22. Психологічні особливості діяльності по розкриттю злочинів.

В залежності від наявності чи відсутності в органах внутрішніх справ штатного психолога форми використання психологічних знань в процесі розкриття злочинів можуть різнитися.

Загалом виділяють такі форми:

1) психологічна консультація

2) залучення штатного фахівця-психолога

3) судово-психологічна експертиза

Психологічна консультація надається кваліфікованим психологом з таких питань:

1) основні напрями та нові досягнення в галузі загальної, вікової, медичної, юридичної та в інших галузях психології;

2) індивідуальні психологічні відмінності, типологія особистості, специфічні прояви поведінки та діяльності різних психологічних типів;

3) вікові особливості психічного розвитку особи;

4) психологічний зміст виконуваних людиною трудових операцій;

5) вплив на поведінку людини перенесених чи наявних психічних і соматичних захворювань;

6) суть окремих психологічних феноменів, станів, процесів та їх вплив на поведінку людини;

7) рекомендації щодо способів та меж психологічного впливу на людину з метою встановлення психологічного контакту з нею та отримання інформації і т.д.

Психологічна консультація може надаватись на різних етапах слідчої та оперативної діяльності. Вона може проводитись як в усній, так і в письмовій формах, при безпосередньому зверненні суб’єкта юридичної діяльності до психолога, а в окремих випадках передбачає запрошення психолога для ознайомлення з певними матеріалами справи і надання консультації з урахуванням цих матеріалів.

Психологічна консультація завжди носить просвітницько-інформаційний характер і не має наслідків як джерело доказів.

Така особливість психологічної консультації зумовлена тим, що суб’єкти юридичної діяльності не можуть пред’явити консультанту матеріали відповідної справи повністю (таємниця слідства), тому консультація на етапі розкриття злочину завжди носить загальний, обмежений характер.

Залучення штатного фахівця-психолога як одна із форм застосування психологічних знань у процесі розкриття злочинів залежить від наявності у штаті психолога. Його допомога є більш ширшою, оскільки він має доступ до інформації, а також можу брати участь у різних процесуальних діях – огляд місця події, обшук, допит і т.д.

Таким чином, штатний психолог може залучатись до процесу розкриття злочинів у різних аспектах:

• для надання консультації з приводу певних психологічних проблем

• для безпосередньої психологічної допомоги при здійсненні процесуальних дій

• для проведення психологічної експертизи у межах попереднього слідства.

Результати залучення штатного психолога в процес розкриття злочинів

не мають доказового значення, але допомагають проводити розслідування більш ефективно.

Судово-психологічна експертиза – це особлива форма психологічних знань, яка є джерелом доказів у справі. Її завдання, компетенція та методика проведення буде подана в окремих лекціях.

23. Психологічне напруження як супроводжуючий чинник діяльності по розкриттю злочинів.

Юридична діяльність відноситься до категорії тих професій, які передбачають виконання службових обов’язків у напружених, екстремальних та стресогенних умовах. Виходячи з цього, їй притаманні всі ті ж особливості, що й властиві іншим видам критичних діяльностей:  вплив на фахівців особливо сильних подразників та домінування негативних емоцій при нестачі позитивних підвищена відповідальність у прийнятті рішень та існування ситуацій невідкладного застосування заходів. Такі особливості юридичної діяльності сприяють виникненню стану психологічного напруження, яке буває 3-х рівнів: 1) оптимальне (активізація психіки, мобілізація резервів, підвищення продуктивності психічних процесів) 2) надмірне (гальмування психічної діяльності, зниження активності і т.д. виникає внаслідок одночасної дії кількох стресогенних факторів, або при тривалому навантаженні) 3) недостатнє (виникає внаслідок первинної адаптації недостатньо досвідчених працівників до умов діяльності і проявляється як втрата почуття обережності, самовпевненість, невиправданий ризик тощо). Загалом же психологічне напруження в юридичній діяльності зумовлюється чинниками 3-х видів: 1) постійно діючі (необхідність дотримання вимог конспірації, спілкування з людьми асоціальної спрямованості і т.д.) 2) періодично діючі (зміни оперативної обстановки) 3) короткочасні (зумовлені циклічним характером діяльності: напруження зростає перед виконанням завдання, а потім поступово знижується

23. Психологічна консультація в діяльності по розкриттю злочинів.

