Групування за статтями калькуляції

№	Найменування статей витрат
1	Сировина та матеріали (основні та допоміжні)
2	Покупні комплектуючі вироби, напівфабрикати, роботи та послуги виробничого призначення від сторонніх організацій
3	Електроенергія, холод, вода, пара, паливо на технологічні цілі
4	Зворотні відходи (вираховуються)
5	Основна заробітна плата робітників виробництва
6	Додаткова заробітна плата робітників виробництва
7	Відрахування на соціальне страхування
8	Витрати на утримання і експлуатацію обладнання
9	Загальновиробничі (цехові) витрати
10	Втрати внаслідок технічно неминучого браку
11	Супутня продукція (вираховуються)
12	Інші виробничі втрати
Виробнича собівартість
13	Адміністративні (загальногосподарські) витрати
14	Комерційні витрати (витрати на збут)
15	Інші операційні витрати
Повна собівартість

До статті “Загальновиробничі витрати” відносяться слідуючі витрати:

витрати на управління виробництвом ( оплата праці та відрахування на соціальні міроприємства апарату управління цехами,участками);

амортизація ОВФ загальновиробничого призначення;

витрати на утримання,експлуатацію,ремонт основних засобів загальновиробничого призначення;

витрати на вдосконалення технології і організації виробництва;

витрати на опалення,освітлення виробничих приміщень;

витрати на обслуговування виробництва;

витрати на охорону праці,техніку безпеки та інш.

Всі ці витрати, як було показано,формують виробничу собівартість,які безпосередньо пов’язані з виробництвом продукції.

Іншу частину складають адміністративні витрати, витрати на збут і інші операційні витрати.

До адміністративних витрат відносяться загальногосподарські витрити, пов’язані з управлінням та обслуговуванням підприємства.До них відносяться: витрати на регістрацію підприємства, винагороду директорів, заробітну плату та відрахування на соціальне страхування адміністртивно-управлінського персоналу;

витрати на утримання основних фондів загальногосподарського призначення;

витрати на підготовку та перепідготовку персоналу;

оплату юридичних, аудіторських послуг і т. д.

Витрати підприємства, пов’язані зі збутом продукції, включають:

витрати на оплату праці торгівельних робітників;

витрати на ремонт, утримання ОВФ,пов’язаних зі збутом продукції;

витрати на рекламу та дослідження ринку.

До інших операційних витрат відносяться:

витрати на дослідження та розробки;

собівартість реалізованих виробничих запасів; та інші.

3. Показники собівартості. Шляхи зниження собівартості

В практиці діяльності промислових підприємтв, використовуються такі показники собівартості:

— собівартість 1 тони продукції конкретного виду (за калькуляцією), що є основою розрахунку ціни на цей виріб та планування рентабельності продукції;

— повна собівартість виробленої продукції, або повна собівартість реалізованої продукції

,

де С_тп — собівартість товарної продукції;

ОП_і — обсяг продукції певного виду;

—собівартість 1 тонни продукції певного виду.

— витрати на 1 грн. товарної продукції

.

Цей показник дає можливість порівнювати і аналізувати інформацію про собівартість в різні періоди.

— відносний показник зниження рівня собівартості товарної продукці

.

Відносна економія витрат або зниження собівартості дорівнює приросту прибутку за рахунок зниження собівартості. Цей показник можна розрахувати не тільки за повною собівартістю, а і за окремими статтями.

Приклад

ТП_ЗВ складає 1000000 грн.

Витрати базові — 0,78 грн./грн.

Витрати звітні — 0,75 грн./грн.

Економія відносна: ∆С = (0,78 – 0,75) ∙ 1000000 грн = 30 тис. грн.

З економічних і соціальних позицій значення зниження собівартості продукції для підприємства полягає у:

• збільшенні прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства, що означає появу додаткових можливостей його використання;

• поліпшується фінансовий стан підприємства і знижується ступінь ризику банкрутства;

• з’являється можливість зниження відпускної та роздрібної цін на продукцію підприємства, що дозволяє підвищити конкурентноспроможність продукції і збільшити об’єм продаж;

• для акціонерних підприємств з’являється можливість підвищення ставки дивидентів і своєчастність їх виплат.

Таким чином, проблема зниження затрат на виробництво і реалізацію продукції є дуже важливою.

Джерела (резерви) показують, де слід шукати можливості скорочення затрат на виробництво.

Фактори зниження собівартості визначають умови, завдяки яким успішно використовують виявлені на підприємстві джерела (резерви) зниження собівартості.

Джерелами (резервами) і факторами зниження собівартості є:

• поліпшення використанння матеріальних ресурсів (за рахунок залучення безвідходних технологій і нової техніки, яка дозволяє більш економно використовувати сировину, матеріали, паливо, і енергію, удосконалення нормативної бази підприємства, погресивних норм використання сировини і матеріалів; використання відходів виробництва; поліпшення якості продукції і зниження відсотка браку);

• зниження трудоємкості продукції (визначення і підтримання оптимальної чисельності персоналу; підвищення рівня його кваліфікації; забезпечення попереджуючого росту виробництва праці в порівнянні з середньою заробітною платою; використання прогресивних систем і форм оплати праці; удосконалення нормативної бази; поліпшення умов праці; механізація і автоматизація всіх виробничих процесів; забезпечення мотивації високопродуктивної праці та інше);

• скорочення витрат на обслуговування виробництва і управління (удосконалення організаційної структури управління підприємством; поліпшення використання основних фондів і обумовлене цим відносне зниження амортизаційних відрахувань; поліпшення якості обслуговування і ремонтів; здача не використаного майна підприємства в аренду і інше);

• економія позавиробничих витрат (скорочення і, по можливості, ліквідація простою транспортних засобів; зниження тарифів на транспортування; використання ефективної і недорогої реклами і інше).

Розподіл витрат на умовно постійні і умовно змінні дає змогу аналізувати залежність витрат і прибутку від обсягів виробництва при виборі планових та проективних рішень. В цьому випадку треба визначити точку беззбитковості, або критичний обсяг виробництва, коли обсяг продукції в діючих цінах дорівнює витратам на виробництво. Це можна аналізувати за допомогою алгебраїчного і графічного вигляду.