КОЧЕРГАН

ку та про її напрями (зовнішня, внутрішня, економічна, соціальна), саме

політика як курс дій є предметом аналізу політики. Аналізом політики як

роlicy мають займатися передусім державні управлінці, економісти, юрис-

ти, політологи, а також, власне, фахівці з аналізу державної політики.

Близькими за змістом термінами (але не синонімами) можна вважати слова

"програма" та "стратегія".

Політика (роlitics) – сфера взаємо-

відносин різних соціальних груп та

індивідів щодо використання інсти-

тутів публічної влади задля реалі-

зації своїх суспільно значущих ін-

тересів і потреб.

Державна політика – вибір державними інституціями між діяльністю та

бездіяльністю з розв’язання суспільних проблем.

Вплив політики проявляється у двох аспектах:

– результати політики – реальні результати, досягнуті через діяльність

державних інституцій у процесі реалізації напряму державної політики;

– наслідки політики – очікувані/неочікувані кінцеві результати діяльнос-

ті/бездіяльності державних інституцій.

Структуру політики становлять: суб’єкти політики, об’єкти політики,

політична діяльність, політичні відносини, політичні інтереси, політична

свідомість, політична психологія, політична культура, а також, крім зазна-

ченого вище, виділяють нормативний аспект.

Під суб’єктами політики розуміються учасники політичного процесу,

здатні діяти вільно і самостійно. Є три рівні суб’єктів політики: соціальний

(індивіди, класи, еліти, етноси, мафія, натовп, корпоративні групи); інсти-

туційний (партії, органи державної влади, суспільні організації, такі супер-

інститути, як ООН, НАТО); функціональний (армія, органи розвідки, лобі,

опозиція, бюрократія).

Термін "політика" походить від

давньогрецького слова "поліс" (мі-

сто-держава) та його похідних:

"politike" (мистецтво управляти

державою), "politeteia" (консти-

туція), "polites" (громадяни), "politica"

(державний діяч)

Об’єктами політики виступають суспільні явища, на які спрямована дія-

льність суб’єктів політики, зокрема – влади. Суб’єкти, здійснюючи полі-

тичну діяльність, вступають у політичні відносини, взаємодіючи з метою

використання влади. Ці взаємодії будуть керуватися політичними інтере-

сами учасників, які є безпосеред-

ньою спонукальною причиною

політичної активності.

Документи державної політики

в України:

– закони України;

– стратегії;

– концепції;

– державні цільові програми;

– програма діяльності уряду;

– рішення РНБО;

– послання Президента України

до ВР України.

Закон України "Про державні цільові програми" (2004)

Державна цільова програма – це комплекс взаємопов'язаних завдань і за-

ходів, які спрямовані на розв'язання найважливіших проблем розвитку

держави, окремих галузей економіки або адміністративно-територіальних

одиниць, здійснюються з використанням коштів Державного бюджету

України та узгоджені за строками виконання, складом виконавців, ресурс-

ним забезпеченням.

Розділ 2. Вдосконалення державного регулювання

розвитку регіонів

Для поліпшення державного регулювання у сфері реалізації

державної регіональної політики передбачається:

- удосконалити державне стратегічне регіональне планування,

яке б дозволяло точніше та обгрунтованіше визначати основні

довгострокові та поточні пріоритети регіонального розвитку на

загальнодержавному, регіональному та місцевому рівнях, враховувати

їх під час розроблення відповідних розділів проектів

загальнодержавних програм економічного і соціального розвитку

України, регіональних та місцевих програм і планів;

- поліпшити механізм державної підтримки розвитку регіонів,

концентрації державних ресурсів на вирішенні його пріоритетних

проблем, що мають загальнодержавне значення. З цією метою

уповноважений центральний орган виконавчої влади має щорічно, з

урахуванням розробок із стратегічного регіонального планування,

всебічно аналізувати пропозиції головних розпорядників коштів

державного бюджету, місцевих органів виконавчої влади та органів

місцевого самоврядування у регіонах щодо потреб та можливих шляхів

розподілу державних капітальних вкладень між регіонами та

забезпечувати найбільш ефективне використання виділених коштів.

