- •1.Педагогіка як наука, її становлення і розвиток.
- •2. Предмет і основні категорії педагогіки.
- •3.Система педагогічних наук. Зв'язок педагогіки з іншими науками.
- •4. Фактори розвитку і формування особистості.
- •5. Методи науково-педагогічних досліджень та умови їх ефективного використання.
- •6. Характеристика основних закономірностей навчання.
- •7. Характеристика принципів навчання.
- •8. Поняття про методи навчання, їх класифікація.
- •9. Методи стимулювання і мотивації навчально-пізнавальної діяльності.
- •10. Методи організації і здійснення навчально-пізнавальної діяльності.
- •11. Методи контролю і самоконтролю у навчально-пізнавальній діяльності.
- •12. Засоби навчання та їх класифікація.
- •13. Поняття про дидактику. Предмет і завдання дидактики.
- •14. Основні компоненти і рушійні сили процесу навчання.
- •15. Основні функції процесу навчання та їх взаємодія.
- •16. Форми організації навчання та їх розвиток у дидактиці.
- •17. Урок як основна форма організації навчання. Організація навчальної діяльності учнів на уроці історії.
- •18. Типологія і структура уроку.
- •19. Позаурочні форми навчання.
- •20. Нестандартні уроки у навчально-виховному процесі.
- •21. Індивідуалізація і диференціація навчання у сучасній школі.
- •22. Пояснювально-ілюстративне навчання в загальноосвітній школі.
- •23. Проблемне навчання в сучасній національній школі.
- •24. Сутність програмованого навчання в загальноосвітній школі.
- •25. Характеристика системи освіти в Україні. Альтернативні типи навчальних закладів.
- •26. Стратегічні завдання і напрями реформування системи освіти в Україні.
- •27. Характеристика навчальних програм, шкільних підручників з історії.
- •28. Принципи, функції та види контролю результатів навчання.
- •29. Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої освіти.
- •30. Характеристика основних закономірностей процесу виховання.
- •31. Характеристика принципів виховання.
- •32. Процес виховання, його структура, компоненти.
- •33. Рушійні сили та специфіка виховного процесу.
- •34. Поняття методу, прийому виховання. Засоби виховання.
- •35. Методи формування свідомості особистості у вихованні.
- •36. Методи формування досвіду суспільної поведінки у вихованні.
- •37. Методи стимулювання діяльності та поведінки у вихованні.
- •38. Методи контролю та аналізу ефективності виховання.
- •39. Виховна роль дитячих та юнацьких організацій.
- •40. Особливості шкільної вікової періодизації. Сутність акселерації та ретрадації.
- •41. Поняття позакласної та позашкільної виховної роботи.
- •42. Поняття «індивід», «особистість», «індивідуальність».
- •43. Характеристика основних напрямків змісту виховання.
- •44. Завдання і зміст розумового виховання.
- •45. Сутність і особливості національного виховання.
- •46. Мета і завдання трудового виховання школярів.
- •47. Складові морального виховання. Система моральних цінностей.
- •48. Характеристика фізичного виховання, його мета та завдання.
- •49. Мета, завдання екологічного виховання підростаючого покоління.
- •50. Завдання та умови ефективності правового виховання.
- •51. Самовиховання: суть, прийоми, умови.
- •52. Поняття колективу і його ознаки. Типи навчальних колективів.
- •53. Завдання і функції класного керівника.
- •54. Напрями планування роботи класного керівника.
- •55. Підвищення кваліфікації вчителів та їх атестація.
- •56. Керівництво навчально-виховною роботою школи.
- •57. Планування роботи школи.
- •58. Особливості внутрішкільного контролю.
- •59. Основні форми методичної роботи в школі.
- •60. Органи учнівського самоврядування.
- •61. Виникнення перших шкіл у світовій цивілізації.
- •62. Особливості спартанської системи виховання.
- •63. Афінська система виховання.
- •64. Вікова періодизація та система шкіл за я.А.Коменським.
- •65. Дидактичні принципи і правила навчання за я.А.Коменським.
- •66. Зародження писемності і розвиток шкільництва в Київській Русі.
- •67. Типи шкіл у Київській Русі, педагогічні умови їх виникнення.
- •68. Зміст і методика шкільного навчання і виховання в Київській Русі.
- •69. Виникнення братських шкіл. Острозька академія.
- •70. Діяльність козацьких шкіл в Україні (січові, полкові, музичні та ін.).
- •71. Навчальні студії і діяльність громадських об’єднань студентів у Києво-Могилянській Академії.
- •72. Вплив європейських культурних процесів на освітньо-культурне Відродження в Україні. Перші українські вчені.
