- •§ 3. Адвокат 74
- •§ X Міжнародні стандарти професійної діяльності юристів 197
- •Розділ і юридична деонтологія як наука і навчальна дисципліна
- •§ 1. Поняття і ознаки юридичної деонтології. Термін «деонтологія»
- •§ 2. Предмет юридичної деонтології
- •§ 3. Передумови виникнення і етапи розвитку юридичної деонтології
- •§ 4. Нормативні основи юридичної деонтології
- •§ 7. Місце юридичної деонтології у системі суспільних і юридичних наук
- •§ 8. Юридична деонтологія як навчальна дисципліна
- •§ 1. Професія «юрист»: поняття, загальні ознаки. Професіоналізм юриста
- •§ 2. Фах і кваліфікація юриста
- •§ 3. Місце і соціальне призначення юриста
- •§ 4. Юрист як посадова особа
- •§ 5. Юрист як керівник. Основні стилі керівництва (авторитарний, ліберальний, демократичний)
- •§4 Розділ п
- •§ 6. Компетентність як показник професійної майстерності юриста
- •§ 7. Кадрова політика держави щодо діяльності юриста Кадрова політика держави щодо діяльності юриста (від фр.
- •§ 9. Громадські об'єднання юристів в Україні і ромадське об'єднання юристів — добровільне самокерова-иі формування людей, засноване з їх ініціативи, що об'єдналися на
- •§ 1. Суддя
- •§ 2. Прокурор
- •§ 3. Адвокат
- •§ 5. Юрисконсульт
- •§ 6. Працівник органів реєстрації актів громадянського стану
- •§ 7. Слідчий
- •I .Ііі.Ич інших.
- •§ 9. Оперативний працівник правоохоронних органів
- •§10. Дізнавач
- •§ 11. Працівник державної кримінально-виконавчої служби (державний виконавець кримінальних покарань) Працівник державної кримінально-виконавчої служби —
- •§ 1. Поняття, види і форми юридичної освіти
- •§ 2. Взаємозв'язок юридичної освіти, юридичної науки і юридичної практики
- •§ 3. Державний стандарт вищої юридичної освіти. Кваліфікаційний паспорт юриста
- •§ 4. Система вищих установ юридичної освіти
- •§ 5. Перепідготовка, стажування і підвищення кваліфікації юридичних кадрів 11, ичііцснин кваліфікації юридичних кадрів — це навчання по послідовного оволодіння новими знаннями і розвитку умінь
- •§ 6. Підготовка наукових кадрів у галузі юриспруденції
- •§ 7. Система наукових юридичних установ в Україні
- •§ 1. Поняття та ознаки юридично/практики
- •§ 2. Зміст і структура юридичної практики
- •§ 3. Функції юридичної практики Функції юридичної практики — основні напрямки її впліпи
- •§ 7. Юридична справа і її вирішення. Види процесуальних актів
- •§ 1. Класифікації юридичної практики
- •§ 2. Судова практика
- •§ 3. Прокурорська практика
- •§ 5. Нопнріальна практика
- •§ 12. Практика державної кримінально-виконавчої служби
- •§ 13. Приватна юридична практика
- •§ 14. Інтерпол як професійна міжнародна організація кримінальної поліції
- •§ 1. Кваліфікаційна атестація
- •§ 2. Кваліфікаційна атестація суддів
- •§ 3. Кваліфікаційна атестація прокурорських працівників
- •§ 4. Кваліфікаційна атестація адвокатів
- •§ 6. Кваліфікаційна атестація працівників органів реєстрації актів цивільного стану
- •§ 7. Кваліфікаційна атестація працівників органів внутрішніх справ
- •§ 8. Міжнародні стандарти професійно)' діяльності юристів
- •§ 1. Загальні правила притягнення юристів-практиків до дисциплінарної відповідальності
- •§ 2. Дисциплінарна відповідальність суддів
- •§ 3. Дисциплінарна відповідальність працівників
- •§ 4. Дисциплінарна відповідальність адвокатів
- •§ 5. Дисциплінарна відповідальність працівників
- •§ 6. Дисциплінарна відповідальність працівників органів внутрішніх справ
- •§ 7. Вища рада юстиції України як вищий незалежний
- •§ 1. Правова культура юриста і культурний стиль його професійної поведінки
- •§ 2. Роль правової культури юриста у розвитку правової культури суспільства