Схема фінансування заходів повинна, зокрема, передбачати в разі

потреби спільне фінансування у певному співвідношенні з Державного

бюджету та з місцевих бюджетів спорудження об'єктів,

затверджуватися і контролюватися Кабінетом Міністрів України;

передбачається посилення відповідальності органів виконавчої влади

та органів місцевого самоврядування за своєчасне у повному обсязі

фінансування узгоджених ними спільних заходів з регіонального

розвитку;

- стимулювання розвитку транскордонних та міжрегіональних

економічних зв'язків на основі виробничої кооперації та

інтеграції, створення відповідних промислово-фінансових груп,

інших сучасних форм господарювання; передбачається розроблення

пропозицій щодо законодавчого розширення можливостей місцевих

органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування для

розвитку транскордонного та міжрегіонального економічного

співробітництва та щодо впорядкування такого співробітництва;

- здійснення системи заходів із розбудови інфраструктури

регіонального розвитку, зокрема ринків продовольства, землі, праці

та капіталу, включаючи товарні біржі, оптові ринки, агроторгові

дома, аукціони, ярмарки, заготівельні кооперативи, підприємства

фірмової торгівлі тощо, а також регіональні агентства розвитку,

маючи на меті поліпшення умов використання передових інноваційних

технологій, підвищення інвестиційної привабливості регіонів,

розширення залучення вітчизняних та іноземних інвестицій для

регіонального розвитку, вдосконалення підготовки та перепідготовки

відповідних фахівців з проблем регіонального розвитку, координації

програм технічної допомоги, спрямованих на підтримку регіонального

розвитку;

- стимулювання розвитку регіонів чи їх частин, у межах яких

показники економічного розвитку та соціального забезпечення

громадян за критеріями, визначеними законодавством, значно нижчі,

ніж відповідні середні показники в державі (депресивні території),

шляхом запровадження особливих механізмів бюджетної, податкової,

цінової, грошово-кредитної, інноваційної та інвестиційної політики

щодо таких територій, визначення чітких критеріїв та строків

виділення з метою стимулювання ефективнішого використання

внутрішнього природного, економічного, наукового, трудового

потенціалу таких територій, прискорення соціально-економічного

розвитку, подолання депресивності, підтримки соціальної активності

та мобільності населення, створення максимально сприятливих

економічних, правових та інституційних умов у їх межах для

прискорення формування і ефективного функціонування нових

суб'єктів господарювання, забезпечення належного соціального

захисту населення; статус депресивної території, форми державної

підтримки розвитку таких територій мають бути визначені

законодавством на основі науково обгрунтованої комплексної оцінки

їх економічного, фінансового, екологічного, соціального стану.

Державна регіональна політика спрямовується також на

забезпечення формування такої фінансової спроможності місцевих

органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, яка

б створювала можливості для ефективного розвитку, подолання

диспропорцій з урахуванням особливостей регіонів, їх потенціалу

щодо адаптації до ринкових умов господарювання.

Поетапне реформування бюджетної системи та міжбюджетних

відносин є органічною складовою ринкових трансформаційних процесів

і здійснюється на основі бюджетного унітаризму в поєднанні з

елементами бюджетної децентралізації, що, зокрема, передбачає:

- удосконалення системи стратегічного бюджетного планування

та фінансового вирівнювання, з тим щоб вони грунтувалися на

об'єктивних критеріях, гарантованих державою соціальних

стандартах, нормативах мінімальної бюджетної забезпеченості,

законодавчо визначеному переліку завдань місцевого значення,

виконання яких є обов'язковим для органів місцевого самоврядування

на всій території України;

- розроблення та впровадження бюджетних трансфертів,

включаючи дотації, субвенції, субсидії, та механізму їх надання

для забезпечення виконання функцій, які зараз виконуються

центральними та місцевими органами виконавчої влади і можуть бути

делеговані органам місцевого самоврядування;

- посилення заінтересованості місцевих органів виконавчої

влади та органів місцевого самоврядування у розширенні та

виконанні доходної частини місцевих бюджетів шляхом закріплення за

ними на довгостроковій основі часток загальнодержавних податків і

зборів (обов'язкових платежів) та трансфертів;

- дальше вдосконалення системи місцевих податків і зборів,

підвищення їх ролі у формуванні місцевих бюджетів;

- планування та фінансування видатків бюджетів усіх рівнів на

заходи з соціального захисту та утримання об'єктів соціальної

сфери на програмно-цільовій основі, оптимізацію мережі установ,

організацій та закладів, що фінансуються з Державного бюджету

України та місцевих бюджетів, і чисельності їх штатів;

- чітке розмежування видатків з Державного бюджету України та

відповідних місцевих бюджетів відповідно до повноважень органів

державної влади та органів місцевого самоврядування з урахуванням

розподілу на власні і делеговані;

- запровадження застосування для обрахування обсягів видатків

і доходів місцевих бюджетів коефіцієнтів податкової спроможності

територій;

- поступовий перехід до взаємовідносин державного бюджету

безпосередньо з бюджетом Автономної Республіки Крим, обласними, а

також районними бюджетами, бюджетами територіальних громад;

- стимулювання місцевих органів виконавчої влади та органів

місцевого самоврядування до об'єднання на договірних засадах

фінансових та інших ресурсів для вирішення місцевих, регіональних

та міжрегіональних проблем розвитку, оптимального використання

бюджетних коштів;

- зміцнення доходної бази місцевих бюджетів шляхом

законодавчого закріплення внесення до них податків і зборів

(обов'язкових платежів) відокремленими підрозділами господарюючих

суб'єктів, що розташовані на відповідних територіях;

- завершення переведення місцевих бюджетів на обслуговування

органами Державного казначейства України;

- впровадження механізмів заохочення заощаджень населення з

метою збільшення інвестиційного потенціалу регіонів.

