3 Питання. Основні підходи до вивчення сім'ї в соціологічній науці
Складний характер сім'ї як соціального утворення зумовлює наявність різноманітних методологічних підходів до її вивчення. Разом з тим їх можливо об'єднати в декілька груп залежно від того, в якій ролі розглядається сім’я.
Методологія символічного інтеракціонізму розглядає сім'ю як малу соціальну групу. Сім'я рочуміється тут як сукупність соціальних ролей, які виникають і реалізуються у взаємодії її членів, зумовлюючи займані ними позиції. У більшості таких досліджень сім'я ототожнюється з відносно закритою системою, яка має досить слабкі зв'язки з оточуючими її інститутами, організаціями і групами. Тому інституціональний і культурний аспект сім'ї практично не аналізується. Цей напрямок акцентує увагу на дослідженні ролей і статусів, міжстатусних відносин в процесі комунікації, конфліктів, прийнятті рішень тощо.
Близькою до нього є інша спроба розгляду стосунків в сім'ї—конфліктологічний підхід, представники якого звертають увагу передусім на складний суперечливий характер сімейних відносин, на рольові і статусні конфлікти між членами родини і т.ін. Деякі дослідники акцентують увагу на аналізі порядку розподілу влади всередині сім'ї, надаючи особливого значення механізмові прийняття рішень. Як правило, відзначають вони, ті члени сім'ї, що володіють більшими матеріальними засобами, одержують в ній більшу владу. Сучасний варіант теорії конфлікту, що стосується сім'ї, запропонований Х.Хартманн. Для неї сім'я — це «місце боротьби». Сім'я стає полем бою, де відбуваються конфлікти щодо перерозподілу засобів, в тому числі і щодо праці в домашньому господарстві та виховання дітей. Як вважає Х.Хартманн, важчі обов'язки жінки по домашньому господарству є формою експлуатації, яка склалася всередині капіталістично-патріархальної системи. Ця теорія носить назву марксистсько9феміністської», бо наголошує на експлуатації жінки-робітниці з боку чоловіка-капіталіста, в руках якого сконцентровані економічні засоби. Отже, в центрі уваги цієї конфліктологічної парадигми є напруження і боротьба всередині сім'ї.
Однак оскільки погляд на сім'ю як на малу соціальну групу лише нещодавно став домінуючим, то більш поширеними є соціологічні концепції, де сім'я розглядається як соціальний інститут і у ширшому плані — як соціальна система.
Найбільш характерними тут є моделі сім'ї, розроблені в межах структурного функціоналізму. Його предстачник Т.Парсонс виходить з точки зору про універсальний характер нуклеарної сім'ї, всередині якої він розрізняє два типи лідерства: інструментальне, пов'язане з вирішенням організаційних завдань, то емоційне. Відтак соціальна система нуклеарної сім'ї уявляється Т.Парсонсом у вигляді сукупності таких ролей:
чоловік/батько жінко/мати
син/брат донька/сестра.
Інструментальне лідерство закріплюється за роллю «чоловік/батько», емоційне — за роллю «жінка/мати». Функціональне завдання підтримки емоційного балансу між всіма членами сім'ї, необхідного для нормальної соціалізації дітей, вимагає міцного союзу між подружжям, закріпленого шлюбом. Соціальна система сім'ї, згідно з Т.Парсонсом, носить тимчасовий характер: виконавши завдання соціалізації дітей, вона сомоліквідується, тому що діти утворюють власні нуклеарні сім'ї. Модель Т.Парсонса базувалась на визнанні ним ізольованого характеру нуклеарної сім'ї, тобто відсутності сталих міцних зв’язків членів сім’ї зі своїми батьками та іншими кровними родичами. Згідно з цією моделлю лише один член родини — мужчина (чоловік-батько) здійснює зв’язок між сім’єюі економікою суспільства, праця жінки істотної ролі для життя родини не має.
Дослідження сім'ї в США у 60-70-х рр. спростували багато положень Т.Парсонса, перш за все його тезу про ізольований характер нуклеарної сім'ї. Було доведено, що зв'язки з найближчими родичами мають велике значення для сучасних сімей, що в розвинутих країнах досить розповсюджені великі (а не лише нуклеарні) сім'ї, які складаються з 3-4 поколінь. Е.Ботт виявила таку закономірність: у чим ширший соціальний контекст включена сім'я, тим менше розмежованими є ролі подружжя. Нині в структурному функціоналізмі сім'я аналізується з точки зору її пристосування до більш широкої соціальної системи. Основними для цього підходу є поняття структури, функції, визначення ситуації тощо. При цьому акцентується на сталості і міцності сім'ї. Менше уваги приділяється її змінам і суперечностям всередині сімейного кола.
Цю прогалину надолужує конфліктологічнийпідхід, для якого властивим є розгляд стосунків не лише в сім'ї, але й між сім'єю як соціальним інститутом та іншими соціальними інститутами і організаціями. Такого роду конфлікти можуть виникати з приводу виховання дітей (де краще це робити: спільно вдома батькам чи в дошкільних закладах, організованих державою), перерозподілу матеріальних засобів (хто повинен приймати рішення про використання засобів, якими володіє сім'я, — члени родини чи представники державного апарату) і навіть харчування (де краще пообідати: вдома їжею, звареною жінкою, чи в кафе або ресторані). Отже, в руслі конфліктологічної парадигми розробляються проблеми як внутрішньосімейного життя, так і конфліктів зовнішніх — між сім'єю та її соціальним оточенням.
Ситуаційний підхід зосереджується на дослідженні цінностей і норм у сфері сімейно-шлюбних відносин і розгляда єїх як соціальну ситуацію, що визначає функціонування різних типів родин. Для прихильників цього напряму центральними є поняття соціальної ситуації і ролі.
Інституціональний підхід дозволяє розглядати сім'ю як соціальну систему, яка є одним з основних соціальних інститутів. При цьому зазначається, що багато важливих функцій сім'ї переходить до суспільства. В цих дослідженнях центральними поняттями стають індивід і культурні цінності, які він поділяє.
Соціобіологія У західній соціологічній думці є ще один напрямок, який розглядає сім'ю радше в природному, а не в соціальному контексті. Соціобіологія- та її концепція сім'ї базується на визнанні всезагальності законів еволюції та природного відбору. Другий важливий вихідний пункт соціобіологів — ідея тотального універсального і первинного характеру інстинкту продовження роду. Необхідність сімейного існування закладена в самій біологічній сутності людини і визначається потребами відтворення. Тому люди об'єднуються в сім'ях, але стратегія відтворення у чоловіків і жінок є відмінною. Для чоловіків характерним є прагнення і здатність залишити по собі якомога більше нащадків (що, з рештою, є притаманним для всіх самців у природі). Жінки ж зосереджуються по клопотах про виживання потомства; їх родинний внесок є вищим, ніж у чоловіків. Відмінність стратегії відтворення в сім’ях призводить до конфліктності у стосунках подружніх пар.
Нині в українській соціології посилюється інтерес до проблем сім'ї як малої соціальної групи.-Це багато в чому пояснюється тим, шо руйнація тоталітарного режиму і болючий перехід до якісно нового типу суспільства, який супроводжується кризовими явищами, зробив сім'ю одним з центральних осередків життя людини, зумовив його зростаючу приватизацію. Сім'я в сучасних умовах перетворюється на «острівець безпеки», притулок і схованку від усіх потрясінь перехідного періоду. На часі, очевидно, і вироблення нового типу стосунків сім'ї і суспільства, заснованого на рівноправності і партнерстві, на взаємодії і взаємній повазі.