1. Тупікові- живлення здійснюється від однієї або двох радіальних ліній і приєднаних у кінці лінії;

2. відгалужу вальні - приєднуються до однієї або двох прохідних ліній на відгалудженнях;

3. прохідні – приєднуються до роз’єднаних частин ліній, тобто шляхом заходу і виходу однієї або двох ліній з одно або двостороннім живленням;

4. вузлові - приєднуються до мережі з трьома (не менше) живильними лініями;

5. транзитні – це прохідні або вузлові підстанції,через шини котрих здійснюється перетікання потужності між окремими точками мережі.

Відгалужувальні і прохідні підстанції об’єднують терміном проміжні, який визначає розміщення підстанцій між двома центрами живлення мережі.

У літературі і деяких нормативних документах використовується також термін опорна підстанція, під яким, як правило, розуміють підстанції більш високого ступіню напруги (наприклад, підстанція 110/35 кВ при розгляданні мережі 35 кВ).

Схеми приєднання підстанцій до мережі, допустима кількість проміжних підстанцій між двома центрами живлення, число відхідних ліній передач вибираються у залежності від навантаження і відповідності споживачів підстанції, протяжності розглядуваної ділянки мережі, доцільності його секціонування і необхідності зберігання транзиту потужності. Для деяких груп споживачів ці питання визначаються нормативними документами. Рекомендації щодо схем приєднання підстаній для характерних груп споживачів наведені нижче (розділ 5).

2.3.3.4 Вимоги до елементів структури сеп щодо забезпечення потрібного рівня надійності

При розробці структури електричної мережі необхідно враховувати наступні рекомендації з проектування електропостачання УНДПТІ “Укрсільенергопроект”, ПУЕ і рекомендації для схем розвитку електричних мереж напругою 35-110 кВ відповідних областей, а також мереж 10 кВ окремих районів електропостачання [2.5; 2.6; 2.8; 2.9]:

1. Рівень надійності електропостачання усіх споживачів не повинен бути нижче рекомендованого рівня і забезпечуватись більш економічним чином. При цьому, в першу чергу, повинно бути вирішено питання про забезпечення норм надійності для споживачів 1-ої категорії, а потім, з урахуванням прийнятих рішень вибираються засоби забезпечення норми надійності для решти споживачів.

2. Норма надійності електропостачання споживачів може бути забез­печена:

• шляхом резервування різних елементів мережі (ліній електропередачі, трансформаторів);

• застосуванням секціонування ділянок лінії;

• поєднання цих способів.

3. Електроприймачі (ЕП) 1-ої категорії повинні забезпечуватись електроенергією від двох незалежних взаємно резервуючих джерел живлення.

4. Якщо хоча б один із споживачів системи електропостачання є споживачем 1-ої категорії число джерел живлення повинно бути не менше 2-х [2.5].

5. Електроприймачі 2-ої категорії рекомендується забезпечувати від двох незалежних взаємно резервуючих джерел живлення (п. 1.2.19 [2.5]).

6. Допускається живлення електроприймачів другої категорії по одній ПЛ, якщо забезпечена можливість проведення аварійного ремонту цієї лінії не більше 1 доби. (п. 1.2.19 [2.5] ).

7. Для електроприймачів 3-ої категорії електропостачання може вико­нуватись від одного джерела живлення за умови, що перерви електропостачання, необхідні для ремонту або заміни пошкодженого елемента системи електропостачання, не перевищують 1 доби.

8. Для споживачів 1-ої категорії живлення підстанцій 35-110/10 кВ реко­мендується здійснювати двостороннім від ліній 35 (110) кВ.

9. Достатня надійність електропостачання ЕП 1-ої категорії забез­печується тільки при підключенні до двотрансформаторної підстанції 35 (110) кВ з секціоновоною системою шин 10 кВ з АВР (два силові трансформатори у цьому випадку являються незалежними джерелами живлення).

10. Допускається при спеціальному обгрунтуванні приєднувати ЕП 1-ї категорії до однотранс­форматорної РТП-35 (110) /10 кВ. Однак, у цьому випадку споживачі повинні забезпечуватись резервним живленням від незалежного ДЖ 10 кВ централізованої системи або резервної електростанції.

11. Якщо на існуючій РТП-35(110)/10 кВ вже встановлені два трансфор­матори, то вона повинна мати двостороннє живлення.

12. Існуюча або заново споруджена підстанція 35(110)/10 кВ повинна бути забезпечена двостороннім живленням по лінії 35(110) кВ, якщо хоча б одна з ліній 10 кВ, відхідних від підстанції, резервується від сусідньої підстанції із залежним джерелом живлення.

13. У всіх інших випадках норма надійності електропостачання споживачів може бути забезпечена при живлені підстанції 35(110)/10 кВ однією лінією або від шин опорної підстанції, або відгалудженнями від лінії 35(110) кВ.

14. Електропостачання споживачів 1-ої категорії із розрахунковим навантаженням вище 1100 кВА рекомендується здійснювати від окремих ТП-10/0,4 кВ з двостороннім живленням.

15. При розрахунковому навантаженні менш ніж 1100 кВА рекомендується резервувати електропостачання по лінії 10 кВ від сусідньої районної підстанції, якщо основна підстанція однотрансформаторна і якщо забезпечується нормоване відхилення напруги.

