Складові успіху електронних ринків

Залучення максимального числа учасників.

Доцільний вибір виду власності.

Вдалий менеджмент.

Відкритість.

Повний спектр послуг.

Кардинальні зміни в управлінні. Перенесення діяль­ності фірми в галузь електронної комерції спричиняє переве­дення економічних функцій підприємства в електронну форму й у режим on-line. (кадрові проблеми, страх перед комп’ютерами, змінами)

Раціональний вибір технологічної платформи.

Облік ринкових можливостей.

Грамотне фінансування.

Таким чином, для забезпечення успішності функціонуван­ня електронних ринків необхідна концентрація на виконанні декількох найважливіших критеріїв, які умовно можна розбити на три групи.

Пріоритети вищого порядку:

вибір лідера (генерального директора);

вибір керівника (адміністративного директора);

наявність ринкових можливостей.

Пріоритети другого порядку:

сильна команда працівників;

реальний бізнес-план (адаптивний і гнучкий);

високий комерційний потенціал проекту;

здатність команди до реалізації проекту.

Пріоритети третього порядку:

корпоратирна культура;

торгова марка;

якість фінансування;

здатність до випередження конкурентів;

якість обслуговування клієнтів;

якість виконання замовлень.

Перспективи розвитку електронних ринків

Аналітики пророкують грандіозне майбутнє електронним ринкам, однак вони пов'язують це майбутнє з великими зміна­ми. З тисяч електронних ринків багато об'єднаються між собою, і в кожній галузі залишиться невелика кількість потужних ринків.

Аналітичне дослідження професора Wharton бізнес-школи George S. Day виділило три класи переможців, які зможуть збе­регти свої позиції на ринку і продовжити подальший розвиток: адаптивні компанії, які знайшли захищену нішу, змінив­ши бізнес-стратегію відповідно до мінливої ситуації на ринку;

агресивні поглиначі, які скуповують активи слабких компаній за низькими цінами;

першопрохідники, які використовують переваги виходу першими на перспективні ринки.

Найкращим способом виживання є вибір ринкової ніші, що характеризується рівномірністю тиску конкурентів і за­довільних перспектив розвитку.

Нині електронні ринки України знаходяться на етапі ста­новлення, їхня діяльність є скоріше експериментальною, ніж сталою, і охоплює далеко не повний цикл відносин партнерів при укладанні угоди. Так, українські портали надають три ос­новних види послуг:

забезпечення ефективної присутності українських ви­робників в Інтернет;

забезпечення зручного структурованого доступу до інформації про виробників, продукцію і загальну ринкову інформацію;

можливість адресного маркетингу для виробників і по­шуку партнерів та фахівців.

Процес становлення і розвитку електронних ринків в Україні повинен проходити за двома напрямками. По-перше, існуючі електронні ринки повинні розширювати спектр надаваних послуг з метою максимального задоволення потреб своїх учасників і на основі цього визначати пріоритети джерел одержання доходу. Електронні ринки повинні стати точками входу для українських підприємців у світ електронної комерції, де вони в дружній і комфортній обстановці одержать доступ до інформації, оформлення й оплати угод, страхування і транспор­тування вантажів і т:п.

Нові ринки повинні обгрунтовано вибирати ніші діяльності з метою максимальної відповідності потребам і можливостям потенційних учасників. Програмне забезпечення електронних ринків повинне підтримувати відкриті стандарти і враховувати нинішню стадію інформатизації українських підприємств.

По-друге, потенційні учасники електронних ринків повинні розвивати корпоративні інформаційні системи з метою їхньої готовності до інтеграції з програмним забезпеченням електрон­них ринків.

Важливо відзначити, що поряд з технологічними трудноща­ми найважливішими бар'єрами на шляху розвитку електронних ринків є культурний і психологічний аспекти. Бізнес-моделі електронних ринків передбачають філософію відкритості і мак­симальної свободи розповсюдження інформації. Традиційні компанії ставлять в основу ексклюзивність володіння інфор­мацією і розглядають її як джерело конкурентної переваги.