Спільні та відмінні ознаки неорганічних і органічних сполук

Неорганічні сполуки

- Валентність більшості елементів у неорганічних сполуках змінна (Сульфур, Фосфор, Нітроген мають різну валентність).

- У неорганічних сполуках найрізноманітніші види хімічних зв'язків - іонний, ковалентний, металічний, водневий.

- Неорганічні речовини в основному тугоплавкі, стійкі до нагрівання.

- Використовуються в основному водні розчини (при хімічних реакціях).

- Реагуючи, утворюють осад, гази, змінюють забарвлення.

Органічні сполуки

- Якісний склад обмежений, кількісний значно багатший.

- Елементи органічних сполук виявляють значно менше валентних станів. Карбон, Гідроген, Оксиген мають сталі валентності.

- Переважно утворюють ковалентні зв’язки, іноді іонні.

- Кристалічні гратки молекулярні. Легкоплавкі, часто мають запах.

- Згоряють з утворенням води і вуглекислого газу.

- Здебільшого не розчиняються у воді.

- Реагують між собою повільно.

Спільні ознаки

Утворення і реакції органічних речовин відбуваються за тими самими законами, що й неорганічних речовин. Серед органічних сполук є розчинні у воді, електроліти (солі органічних кислот), є термостійкі. Органічні та неорганічні речовини об'єднує і те, що вони можуть взаємно перетворюватися.

Органічні речовини

Добуті з природних речовин: Виготовлені синтетичним шляхом:

нафта, природний газ, вугілля, пластмаси, синтетичні волокна,

деревина, цукор, крохмаль, льон, синтетичні каучуки, хімічні засоби

природний каучук, бавовна тощо. захисту рослин, лікарські препарати,

барвники, мило і миючі засоби тощо.

Класифікація органічних сполук

Зважаючи на величезну кількість органічних сполук, їх можна визначити лише за наявності чіткої класифікації, тобто впорядкованого розміщення по групам і класам. Для класифікації і утворення назв (номенклатури) в молекулах органічних сполук прийнято виділяти карбоновий скелет та функціональні групи.

Карбоновий скелет або ланцюг – це послідовність атомів карбону, хімічно зв’язаних між собою ковалентними неполярними зв’язками. Функціональні групи утворюють інші атоми (крім Гідрогену) або групи атомів, зв’язані з атомом Карбону.

Усі органічні сполуки, залежно від природи карбонового скелета, можна розділити на ациклічні та циклічні.

Ациклічні (нециклічні, ланцюгові) сполуки називають також аліфатичними або жирними. Їх молекули містять незамкнені (відкриті) ланцюги з атомів вуглецю. Ланцюги можуть бути прямими і розгалуженими.

Якщо всі зв’язки між атомами вуглецю в ациклічних сполуках одинарні, то такі сполуки називаються насиченими. До них належать, наприклад, етан СН₃ – СН₃ і етиловий спирт СН₃ – СН₂ОН.

Ациклічні сполуки, в молекулах, яких атоми вуглецю сполучені подвійними і потрійними зв’язками, є ненасиченими. Приклад ациклічної ненасиченої сполуки – етилен СН₂ = СН₂.

У циклічних сполуках атоми вуглецю та інші елементи замкнені в кільця (цикли). Якщо цикли містять тільки атоми вуглецю, то відповідні сполуки називають карбоциклічними. Деякі Карбоциклічні сполуки містять одинарні, подвійні або потрійні зв’язки вуглець – вуглець. Вони називаються ациклічними. Приклади ациклічних речовин:

циклопентан циклогексан

Особливу групу карбоциклічних речовин складають ароматичні сполуки, до складу їх молекул входять так звані бензольні кільця. Найпростішою ароматичною сполукою є бензол:

Крім атомів вуглецю в цикли можуть входити атоми інших елементів, наприклад азот, кисень, сірка. Сполуки побудовані з таких циклів, називаються гетероциклічними. Приклади таких сполук: