- •1. Значення курсу "і у" та її державності у внз
- •2. Перші державні утворення на території України
- •3.Антська держава її роль в консолідації укр.Етносу.
- •4. Розселення східних словян у 7-9 ст., союзи племен.
- •5. Аналіз теорій виникнення Русі
- •6.Хрещення Русі та його історичне значення
- •7. Суспільно-політичний устрій Київської Русі та її історичне значення
- •8.Причини розпаду Київської Русі та її значення
- •9.Діяльність Романа Мстиславовича (1173-1205) та об'єднання Галичини і Волині.
- •10.Галицько-Волинського князівство – подовжувач традицій державності Київської Русі
- •11. Відновлення могутності Галицько-Волинської держави за Данила Галицького
- •12.Українські землі у складі Великого князівства Литовського
- •13.Люблінська унія та експансія Польщі на українські землі у другій пол. Хуі ст..
- •14.Берестейська унія 1596, її причини та наслідки.
- •15. Запорізька Січ – Християнська козацька республіки
- •16. Заснування Запорізької Січі. Роль козацтва в українській історії
- •17. Причини Національно-визвольної війни українського народу 1648—1658 рр.
- •18. Початок і хід національної війни.
- •19. Переяславська Рада та її місце в історичній долі українського народу.
- •20.Правобережний гетьман Петро Дорошенко і його боротьба за об'єднання України.
- •21. Причини поразок та історичне значення національно-визвольної війни українського народу 17 ст.
- •22. Промосковська політика і.Брюховецького івтрата Україною державного суверенітету
- •23.Гетьманування Івана Мазепи та його спроба звільнити Україну
- •24.Діяльність останніх гетьманів України для збереження української державності
- •25.Ліквідація царизмом автономного устрою України.
- •26. Діяльність Кирило-Мефодіївського братства
- •27. Національне пробудження в Галичині, «Руська Трійця».
- •28. Валуєвський циркуляр (1863). Емський указ Олександра іі (1876) та їх наслідки для української державності.
- •33. Українська Народна Республіка доби Директорії
- •34. Повстання у Львові 1 листопада 1918 р. Перехід до Української Національної Ради. Проголошення зунр.
- •35. Державний устрій унр періоду унр періоду Директорії.
- •36. Політика «воєнного комунізму» окупаційної більшовицької влади в Україні 1919-1921р.Р.
- •37. Політичні процеси в Україні в кінці 20-х початку 30-х років та знищення української інтелектуальної еліти. Голодомор 1932-1933рр - геноцид українського народу.
- •38. Українізація: причини і наслідки.
- •39. Західноукраїнські землі в міжвоєнний період
- •40. Карпатська Україна
- •41. Початок другої світової війни. Окупація Червоною армією Західної України 1939-1941рр.
- •42. Проголошення оун Акту відновлення Української держави у Львові 30 червня 1941 р.
- •43. Фашистський окупаційний режим в Україні.
- •44. Створення і діяльність упа.
- •45. Радянський режим в Україні у повоєнні роки (1945-1953)
- •46. Початок лібералізації суспільного життя в Україні 50-60рр. Хх ст.
7. Суспільно-політичний устрій Київської Русі та її історичне значення
На етапі становлення Давньоруської держави утворилася дружинна форма державності: на ґрунті княжої дружини утворився примітивний апарат управління, судочинства та збирання данини. У цей час дружина виконує не тільки роль війська, а й радників. Центральною фігурою цієї форми державності є князь, який більше виявляє себе як воєначальник, а не як державний діяч. У добу піднесення Київської Русі формується централізована монархія: вся повнота влади дедалі більше зосереджується в руках князя, дружина відходить від державних справ, а на рішення князя впливає лише частина старших дружинників та вихідців зі старої племінної аристократії - бояри.
У період феодальної роздрібненості відбулася ще одна зміна форми державного устрою: одноосібна монархія поступилася місцем федеративній монархії. Тепер долю Русі вершив не великий князь, а група найвпливовіших князів, що шукали компромісних рішень на своїх зібраннях («снемах»). Цю форму правління історики називають «колективним сюзеренітетом».
Отже, розвиток державності Київської Русі відбувався у двох напрямах: від системи управління, що випливала з військової організації, - до цивільних форм правління та від посилення централізму - до децентралізації. Основними елементами механізму політичної влади в Давньоруській державі були князь, боярська рада та віче (збори міського населення). Великий київський князь був головним носієм державної влади. У його руках було зосереджено всю повноту законодавчої, виконавчої, судової та військової влади. У своїй діяльності князь спирався на військову підтримку дружини та ідеологічну - церкви. Дружина являла собою постійне військо, що виконувало роль апарату примусу.
Певною мірою на політичні рішення князя впливали поради та підтримка боярської ради. Цей дорадчий орган походить від давньослов'янської ради старійшин. У разі відсутності князя або після його смерті рада ставала основним органом влади, у компетенції якої були не тільки питання внутрішньої та зовнішньої політики, а й обрання та встановлення влади наступного князя. Володіючи правом «вето», боярська рада неодноразово змінювала плани великих князів. Проте залежність цього дорадчого органу від князя призвела до того, що він не був юридичне оформлений і не став повноцінним державним інститутом з чітко визначеними функціями.
Віче - це народні збори дорослого чоловічого населення, що вирішували важливі громадські та державні справи. Цей орган влади логічно продовжує слов'янську традицію племінних зборів. У добу посилення монархії та централізму віча занепали, а в період ослаблення князівської влади знову відродилися. Віче мало досить широкі права: оголошувало війну і укладало мир, виганяло або ж запрошувало князя, розпоряджалося фінансовими та земельними ресурсами, усувало адміністрацію, чинило вічовий суд. Механізм прийняття рішень був граничне простим - голосування не проводилося, а підтримка або ж заперечення висловлювалися гучним криком.