Реалізація цих завдань передбачається у Бюджетному та

Податковому кодексах України, шляхом підготовки та внесення

відповідних змін до Законів України "Про державне прогнозування та

розроблення програм економічного і соціального розвитку України",

"Про місцеве самоврядування в Україні", "Про місцеві державні

адміністрації", "Про основи містобудування", інших актів

законодавства.

Розділ 3. Підвищення ролі та відповідальності

місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого

самоврядування в соціально-економічному розвитку регіонів

Формування та реалізація державної регіональної політики

передбачає істотне підвищення ролі та відповідальності місцевих

державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування,

територіальних громад за розвиток регіонів.

Оптимізація територіальної організації державної влади та

місцевого самоврядування має забезпечити підвищення ефективності

управління процесами розвитку регіонів шляхом:

- децентралізації і деконцентрації повноважень центральних

органів виконавчої влади, які завдяки цьому мають зосередитися на

формуванні політики та стратегії розвитку у відповідних галузях,

правовому та нормативно-методичному її забезпеченні; частина

повноважень центральних органів виконавчої влади поетапно

передаватиметься спеціалізованим державним установам,

територіальним підрозділам центральних органів виконавчої влади,

місцевим державним адміністраціям та органам місцевого

самоврядування;

- удосконалення розподілу повноважень та функцій між

територіальними підрозділами центральних органів виконавчої влади,

місцевими державними адміністраціями та органами місцевого

самоврядування з метою уникнення дублювання, спрощення системи

управління, її фінансового забезпечення та економії бюджетних

коштів.

Підвищення вимог до результативності реалізації

загальнодержавної соціально-економічної політики на регіональному

рівні повинно супроводжуватися наданням додаткових повноважень

місцевим державним адміністраціям, покладенням на них

відповідальності за вирішення поточних та перспективних завдань

розвитку регіонів. Це передбачає внесення відповідних змін до

законодавчого регулювання питань щодо:

- розпорядження об'єктами державної власності, що мають

особливе значення для розвитку регіонів, трансфертами з Державного

бюджету України, що передаються місцевим органам виконавчої влади

для дальшого перерозподілу між місцевими бюджетами, на основі

спеціальних критеріїв та індикаторів;

- формування регіональної інфраструктури підтримки та

розвитку підприємництва, створення сприятливих

фінансово-кредитних, інноваційних, податкових, інформаційних та

інших умов для цього;

- створення небанківського фінансового сектора у вигляді

регіональних кредитно-гарантійних установ, фондів сприяння

розвитку підприємництва, страхових, інноваційних та інвестиційних

фондів;

- розширення повноважень та функцій місцевих органів

виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з питань

розвитку транскордонного та міжрегіонального співробітництва,

залучення іноземних інвестицій, використання фінансових та інших

видів ресурсів для забезпечення розвитку регіонів;

- забезпечення участі місцевих державних адміністрацій в

управлінні державними підприємствами, а також господарськими

товариствами та іншими розташованими на території регіону

підприємствами, в яких є частка державного майна, зокрема шляхом

включення представників місцевих органів виконавчої влади до

складу спостережних, наглядових рад, інших органів управління

такими підприємствами;

- передачі державного майна з числа об'єктів соціальної

сфери, житла та інфраструктури, що його обслуговує, а також у разі

потреби інших об'єктів у комунальну власність;

- дальшого здійснення земельної реформи та вдосконалення

земельних відносин з урахуванням місцевих природно-географічних та

соціально-економічних особливостей і потреб, забезпечення

персоніфікованого обліку земельних ділянок, інших об'єктів та прав

власності;

- формування інфраструктури ринків землі, іншого нерухомого

майна, насамперед вторинного, та забезпечення її функціонування,

створення умов для розвитку конкуренції, забезпечення прозорості

операцій та зменшення інвестиційних ризиків на цих ринках;

- визначення територій, які мають бути зарезервовані для

наступного заповідання, рекреаційного використання, розвитку міст

та інших населених пунктів, розміщення транспортних, енергетичних,

інших інженерних комунікацій, споруд, будівель, містобудівних та

інших потреб загальнодержавного та регіонального значення,

встановлення режиму використання цих територій;

- визначення типів і режимів розвитку населених пунктів,

виділення інвестиційно привабливих територій, розроблення та

затвердження для них спеціальних правил забудови;

