6.Функції та завдання служби контролінгу на підприємстві.

Служба контролінга повинна забезпечити такі види робіт:

• планування (програма розвитку, складання бюджетів у розрізі структурних підрозділів та підприємства в цілому);

• розробку системи звітів про роботу підрозділів;

• аналіз даних про виконання планів;

• формування необхідної для менеджерів інформації (пере­лік показників);

• розробку альтернативних варіантів вирішення проблем­них питань;

• оцінку ефективності нових проектів.

Основними функціями контролера на підприємстві є:

• планування (координація окремих виробничих планів і складання загального плану на короткий термін та на перспективу, розробка методики складання планів, визна­чення норм і нормативів);

• інформаційне забезпечення (реєстрація, збір, узагальнення та подання інформації користувачам. Визначення обсягу інформації, місця збору, методів обробки, форм подання тощо);

• порівняння планової та фактичної інформації в розрізі об'єктів контролінга, коментарі відхилень, подання за­цікавленим службам, виконавцям і власнику);

• оцінка і консультування з усіма підрозділами управ­ління, які відповідають за певну ділянку роботи;

• складання звітності для державних органів (контроль і координація зусиль виконавців);

• регулювання (подання своєчасної та доречної інформа­ції, що необхідна для спостереження за плановими по­казниками і відхиленнями від них, пропонування дій, спрямованих на попередження негативних наслідків).

Слід зазначити, що контролер сам не приймає управ­лінських рішень, а тільки забезпечує інформацію та дає оцінку і поради щодо ухвалення рішень.

Для зниження трудомісткості робіт контролер пови­нен збирати і обробляти інформацію в повному обсязі лише при значних відхиленнях фактичних даних від планових, які мають принципове значення і вимагають втручання управлінців.

Контролінг реагує на слабкі сигнали, що означає отри­мання завчасної інформації, оперативне втручання у про­цеси, які загрожують підприємству, виявлення та послаб­лення впливу несприятливих тенденцій. Слабкі сигнали або індикатори раннього попередження визначаються служ­бою контролінга. Ними можуть бути: кон'юнктура ринку (зміна попиту), інновації в галузі техніки, технології, що впроваджуються конкурентами, формування портфеля замовлень, поведінка споживачів товару, цінова політика конкурентів, вимоги покупців і постачальників, зміни на ринку капіталів, фінансовий стан, дослідження сильних та слабких сторін конкурентів та своїх власних, співвід­ношення "витрати - випуск", "продуктивність - заробітна плата", "заготівля матеріалів - транспортні витрати" тощо. Така інформація повинна фіксуватись періодично і контролер встановлює залежності, робить огляди, пись­мові висновки і подає їх зацікавленим службам.

Враховуючи важливість інформаційних ресурсів для системи управління, служба контролінга повинна інтег­рувати свою систему з системою бухгалтерського обліку і звітністю для того, щоб в єдиному потоці отримувати дані для фінансового обліку та контролю за діяльністю підприємства. Для цього розробляється система внутріш­ньої звітності з визначенням:

• центрів збору інформації;

• показників, які необхідно зібрати;

• термінів подання звіту;

• форми звітів і методики їх складання;

• мети, з якою збираються дані;

• адресата інформації.

Служба контролінга аналізує звітність (внутрішню і зовнішню), економічні показники використання ресурсів, визначає напрями майбутнього розвитку підприємства.

1 Соколов Я.В. Очерки по истории бухгалтерського учета. – М.: Финансы и статистика, 1991. – С. 41.

2 Энтони Р., Рис Дж. Учёт: ситуации и примеры: Пер с англ. – М.: Финансы и статистика, 1996. – С. 466.

3 Палий В.Ф. Основы калькулирования. – М.: Финансы и статистика, 1987. – С. 98.

4 Стуков С.А. Система производственного учёта и контроля. – М.: Финансы и статистика, 1988. – С. 41.

5 Пушкар М.С. Тенденції та закономірності розвитку бухгалтерського обліку в Україні (теоретико-методологічні аспекти). – Тернопіль: “Економічна думка”. – 1999. – С. 280.

6 Стуков С.А. Система производственного учёта и контроля. – М.: Финансы и статистика, 1988. – С. 41.