Психологічна консультація може надаватись на різних етапах слідчої та оперативної діяльності. Вона може проводитись як в усній, так і в письмовій формах, при безпосередньому зверненні суб’єкта юридичної діяльності до психолога, а в окремих випадках передбачає запрошення психолога для ознайомлення з певними матеріалами справи і надання консультації з урахуванням цих матеріалів. Психологічна консультація завжди носить просвітницько-інформаційний характер і не має наслідків як джерело доказів. Така особливість психологічної консультації зумовлена тим, що суб’єкти юридичної діяльності не можуть пред’явити консультанту матеріали відповідної справи повністю (таємниця слідства), тому консультація на етапі розкриття злочину завжди носить загальний, обмежений характер.

23. Участь фахівця-психолога в діяльності по розкриттю злочинів.

Залучення штатного фахівця-психолога як одна із форм застосування психологічних знань у процесі розкриття злочинів залежить від наявності у штаті психолога. Його допомога є більш ширшою, оскільки він має доступ до інформації, а також можу брати участь у різних процесуальних діях – огляд місця події, обшук, допит і т.д. Таким чином, штатний психолог може залучатись до процесу розкриття злочинів у різних аспектах: для надання консультації з приводу певних психологічних проблем для безпосередньої психологічної допомоги при здійсненні процесуальних дій для проведення психологічної експертизи у межах попереднього слідства. Результати залучення штатного психолога в процес розкриття злочинів  не мають доказового значення, але допомагають проводити розслідування більш ефективно

23. Психологія огляду місця події.

Місце події – це важливе джерело інформації про злочин і особу злочинця. Зокрема, первинний огляд місця події може дати слідчому інформацію про вік, стать, потреби і мотиви злочинця і його психічні властивості.

 Кожен злочин призводить до змін матеріальної обстановки і відображається у свідомості людей. Зміни в обстановці місця події можуть бути виявлені, зафіксовані, досліджені та використані в якості доказів. Залежно від характеруречових доказів, виявлених на місці події, можна виділити чотири типи місця події:  злочин скоєно в даній обстановці, на предметах залишені його явні сліди;  злочин скоєно в даній обстановці, але вона не зазнала у зв'язку з цим явних змін;  злочин скоєно в іншому місці, а на місці події виявлено лише його сліди;  сліди злочину інсценовано.  Огляд місця події визначають як процес збирання інформації про наявний злочинну подію на місці його вчинення за допомогою активного, цілеспрямованого сприйняття, аналізу і синтезу отриманої інформації для вирішення питань, що мають значення при розгляді кримінальної справи.  Огляд місця події належить до первинних слідчих дій і по більшості справ розслідування починається з огляду місця події. Успіх чи неуспіх передрішає висунення правильної версії, розкриття злочину, викриття винних. З іншого боку, він нерідко негативно позначається на подальшому ході розслідування, штовхає слідство на хибний шлях або заводить його в безвихідь.  Метою огляду місця події є виявлення слідів злочину, інших речових доказів, з'ясування обстановки події, а також інших обставин, що мають значення для справи. Огляд може бути і складовою частиною інших слідчих дій: затримання, обшуку, слідчого експерименту, перевірки показань на місці. Сприйняття обстановки місця події дозволяє слідчому уявити картину події, дає необхідну базу для висунення версій, проведення інших слідчих дій. Особливістю слідчого огляду є його невідкладний характер, він повинен бути проведений негайно. Будь-яка відстрочка може призвести до змін обстановки, втрати слідів і доказів, забування очевидцями та свідками важливих для справи обставин. У таких умовах у слідчого немає достатньо часу, він змушений діяти дуже швидко, в той же час, розуміючи, що будь-яка його помилка важко виправити, може призвести до непоправної втрати доказів. Все це породжує у слідчого підвищене почуття відповідальності.  При проведенні огляду місця події слідчий діє публічно, в присутності інших людей. Це вимагає певної психологічної підготовки: вміння зосередиться, зберігати стійкість, концентрацію і переключення уваги і в той же час керувати діями учасників огляду, підтримувати необхідну дисципліну, атмосферу співпраці. 