16. Всі трансформаторні підстанції 10/0,4 кВ для великих споживачів 1-ої категорії рекомендується живити від двох повітряних або кабельних ліній найближчої двотрансформаторної підстанції 35(110)/10 кВ з двостороннім живленням або від двох пістанцій 35(110)/10 кВ.

17. Взаємно резервовані лінії 10 кВ повинні мати по можливості, а якщо маються споживачі 1-ої категорії без місцевого резервування, то обо’язково, мережний резерв від незалежного ДЖ. ПЛ-10 кВ, як правило, забезпечуються тільки одним мережним резервом від незалежного ДЖ.

18. Для електропостачання споживачів 2-ої категорії з розрахунковим навантаженням 120 кВт і більше, як правило, застосовуються схеми з двосто­роннім живленням ТП-10/0,4 кВ.

19. Допускається приєднувати ТП-10/0,4 кВ для споживачів 2-ої категорії з навантаженням менше 120 кВт до лінії 10 кВ відгалудженням, якщо довжина нерезервованої ділянки лінії 10 кВ не більше 0,5 км.

20. Живлення виробничих будівель, які мають ЕП 1-ої категорії, здійснюється від двох взаєморезервованих повітряних або кабельних ліній 0,38 кВ.

21. Резервувати ПЛ-0,38 кВ, призначені для живлення ЕП 2-ої і 3-ої кате­горій не рекомендується.

22. Одиночні кабельні лінії для ЕП 2-ої категорії можна в період аварії за­міняти перемичками, використовуючи переносний кабель.

23. На існуючій або заново проектованій РТП-35(110)/10 кВ, яка живить ЕП 1-ої категорії, два трансформатори повинні бути встановлені у наступних випадках:

а) якщо сумарне розрахункове навантаження ЕП 1-ої категорії, розташованих на відстані менше 10 км від розглядуваної підстанції, дорівнює або більше 1100 кВА і зменшити це сумарне навантаження за рахунок приєднання деяких ЕП 1-ої категорії до сусідніх підстанцій неможливо;

б) якщо неможливо забезпечити нормоване відхилення напруги біля споживачів 1-ої категорії у післяаварійному режимі при резервуванні їх по лінії 10 кВ від сусідньої підстанції

24. На існуючих або заново спо­руджуваних РТП-35(110)/10 кВ і 110/35/10 кВ (незалежно від категорійності споживачів) повинні встановлюватись два трансформатори у наступних випадках [2.5; 2.8]:

а) якщо відстань до найближчої сусідньої пістанції 35(110)/10 кВ перевищує 45 км;

б) якщо перешкоди на місцевості (водойми, полігони та ін.) не дають можливості зарезервувати хоча б одну з ліній 10 кВ, які живлять споживачів 1-ої і 2-ої категорій від сусідньої підстанції;

г) при кількості ліній 10 кВ, що відходять від шин розглядуваної підстанції, рівній або більше ніж шість;

д) якщо неможливо зробити заміну пошкодженого трансформатора протягом 24 годин з моменту відмови;

е) якщо заміною перерізу проводів на магістральній лінії 10 кВ не забезпечується нормоване відхилення напруги біля споживачів у післяаварійному режимі.

У решті випадків на підстанціях 35(110)/10 кВ може бути встановлений один трансформатор.

25. При віддаленості ЕП 1-ої категорії з навантаженням вище 1100 кВА від РТП-35(110)/10 кВ більше 10 км рекомендується спорудження окремої трансформаторної підстанції 35(110)/10 кВ.

26. РТП-35(110)/10 кВ слід розміщувати у вузлах мережі, де можливий розподіл навантаження на напруги як 10, так і 35 кВ.

27. ТП 10/0,4 кВ, які живлять ЕП 1-ої категорії виконуються, як правило, з двома трансформаторами однакової потужності, секціоновані системой шин 0,4 кВ і АВР на боці 0,4 кВ. Номінальну потужність взаємно резервованих транс­форматорів вибирають з урахуванням перевантажувальної здатності, достатньої для того, щоб прийняти все навантаження в післяаварійному режимі. У нормальному режимі трансформатори повинні бути завантажені на 70 %.

28. ТП-10/0,4 кВ з двома силовими, що живлять споживачів 1-ої категорії, повинні отримувати живлення від двох секцій шин 10 кВ РТП-35(110)/10 кВ від двох повітряних або кабельних ліній.

29. Електропостачання великих споживачів 1-ої категорії можна здійс­нювати спорудженням спеціальних центральних розподільних пунктів 10 кВ (ЦРП) і трансформаторних підстанцій з різними РП-10 кВ. Трансформаторні підстанції 10/0,4 кВ приєднуються до ЦРП анологічно п. 28.

30. При наявності споживачів 2-ої категорії і складського резерву транс­форматорів, ТП-10/0,4 кВ можуть бути однотрансформаторними.

31. Одно­трансформаторні підстанції при взаємному резервуванні шин 0,4 кВ придатні для живлення споживачів 1-ої категорії.

32. Для живлення споживачів 2-ої категорії з навантаженням 250 кВт і більше слід застосовувати двотрансформаторні підстанції 10/0,4 кВ.

33. При навантаженні менш ніж 250 кВт застосовують, як правило, одно­трансформаторні ТП-10/0,4 кВ.

34. ТП-10/0,4 кВ рекомендується розташовувати у центрі навантаження або при наявності більш великих споживачів поблизу них.

35. При наявності споживачів 1-ої категорії передбачається установка дво­трансформаторних ТП-10/0,4 кВ.