вони стають жовтими, а у чорних – пурпурово-червоними з різними відтінками. В основі черешків листків формується щільна коркова тканина, і листки опадають. Остання фаза вегетації завершується і рослини вступають у період спокою.

Для нормального проходження всіх фаз вегетації необхідна певна сума активних температур. Активні температури – це середньодобові температури повітря, які відраховують від біологічного нуля (+10ºС).

Фаза зимового (вимушеного) спокою триває 3-4 місяці. Зумовлена несприятливими умовами зовнішнього середовища, зокрема низькими температурами. Рослини можуть бути виведеними з вимушеного спокою зимовими відлигами.

Корені виноградної рослини не мають періоду спокою. Вони уповільнюють або припиняють ріст лише в результаті посухи або низьких температур. Через те часто спостерігають дві фази активного росту коренів – весна і початок осені.

У винограду ще виділяють так званий фізіологічний (органічний) спокій, що визначається станом зимуючих бруньок. У серпні, починаючи з основи пагона і догори, практично одночасно з його визріванням бруньки втрачають здатність до проростання навіть за високих температур. У винограду, як і в інших рослин помірної зони, така властивість розвинулася через пристосованість до умов зимування, що призупиняє проростання бруньок восени. В стані фізіологічного спокою навіть обрізування лоз не може спричинити проростання зимуючих вічок. Саме на цей період припадає так зване чеканення винограду – укорочування лози з метою кращого освітлення грон і прискореного дозрівання врожаю.