23. Класифікація слідів злочину. Психічні сліди.

На місці злочину завжди залишаються сліди. Вони можуть бути:

• Матеріальні – об*активна інформація про злочин і особу злочинця.

1. Сліди злочину – безпосередній об*єкт злочинних посягань

2. Сліди злочинця – відбитки, волосся, одяг, недопалки.

• Ідеальні – інформація про злочин і особу злочинця, яка отримується при допитах чи бесіді.

Друга класифікація:

1.Сліди на місці злочину

2.Сліди на потерпілому

3.Сліди на злочинцю

4.Психічні сліди – спогади, які виникають, афективні реакції на стимули зовнішнього світу, котрі чимось нагадують про злочин, пам*ять злочинця про те, що він зробив.

23. Способи приховування злочину.

1. Створення видимості одного злочину для приховання іншого.

2. Приховання злочину під незлочинну подію. (крадіжки під пожежу, вбивство під самогубство)

3. Персіфікація окремих доказів.

23. Особливості психічної діяльності слідчого при огляді місця події.

Серед особливостей психічної діяльності слідчого при огляді місця події велике значення має рівень розвитку його криміналістичної спостережливості.

Фактори, які негативно позначаються на огляді місця події:

• Фригідне стереотипне мислення

• Наявність когнітивного дисонансу

• Наявність негативних емоцій, які виникають при огляді місця події

• Застосування каузальної атрибуції (причинна інтерпретація) сам собі доінтерпретував

• Напружені стосунки між членами оперативно-слідчої групи

23. Види версій слідства та етапи їх моделювання.

Версії — це обґрунтовані ймовірні пояснення певної події, її обставин і окремих фактів, які використо­вують для встановлення істини в справі.Версії поділяють на слідчі, розшукні, експерт­ні, судові. За логічною природою всі версії однакові, але це не виключає деякої специфіки в їх функціях.Розшукні версії припускають ймовірні місця перебу­вання злочинця, що зник, осіб, які пропали безвісті, можливих свідків, певних об'єктів (наприклад, викраде­ного майна). Вони визначають напрямок дій пошукового характеру, в тому числі—оперативно-розшукних за­ходів. Судові версії будуються і перевіряються під час судо­вого розгляду. Такі версії визначають шляхи судового слідства, сприяючи всебічності і повноті дослі­дження обставин кожної справи.Слідчі версії—це побудовані слідчим і прийняті ним до перевірки ймовірні припущення, які визначають напрямок розслідування. У розслідуванні злочинів вони виконують важливі функції, а тому знання і дотримання правил їх побудови і перевірки дуже необхідні. Експертна версія - це припущення експерта прийняте ним для перевірки при виробництві експертного дослідження. По ступеню ймовірності - є малоймовірні версії і найбільш ймовірні Початком процесу моделювання версій зазвичай є аналіз і синтез наявних у розпорядженні слідчого даних у справі. На цьому етапі з'ясовується, що з наявних даних очевидно, що ясно, а що ні. Другий етап включає в себе звернення слідчого до наявних у нього знань, до слідчого і життєвого досвіду необхідних для пояснення окремих питань у зв'язку з моделюванням версій.  Реалізація своїх знань і досвіду, узагальнених, довідкових та інших відомостей при аналізі наявних фактичних даних складає третій етап. Саме ж формулювання слідчих версій як результат зазначеного вище розумового процесу є четвертим етапом їх побудови. Укладає процес моделювання версій їх конкретизація шляхом виведення з них висновків-наслідків. Ця уявна операція здійснюється за допомогою дедукції та аналогії. 