- узгодження повноважень та функцій щодо соціальної підтримки

населення органами виконавчої влади та органами місцевого

самоврядування з метою підвищення якості всіх видів допомоги;

- забезпечення додержання державних соціальних стандартів та

надання державних соціальних гарантій, визначених Конституцією та

законодавством України, з урахуванням поєднання економічних

можливостей держави та місцевого самоврядування, посилення

відповідальності місцевих органів виконавчої влади та органів

місцевого самоврядування за їх додержання;

- удосконалення порядку розроблення регіональних соціальних

програм, спрямованих на вирішення найгостріших проблем регіонів,

насамперед з питань забезпечення зайнятості населення, створення

нових робочих місць, підвищення з цією метою ефективності роботи

служб зайнятості; організація належного контролю за виконанням

таких програм;

- сприяння розвитку в регіонах системи недержавного

пенсійного страхування;

- удосконалення взаємовідносин між центральними та місцевими

органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування у

сфері додержання норм законодавства про працю, охорону праці,

створення безпечних умов життєдіяльності населення.

Дальше впровадження конституційних засад розвитку місцевого

самоврядування спрямовуватиметься на забезпечення підтримки

місцевих ініціатив, а також на розширення повноважень та

підвищення відповідальності органів місцевого самоврядування за

вирішення завдань регіонального та місцевого розвитку. Це

передбачає внесення відповідних змін до законодавства та вирішення

питань щодо:

- правового режиму майна, що перебуває у спільній власності

територіальних громад, з метою вдосконалення механізму управління

та розпорядження таким майном місцевими радами та місцевими

органами виконавчої влади;

- розподілу між органами виконавчої влади та органами

місцевого самоврядування відповідальності за фінансове

забезпечення виконання повноважень із надання послуг населенню;

- розмежування земель державної і комунальної власності;

- запровадження механізмів стимулювання збільшення доходів

місцевих бюджетів за рахунок продажу земельних ділянок

несільськогосподарського призначення, що перебувають у комунальній

власності;

- дальше вдосконалення нормативно-правової бази місцевого

самоврядування, поліпшення умов для виконання повноважень органами

місцевого самоврядування;

- укрупнення сільських територіальних громад з метою

забезпечення організаційно-правової, кадрової та

фінансово-економічної спроможності відповідних органів місцевого

самоврядування у виконанні покладених на них законодавством

повноважень; приведення у відповідність із Конституцією України

мережі селищ міського типу, інших населених пунктів, відповідних

органів місцевого самоврядування, пов'язане з цим упорядкування

мережі адміністративно-територіальних одиниць;

- судового захисту прав місцевого самоврядування, порядку

зупинення рішень органів місцевого самоврядування з мотивів

невідповідності Конституції ( 254к/96-ВР ) та законам України;

- посилення державної підтримки місцевого самоврядування;

- здійснення загальнонаціональної координації процесів

розвитку місцевого самоврядування, сприяння співпраці його

органів;

- поліпшення надання науково-методичної допомоги органам

місцевого самоврядування та їх посадовим особам; узагальнення,

підтримки та поширення позитивного досвіду діяльності органів

місцевого самоврядування;

- налагодження національної та регіональної систем

підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації працівників

органів місцевого самоврядування, становлення інституту служби в

органах місцевого самоврядування, поліпшення системи

інформаційного забезпечення розвитку місцевого самоврядування;

- державного сприяння міжнародному співробітництву органів

місцевого самоврядування, їх об'єднань.

Реалізації цих заходів сприятиме внесення відповідних змін

насамперед до Законів України "Про місцеве самоврядування в

Україні" ( 280/97-ВР ), "Про місцеві державні адміністрації"

( 586-14 ), "Про власність" ( 697-12 ), прийняття законів про

програму державної підтримки і розвитку місцевого самоврядування,

про право комунальної власності та управління об'єктами права

комунальної власності.

Розділ 4. Етапи реалізації Концепції

Передбачається поетапна реалізація Концепції.

Основними заходами, що сприятимуть впровадженню її

положень, є:

На першому етапі (2001 - 2003 роки):

- розроблення та вдосконалення законодавства з питань

регіональної політики та місцевого самоврядування, зокрема щодо:

- розмежування функцій і повноважень центральних і місцевих

органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування;

- обгрунтування засад державного стимулювання регіонального

розвитку, в тому числі депресивних територій;

- законодавче врегулювання служби в органах місцевого

самоврядування;

- визначення центрального органу виконавчої влади з питань

регіональної політики і підтримки місцевого самоврядування;

- формування мережі агентств регіонального розвитку;

- розвиток інфраструктури регіональних і міжрегіональних

аграрних ринків - товарних бірж, оптових ринків, агроторгових

домів, аукціонів, ярмарків, заготівельних кооперативів,

підприємств фірмової торгівлі тощо;

- запровадження системи державної реєстрації земельних