- •73. Життя і педагогічна діяльність г. Сковороди.
- •74. Основні принципи та напрями виховання
- •75. Педагогічна діяльність к.Ушинського.
- •76. Педагогічні ідеї о.Духновича.
- •77. Культурно-просвітницька діяльність Кирило-Мефодіївського товариства.
- •78. Освітньо-педагогічна діяльність ф.Прокоповича.
- •79. Загальна характеристика культури й освіти періоду українського Відродження.
- •80. Ідея національної школи м.Драгоманова.
- •81. Просвітницько-педагогічна діяльність х.Алчевської.
- •82. Характеристика системи освіти в Україні на початку хх століття.
- •83. Історико-педагогічна концепція м.Грушевського.
- •84. І.Огієнко – фундатор українського шкільництва.
- •85. М.Корф – основоположник малокомплектних шкіл в Україні.
- •86. Педагогічні погляди с.Русової на становлення національної школи в Україні.
- •87. Національний виховний ідеал г.Ващенка.
- •88. Освітня і педагогічна діяльність т.Лубенця.
- •89. Педагогіка а.Макаренка як наука
- •90. Педагогічна система в.Сухомлинського,
39. Виховна роль дитячих та юнацьких організацій.
Невід'ємним компонентом системи національного виховання дітей та молоді є такі дитячі та юнацькі організації, як «Пласт», «Курінь», «Сокільський доріст» та ін., що виникли в роки незалежності України. Головні завдання їх діяльності ґрунтуються на загальних засадах національного виховання.
Так, юнацька організація «Курінь» покликана виховувати духовно та фізично розвинене юне покоління на історично сформованих засадах козацького світогляду та способу життя, прищеплювати дітям відданість Батьківщині та її народу, відроджувати національні і духовні цінності.
Членом цієї організації може стати кожен хлопчик чи дівчинка віком від 6 до 18 років, які хочуть добре знати історію України, літературу, давнє минуле та поділяють ідеали юного козацтва. Особи, старші 18 років, за бажанням можуть зберегти своє членство. Тоді вони одержують звання «Козак — наставник» і беруть участь у виховній роботі з молоддю.
Значна кількість дітей, підлітків, молоді і дорослих в Україні причетна до організації «Пласт». Вона має клич СКОБ — «Сильно! Красно! Обережно! Бистро!» Ця організація ставить перед собою завдання патріотичного виховання української молоді, її духовного й фізичного розвитку. «Пласт» докладає зусиль для вишколення своїх членів на свідомих, відповідальних і повновартісних громадян. Він прагне плекати серед молоді традиції предків і передавати їй знання національної історії, культури, досвід відстоювання власних переконань.
Перебування у «Пласті» дітей, підлітків, юнаків та дорослих дає змогу надавати виховній роботі неперервного характеру та передавати національні традиції з покоління до покоління.
Крім загальноукраїнських, у різних регіонах України формуються місцеві дитячі організації.
В Україні діють також студентські, молодіжні об'єднання. Серед них — Українська студентська спілка (Студентське братство), яка має своїм завданням захист прав студентів; залучення їх до активної діяльності в політичному, громадському та культурному житті держави; формування на місцях студентського самоврядування; забезпечення активного та змістовного дозвілля. Товариство «Молодь, довкілля, розвиток» опікується вирішенням екологічних проблем, розробляє та втілює програми соціальної адаптації юнаків та дівчат, охорони їх здоров'я. Деякі молодіжні організації активно стимулюють політичну активність молоді, залучаючи її до роботи в місцевих органах самоврядування, організовуючи семінари, конференції тощо.
Діяльність громадських дитячих та юнацьких організацій, об'єднань, товариств сприяє:
— задоволенню життєво необхідних на різних вікових етапах потреб в емоційному контакті з ровесниками, друзями; прихильності й упевненості в собі; в успіху, визнанні себе іншими; у виборі й випробуванні власних сил, переживанні надзвичайного, в активній діяльності, розвитку інтересів, уподобань;
— розвитку мистецьких, наукових, технічних, організаційних, господарських здібностей, таланту, обдарованості, фізичної активності;
— формуванню характеру особистості, навичок самовдосконалення;
— кристалізації світогляду, національної самосвідомості;
— поглибленню дружніх, приятельських стосунків;
— відтворенню душевно-моральних сил, задоволенню соціалізаційних потреб.
Підвищення ефективності виховної діяльності дитячих та юнацьких організацій можливе за тісних контактів між педагогічними колективами навчальних закладів і керівництвом цих організацій, надання їм допомоги у підвищенні педагогічної майстерності вихователів; організації підготовки у вищих педагогічних навчальних закладах вихователів для дитячих та юнацьких організацій.