23. Психологія проведення обшуку.

Обшук — слідча дія, змістом якої є примусове обстеження приміщень і споруд, ділянок місцевості, окремих громадян із метою відшукання і вилучення предметів, що мають значення у справі, а також виявлення розшукуваних осіб. Обшук для підозрюваних, обвинувачених, членів їхніх сімей означає хоча й санкціоноване законом, але небажане втручання сторонніх людей до їхнього помешкання, ознайомлення з матеріальними, особистими, інтимними сторонами життя. Проведення обшуку пов’язане з певними порушеннями прав громадян на недоторканність особи, житла тощо і вимагає дотримання встановлених законом гарантій.

З’ясування психологічних закономірностей обшуку у плані його пізнавальної функції має велике значення для слідчої практики. Пізнавальна роль психології при обшуку полягає у двох основних напрямах: 1) установленні психологічних закономірностей, що складають основу приховування тих чи інших об’єктів; 2) розробці тактичних прийомів, спрямованих на оптимальне проведення цієї слідчої дії.

Пізнавальна роль психології приховування полягає у виявленні тих розумових побудов, що лежать в основі дій особи, яка приховує об’єкти, що підлягають вилученню при обшуку. Для того щоб знайти шукану річ, необхідно проникнути у психологію того, хто ховає, підпорядковану певним розумовим стандартам, за допомогою яких вирішуються завдання, пов’язані з прихованням того чи іншого об’єкта.

Завдання щодо обрання місця приховування є найбільш складними, оскільки вимагають від приховуючого напруження інтелектуальних сил, щоб обрати таке місце приховування, що має бути суб’єктивно недоступним для особи, яка проводить обшук. Обрання такого місця зазвичай обмежене місцем проживання обшукуваного і територією надвірних будівель, а отже, можливостями для приховування. У приміщенні також не всі предмети —  меблі, підлога, стіни, стеля — можуть бути місцем для приховування.

Обшук може проводитися в 2 ситуаціях – очікуваний і неочікуваний.

Спосіб приховання речових доказів залежить від характерологічних особливостей людини. Її життєвого досвіду, статі, професії.

23. Психологія обшукуваного.

Обшукуваний може використовувати різні тактики –

• Демонстрація неправдивого співробітництва зі слідчим

• Навмисне відволікання уваги слідчого на сторонні розмови, предмети і події.

• Дезорієнтація слідчого стосовно об’єктів, які підлягають огляду. Застосування прямого обману.

• Провокація (погрози, залякування).

23. Психологія слідчого під час обшуку.

Умови ефективного обшуку слідчим:

Наявність цільової установки – знайти доказ

Всю обшукувань територію треба розбивати на невеликі участки

Перерви для відновлення концентрації уваги

Забезпечення сприятливих умов для обшуку (освітлення тиша звукоізоляція)

Контроль своїх емоцій

Тактики обшуку, що використовує слідчий:

Вербальна розвідка (питання «Де доказ?»)

Метод випробування (слідчий повторно повертається до вже обшукуваних об’єктів)

Метод порівняння (одночасне порівняння рівноцінних об’єктів)