- •§ 3. Професійне мислення юриста Професійне мислення юриста — вища аналітична здатність особи опосередковано й узагальнено за допомогою понять, су-
- •§ 4. Деформації професійної свідомості юриста-практика: шляхи подолання
- •§ 1. Поняття, зміст і структура психологічної культури юриста-практика
- •§ 2. Психічний склад особи юриста-практика
- •§ 3. Система психічних властивостей
- •§ 4. Психологія ділового спілкування юриста-практика і міжособистісних стосунків у службовому колективі
- •§ 5. Психологічна сумісність і психологічний клімат
- •§ 1. Поняття, зміст і структура політичної культури юриста
- •§ 2. Рівні політичної культури юриста. Субкультура професійних груп юристів
- •§ 3. Принцип політичного нейтралітету у професійній діяльності юриста
- •§ 1. Поняття, зміст і структура етичної культури юриста
- •§ 3. Професійний обов'язок юриста
- •§ 4. Професійна таємниця юриста-практика
- •§ 5. Присяга юриста
- •§ 1. Поняття, зміст і структура естетичної культури юриста
- •§ 2. Форми прояву естетичної культури юриста. Манера поведінки
- •§ 3. Службовий етикет юриста
- •§ 5. Зовнішній вигляд юриста
- •§ 6. Державна і професійно-правова символіка
- •§ 7. Вимоги до дизайну й ергономіки в юридичних установах
- •§ 8. Естетичні вимоги щодо оформлення правових документів
- •§ 1. Поняття, структура і зміст економічної культури юриста
- •§ 2. Поняття, зміст і структура екологічної культури юриста
- •§ 3. Роль юриста в правовому забезпеченні
- •§ 1. Правова інформатика, інформаційно-правове суспільство і юрист
- •§ 1. Загальна характеристика професіограм юридичних професій
- •§ 2. Професіограма судді суду загальної юрисдикції
- •§ 3. Професіограма судді господарського (арбітражного) суду
- •§ 5. Професіограма адвоката
- •§ 7. Професіограма юрисконсульта Соціальний аспект діяльності юрисконсульта виражається в:
- •§ 8. Професіограма державного виконавця
- •§ 9. Професіограма слідчого
- •§ 10. Професіограма дізнавача
- •§ 11. Професіограма оперуповноваженого карного
- •§ 12. Професіограма експерта-криміналіста
- •§ 14. Професіограма інспектора Державної автомобільної інспекції (даі)
§ 3. Роль юриста в правовому забезпеченні
відповідності екологічним правам екологічних
обов'язків
Специфіка екологічної культури юриста полягає в тому, що вона обумовлена ціннісними уявленнями про об'єктивно існуючу екологічну систему — навколишнє природне середовище. При цьому в основі цих уявлень повинна знаходитися переконаність у тім, що деякі екологічні права є природними правами, невід'ємними від життєдіяльності громадян, незалежно від їхнього правового закріплення. Такі права людини і громадянина реалізуються як об'єктивна необхідність і не вимагають нормативно-правового оформлення.
Екологічні права — можливості (свободи) користуватися природним середовищем як природним середовищем проживання3. Це права— на сприятливе навколишнє середовище; охорону здоров'я від впливу небезпечної екологічної обстановки; відшкодування шко-
3 Право на життя людини в сприятливих умовах вперше офіційно визнано в Стокгольмській декларації Конференції ООН з проблем оточуючого людину середовища від 16.06.1972 р. Дана формула з необхідними трансформаціями була відбита спочатку в Конституції СРСР 1977 р., а потім у діючих конституціях країн СНД.
330
ди, заподіяної здоров'ю і майну екологічними правопорушеннями; на природокористування й ін. Узагальнено екологічні права можна назвати правом людини на екологічну безпеку, яке виключає негативний вплив загроз техногенного або природного характеру на її здоров'я і життя.
