1.6. Управління та прогнозування ризиків

Управління ризиком передбачає проведення різних заходів з метою зниження реалізації потенційних небезпек. Це складний процес в якому можна виділити елементарні складові, вихідні положення, ідеї, що іменуються принципами.

Принципи зменшення ризику

законодавчі орієнтуючі управлінські технічні організаційні

Законодавчі – закріплені законом правила, що забезпечують прийнятий рівень безпеки.

Орієнтуючі – основоположні ідеї, що визначають напрямок пошуку безпечних рішень і служать методологічною та інформаційною базою.

Технічні – спрямовані на безпосереднє відвернення дії небезпечних факторів і базуються на використанні фізичних законів.

Управлінські – плановість, контроль, підбір кадрів, відповідальність.

Організаційні – принципи, за допомогою яких реалізується науково обґрунтовані рішення щодо зменшення ризику.

Невід'ємним елементом управління ризиком з метою забезпечення безпеки життєдіяльності є прогнозування. У безпеці життєдіяльності прогнозування охоплює науковий аналіз закономірностей життя людини в різних сферах її діяльності, оцінку тенденції їхнього розвитку в майбутньому з урахуванням уже накопиченого досвіду і досягнень у безпеці життя людини. За своєю суттю будь-який прогноз є лише припущенням унаслідок чого прогнозування завжди буває багатоваріантним.

Прогноз - результат наукового передбачення, якісні висновки з позицій принципів і методів науки про тенденції розвитку процесу чи явища, що вивчають, і моментах настання того чи іншого явища чи процесу.

Передбачення - припущення чогось заздалегідь, здійснення правильного висновку про напрям розвитку чого-небудь, про можливість якоїсь події тощо, на підставі вивчення фактів, даних та ін. Його розглядають як випереджувальне відображення дійсності (здатності мозку формувати моделі розвитку подій у майбутньому), що ґрунтуються на вивченні об'єктивних законів життєвого середовища людини.

Здатність передбачити хід подій - невід'ємна риса людини, яка вдосконалювалася в процесі практики протягом усієї історії її існування. Накопичення результатів спостереження, фактів, що давали змогу передбачати явища природи, вчинки і дії людей, сприяє уникненню типових небезпек.

Дослідження причин виникнення небезпек, їх характеристик, особливостей впливу сприяють розробленню ефективних заходів захисту, спрямованих на забезпечення нормальної життєдіяльності людини. Керування безпекою та стійкістю функціонування системи “людина-життєве середовище” залежить від глибини прогнозу соціально-економічних наслідків небезпечних ситуацій та своєчасного планування і виконання ряду попереджувальних та захисних заходів.

ЛЕКЦІЯ 2. Фізіологічні, психологічні та соціальні

особливості життєдіяльності людини

2.1 Людський чинник в системі безпеки

Згідно з даними міжнародної статистики головним винуватцем нещасних випадків є, як не дивно, не техніка, не організація праці, а сам робітник.

Чому ж люди, якім від народження властивий інстинкт самозбереження, так часто стають винуватцями своїх травм.

Перша причина. Нажаль, як показує сучасна практика, з розвитком техніки небезпека зростає скоріше, ніж людська протидія їй. При порівнянні сучасної людини з тою, яка жила 20 – 30 тисячоліть тому назад, можна було б помітити, що за цей період людина зовні майже не змінилася. Більш того, деякі її фізичні якості, можливо, навіть погіршилися: знизилася гострота зору і слуху, майже в кожної людини проблеми з хребтом, немає тієї витривалості, що були колись. І незважаючи на це, людина в своєму розвитку пройшла шлях від кам’яної сокири до космосу. З розвитком знарядь праці розширився діапазон дії людини на оточуючий світ. При цьому, зрозуміло, розширилося і коло відповідних реакцій зовнішнього світу на людину в процесі її праці. Зросла також сила цих дії.

Друга загальна причина полягає у зростанні ціни помилок. Помилка первісної людини – падіння з дерева, опустити собі на ногу камінь, подряпати тіло колючою рослиною тощо. Помилки сучасної людини обходяться набагато дорожче. Ціна помилки однієї людини безперервно зростає. Якщо після 2-ї світової війни від помилки однієї людини гинуло 2 – 4 особи, то сьогодні ця цифра наближається до 10. Згадаємо катастрофи, які трапилися з пароплавом “Адмірал Нахімов”, де загинули 500 осіб, підводним човном “Курск” – 170 чоловік, літаком “Су-27” на Скнилівському літовищі, де постраждало 165 осіб, загинуло77 осіб, із них 28 – діти, трагічні дії на шахтах, аварії з літаками та на автомобільних дорогах тощо.

Третя загальна причина – адаптація людини до небезпек. Для сучасної людини техніка стала задоволенням багатьох потреб. Використовуючи її блага людина часто забуває, що техніка є ще й джерелом небезпек, якими вона свідомо нехтує.