Залучення обшукуваної особи до активних дій

34.Психологія пред’явлення для впізнання. Пред'явлення для впізнання - слідча дія, що полягає у пред'явленні особі будь-якого об'єкта з метою його ототожнення або встановлення групової належності з об'єктом, який раніше спостерігався цією особою у зв'язку з обставинами, що мають значення для розслідуваної справи. Безпосередніми завданнями пред'явлення для впізнання може бути встановлення: 1.чи цю людину раніше, за обставин, які є важливими для слідства, бачив свідок (потерпілий, підозрюваний, обвинувачений); 2.чи належать особі, яка впізнає, пред'явлені їй об'єкти (речі, предмети, знаряддя злочину) або чи бачила вона їх раніше за певних умов; 3.кому належить труп людини, особу якої не встановлено.  Процес впізнавання має дві стадії: 1.Формування образу - стадія сприйняття та пізнання образу предмета чи особи. 2.Впізнавання - відтворення в натурі групи об'єктів, оживлення в пам'яті раніше сприйнятого об'єкта і вирішення питання про тотожність чи нетотожність (відмінність). При проведенні впізнання необхідно завчасно встановити, який вплив на процес первинного сприймання об'єктів мали різні об'єктивні та суб'єктивні чинники. До об'єктивних чинників належать умови, за яких відбувався процес сприймання: тривалість, відстань, погоди! умови, освітленість, динаміка подій, а також наявність у об'єкта впізнання яскраво виражених анатомо-фізіологічних ознак (високий чи низький зріст, спортивна статура, надто довгі руки, руде волосся, сутулість, кульгання тощо) чи особливостей оформлення зовнішності (татуювання, шрами, зачіска, специфічні прикраси тощо). Окрім того, об'єкт міг сприйматися у цілому або за окремими ознаками (наприклад, свідок не бачив злочинця, а лише чув його голос; сприймалася не вся людина, а лише окрема частина ЇЇ тіла). Суб'єктивні чинники також різноманітні: стан органів чуття, індивідуальна метрика сприймання, вік, стать, соціальний та професійний статус, інтелектуальний розвиток, значущість ситуації для спостерігача, психічні стани спокою або хвилювання тощо.

35.Види впізнавального процесу. Види впізнання 1)симультанне(синтетичне) це одномоментне впізнання при якому об’єкт впізнається миттєво і в цілому. 2)сукцесивне (аналітичне) це впізнання, яке опирається на пам’ять і мислення і при якому в об’єкті виділяються найбільш інформаційні ознаки. 36.Види слідчих експериментів та психологічні особливості їх проведення. Психологічні особливості слідчого експерименту (на відміну від огляду місця події) обумовлені в першу чергу характером досвідчених дій, за допомогою яких слідчий (в необхідних випадках з участю фахівців) досліджує динамічні процеси, що відбуваються з людиною, його рухові реакції, координацію рухів і інші здібності. Для найбільш повного і всебічного їх дослідження від осіб, які проводять експеримент, потрібні вміння реконструювати обстановку, в якій мали місце перевіряються факти, моделювати ті чи інші дії, висока пізнавальна активність, гнучке творче мислення, здібності. Види експериментів: а) слідчий експеримент, за допомогою якого перевіряється можливість сприйняття і збереження в пам'яті суб'єктом яких-небудь фактів. З допомогою досвідчених дій перевіряються перцептивні здібності різних учасників кримінального судочинства, коли їх показання про те, що вони сприйняли якісь важливі для справи обставини, що викликають сумнів. б) слідчий експеримент на предмет дослідження можливості здійснення суб'єктом певних дій. Подібний експеримент проводиться, коли необхідно виявити (підтвердити) певні навички суб'єкта, здатність здійснювати перевіряються дії, операції. Вчинення в цих випадках досвідчених дій, про які йдеться в законі, служить підтвердженням того, що вони були (не могли бути) виконані цією особою. в) слідчий експеримент на виявлення об'єктивної можливості настання якої-небудь події, явища. Оскільки в житті якісь об'єктивно існуючі події, явища, як правило, не залежать від проявів психіки людини, при проведенні слідчого експерименту від слідчого потрібно створення максимально наближених умов, відповідних мали місце в момент події. г) слідчий експеримент на перевірку послідовності події події, механізму утворення слідів та інших пов'язаних з цим обставин. Такий експеримент найчастіше носить комплексний характер і як би завершує процес розслідування. Досить поширені подібні експерименти при розслідуванні автотранспортних пригод.