- •1. Право Европейского Союза - самостоятельная правовая система, возникшая в результате усилий по строительству "единой Европы".
- •2.Право єс як сфера наукового пізнання та навчальна дисципліна.
- •4. Взаємовідносини єс з Радою Європи, обсє
- •5. Європейський Союз як інтегральне обєднання. Структура єс. Организационные принципы ес
- •6. Компетенция ес в современных условиях
- •7. Склад та структура Європарламенту.
- •8. Порядок роботи Європарламенту.
- •9. Склад і структура Ради єс. Состав
- •10. Компетенція Ради єс.
- •11. Порядок роботи єк.
- •13. Рахункова палата.
- •13. Економічний і соціальний комітет.
- •14. Роль Суду єс в європейській інтеграції.
- •15 Прецедентное право ес
- •17 Порядок судочинства в Суді єс.
- •17. Преюдиціальна процедура.
- •18 Общий суд: состав и порядок судопроизводства. Компетенція общего суда
- •19 Европейский центральный банк, европейский инвестиционный банк, европейский банк реконструкции и развития: правовой статус
- •20 Принципи права єс.
- •21. 22 Источники Права ес
- •23. Субєкти нормотворчого процесу в єс. Порядок прийняття рішень органами єс.
- •24. Гарантии прав и свобод. Институт омбудсмена
- •25. Единое европейское гражданство
- •26. Спільна оборонна політика єс.
- •27. Сотрудничество полиций и суд. Органов.
- •29 Шенгенское право ес
- •31. Правові принципи вільного руху товарів в єс. Правові засади обмеження вільного руху товарів в єс.
- •3.1. Вільний рух товарів
- •33.Соціальна політика єс. Соціальна Хартія Європейського Союзу (1989). Політика зайнятості в єс.
- •34 Европейские стандарты для компаний. Поддержка малого и среднего бизнеса в ес
- •35 Принципы конкурентного права ес. Антимонопольное регулирование в ес
- •36. Бюджетное регулирование в ес. Налоговое регулирование
- •1) Правовые принципы , применимые к регулированию налоговых отношений:
- •2. Общие принципы права
- •37 Валютное регулирование в ес. Регулирование оборота ценных бумаг в ес
- •39 Организационно-правовые формы защиты прав потребителей в ес
- •40 Общая аграрная и рыболовная политика ес
- •41 Трансевропейские сети. Регулирование телекоммуникаций в ес. Общая транспортная политика. Энергетическая политика ес. Научно-техническая политика ес. Охрана окружающей среды в ес
- •42 Таможенное регулирование в ес
- •44 Политико-правовые формы сотрудничества между Украиной и ес. Соглашения Украины с ес. «Порядок денний асоціації Україна-єс».
- •45. Економічні та організаційно-правові передумови інтеграції України до єс. Адаптація права України до права єс
- •46 Правовое значение «Европейской политики соседства» и политики «Восточного партнерства».
- •47. Правові засади розширення єс.
- •48 Лиссабонский договор 2007 (общая характеристика)
17. Преюдиціальна процедура.
Преюдиціальні запити (справи непрямої юрисдикції). Справи непрямої юрисдикції - це ті справи, які Суд Європейських співтовариств розглядає за запитами судових органів держав-членів. Якщо національний суд стикається з необхідністю застосувати норму права ЄС, то він може, а в ряді випадків зобов'язаний, спочатку звернутися до Суду ЄС за офіційним роз'ясненням. Такого роду запити судових органів держав-членів називаються преюдиціальними (тобто вони прямують до моменту винесення остаточного постанови по справі). На відміну від справ прямої юрисдикції Суд в даному випадку не виносить рішення по суті конфлікту (це робить національний суд на підставі власної оцінки фактичних обставин справи). Роль Суду іншого плану: він покликаний вирішити правову колізію або неясність, з якою стикаються органи правосуддя держав-членів в ході застосування юридичних норм ЄС.
Рішення Суду є обов'язковим для національного суду, який направив преюдиціальний запит. Воно також служить прецедентом для всіх інших судів, які стикаються з аналогічними проблемами в своїх країнах. Тим самим завдяки цьому забезпечується однаковість судової практики на території ЄС.
Цілі преюдиціальних запитів :
По-перше, вони можуть подаватися з метою отримати роз'яснення змісту норм установчого договору та правових актів інститутів Європейського Союзу та Європейського центрального банку - запити про тлумачення (п. «а» і «b» ст. 234) .
По-друге, метою преюдиціального запиту може служити оспорювання актів вторинного права з причини їх ймовірного протиріччя установчого договору ЄС - запити про відповідність правових актів інститутів і ЄЦБ установчого договору (п. «b» ст. 234).
Якщо національний суд при розгляді конкретної справи приходить до висновку, що регламент, директива або інший правовий акт інститутів ЄС суперечить установчим договорам, він не вправі сам оголошувати його недійсним. У подібних обставинах судовий орган держави-члена призупиняє розгляд справи і направляє преюдиціальний запит до Суду ЄС. За підсумками розгляду запиту Суд може оголосити, що відповідний акт не. підлягає застосуванню. Таким чином, з; допомогою преюдиціальних запитів з'являється можливість оскаржувати рішення інститутів і після закінчення строку позовної давності, для подачі позовів про анулювання, який дуже короткий (два місяці).
За допомогою того ж механізму фізичні та юридичні особи | можуть добитися розгляду Судом питання про «неконституційність» регламентів і директив, тобто нормативних актів, які вони не можуть оскаржувати безпосередньо. У відповідності зі ст. 234 Договору про ЄС направляти преюдиціальні запити можуть як суди, так і трибунали держав-членів. Поняття «трибунал» охоплює органи, що здійснюють юрисдикцію за певними справах, але не входять до системи судової влади держав-членів, наприклад Імміграційний трибунал Великобританії.
Напрямок преюдиціального запиту - право національного суду, трибуналу, яке він реалізує на будь-яких стадіях процедури як за власною ініціативою, так і за ініціативою осіб, які беруть участь у справі: позивача, відповідача, підсудного і т.д. Однак для судів і трибуналів вищих інстанцій, тобто для тих «рішення яких не підлягають оскарженню згідно з національним правом» (це не завжди верховний або аналогічний суд) направлення даного запиту перетворюється в обов'язок (абз. 3 ст. 234). Від цього обов'язку вони звільняються тільки в тому випадку, коли правова проблема вже була врегульована.