Екологічні права є спорідненими з правом на жи/ття, правом на охорону життя. Тому юрист у своїй діяльності повинен неухильно керуватися загальнообов'язковим екологічним і моральним імперативом: «Збиток, заподіяний навколишньому середовищу, рівноцінний збиткові, заподіяному майбутнім поколінням людей». Реалізація екологічних прав неможлива без екологічних обов'язків, а невиконання обов'язків не може не відображатися на ступені і рівні додержання прав.
Екологічні обов'язки — юридичні необхідності зберігати природне середовище як природне середовище для проживання, і нести відповідальність за недотримання норм, установлених державою. У різних сферах природокористування обов'язки громадян урегульовані з різним ступенем деталізації і конкретизації; від їхнього дотримання багато в чому залежить стан забезпечення відповідних екологічних прав громадян. До обов'язків громадян відноситься насамперед дотримання стандартів — системи технічних вимог і норм, що регламентують людську діяльність стосовно навколишнього середовища. Стандарти якості навколишнього середовища являють собою встановлені компетентними органами держави науково обґрунтовані і гранично припустимі нормативи стану навколишнього середовища, перевищення яких створює загрозу для людини і самого середовища. Вимоги по охороні навколишнього середовища мають відповідати трьом видам стандартів: загальнотехнічним, стандартам на групу однорідної продукції й стандартам на конкретні види продукції.
До загальнотехнічних стандартів відносяться насамперед стандарти групи «Охорона природи». У стандартах цієї групи закріплюються вимоги держави по раціональному використанню природних об'єктів і забезпеченню таких технічних параметрів діяльності, при яких виключався б або зводився б до мінімуму негативний вплив людської діяльності на природу.
Нині екологічні права й обов'язки визнаються як пріоритетні у системі інших прав і обов'язків людини. Ця категорія прав і обо-
Економічна та екологічна культура юриста 331
в'язків трохи відрізняється від економічних прав і обов'язків громадян. Якщо останні складаються головним чином усередині суспільства, то екологічні права й обов'язки уособлюють взаємини суспільства з природою. При орієнтації на економічні умови людина і суспільство повинні враховувати екологічні фактори. У противному разі в суспільстві формуються інтереси і потреби, спрямовані не на взаємодію з навколишнім середовищем, а тільки на споживання її благ (лікувально-оздоровчі властивості, естетичний ефект від ландшафтів і т. д).
Як громадянину і посадовій особі (застосовувачеві права) юристові слід суворо додержуватися ст. 50 Конституції України, що закріплює найважливіші складові екологічних прав громадян: право на сприятливе навколишнє природне середовище; право на відшкодування збитку, заподіяного погіршенням стану навколишнього середовища; право на одержання і використання екологічної інформації. Ця група екологічних прав невіддільна від особи. Іншу групу становлять ті екологічні права й обов'язки, що тісно пов'язані з природокористуванням і спрямовані на заощадження використовуваних природних об'єктів і екосистем. Це і право вільно відпочивати в лісі (не допускаючи його засмічення), і право землекористування (у залежності від цільового призначення земельної ділянки), і право водокористування (плавання, рибна ловля — без браконьєрства) і т. п.
У практичній діяльності юрист покликаний керуватися таким правилом: екологічному праву відповідає обов'язок уповноважених державних органів, підприємств, установ і організацій проводити заходи, спрямовані на оздоровлення навколишнього природного середовища, попередження і зниження шкідливих для людини і навколишнього середовища наслідків. Керівники будь-якого рангу, інші посадові особи і фахівці, громадяни, пов'язані з діяльністю, що шкідливо впливає на навколишнє середовище і здоров'я людини, зобов'язані мати необхідну екологічну підготовку, яка враховується при призначенні на посаду, атестації і переатестації працівників. Особи, що не мають необхідної підготовки, не допускаються до виконання роботи, яка вимагає відповідних екологічних знань.
Рівень і якість екологічної культури юриста визначаються ефективністю правового забезпечення додержання всіма громадянами
332
і посадовими особами екологічних прав і виконання покладених на них екологічних обов'язків, тобто відповідністю екологічним правам екологічних обов'язків.
Розділ XV ІНФОРМАЦІЙНА КУЛЬТУРА ЮРИСТА