Нецінові чинники, які впливають на попит:

1) дохід; 2) ціни на спряжені товари; 3) смаки і уподобання; 4) кількість споживачів на ринку; 5) очікування споживачів; 6) пора року; 7) національні традиції.

1 . Дохід .Вплив доходу на попит дуже суттєвий. Здебільшого збільшення доходу веде до збільшення попиту (зміщення кривої вгору). Хоча, із зростанням доходу споживання деяких товарів може скорочуватися, коли споживач заміняє їх дорожчими і якіснішими (зміщення кривої вниз ліворуч).

2 . Ціни на суміжні товари. Попит може змінюватися в обох напрямах залежно від типу товару, який може бути взаємозамінним чи взаємодоповнюючим. Для взаємозамінних товарів: при підвищенні ціни на один із них попит на другий збільшується (зміщення кривої вгору). Взаємодоповнюючі товари споживаються одночасно, тому при підвищенні ціни на один такий товар скорочується попит на інший, і навпаки.

3. Смаки і уподобання .Сприятливим для даного продукту є зміна споживчих смаків чи переваг, викликане рекламою чи зміною моди, означатиме, що попит зросте по кожній ціні (зміщення кривої попиту праворуч). Несприятливі зміни в уподобаннях викличуть зменшення попиту і зміщення кривої попиту ліворуч. Слід зазначити, що технологічні зміни, в вигляді появи нового продукту, можуть привести до зміни споживчих смаків. Наприклад, поява компакт-дисків призвело до скорочення попиту на платівки.

4. Кількість споживачів на ринку .Із збільшенням цього показника попит зростає (зміщення кривої праворуч), і навпаки, із зменшенням кількості споживачів попит спадає (зміщення кривої ліворуч).

5. Очікування .Споживчі очікування, щодо таких чинників, як майбутні ціни на товари, наявність товарів і майбутній дохід, здатні змінити попит. Очікування споживачів щодо можливості підвищення цін в майбутньому можуть спонукати їх купувати більше (зміщення кривої попиту праворуч), очікування збільшення доходів може змусити споживачів менше обмежувати поточні витрати. Навпаки, очікування падіння цін і зниження доходів веде до скорочення поточного попиту на товари. (зміщення кривої попиту ліворуч).

Еластичність попиту за ціною - відношення відсоткової величини попиту на товар до даної процентної зміни його ціни.Рівень цінової еластичності вимірюється за допомогою коефіцієнта Еd, який показує, на скільки відсотків зміниться попит при зміні ціни на 1% і розраховується за формулою:

Для виміру сприйнятливості споживачів до зміни цін застосовуються відсоткові, а не абсолютні величини. Від'ємна крива попиту демонструє зворотну залежність, існуючу між ціною і величиною попиту. Це означає, що ціновий коефіцієнт еластичності попиту буде завжди мати негативне значення. Проте в економічних розрахунках використовується абсолютна величина коефіцієнта еластичності. Ціновий коефіцієнт еластичності пропозиції позитивний, оскільки ціна продукту величина його пропозиції пов'язані між собою прямо пропорційною залежністю.

Еластичний попит.Попит на товар вважається еластичним, якщо дана відсоткова зміна ціни призволить до відносно більшої відсоткової зміни величини попиту. У цьому разі Еd буде більше одиниці. Еd > 1.

Нееластичний попит .Якщо дана відсоткова зміна ціни супроводжується відносно меншими відсотковими змінами величини попиту, то попит вважається нееластичним. У цьому разі Еd є меншим за одиницю. Еd < 1

Одинична еластичність.Між еластичним і нееластичним попитом відбувається гранична ситуація, коли відсоткове зміни ціни та супроводжуючі його відсоткові зміни попиту, рівні між собою. Цей спеціальний випадок називається одиничною еластичністю, оскільки Еd = 1.

Абсолютно нееластичний попит.Говорячи про нееластичний попит, не можна мати на увазі абсолютну нечутливість покупців до зміни цін. Проте існує крайній випадок, який позначається терміном „абсолютно нееластичний попит”, коли зміна ціни взагалі не приводить ні якої зміни величини попиту. Прикладами можуть служити попит хворих діабетом на інсулін, або ж попит наркоманів на героїн.

Абсолютно еластичний попит .Збільшення ціни викликає зниження попиту до нескінченності. Крива попиту приймає такий вид, коли фірма продає свою продукцію виключно на конкурентному ринку.

Чинники які впливають на цінову еластичність попиту: 1) Кількість замінників;2) Питома вага в доході споживача;3) Предмети розкоші і предмети першої необхідності;4) Фактор часу.

1. Кількість замінників .Чим більше у конкретного продукту хорошого замінників, тим еластичніший попит на нього. Якщо один з багатьох конкуруючих продавців моркви чи картоплі підвищить ціну на свій продукт, покупці негайно переорієнтовуються на легкодоступні ідеальні замінники, запропоновані його численними конкурентами. Проте попит діабетиків на інсулін чи наркоманів на героїн найвищою мірою нееластичний: у цих продуктів немає близьких замінників. Еластичність попиту на продукт залежить від того, наскільки вузько він визначається. Попит на машинне масло конкретної марки (скажімо, Quaker State), безперечно, більш еластичний, ніж попит на машинне масло взагалі. Масло “Quaker State” можна легко замінити маслом багатьох інших марок, тоді як в цілому у машинного масла немає хорошого замінника.

2. Питома вага в доході споживача .При інших рівних умовах, чим більше місце займає вартість продукту в бюджеті споживача, тим більш еластичним є попит на нього. Зростання цін на олівці чи жувальну гумку на 10% виразиться лише в кількох центах і практично не позначиться на величині попиту на ці продукти. Водночас у 10%-не зростання цін на автомашини чи житлові будинки становитиме, скажімо, 2 тис. і 10 тис. дол. відповідно. Подібне підвищення цін виражає дуже істотну частку річного доходу багатьох сімей, тому можна очікувати значного скорочення величини попиту цих товарів Цінова еластичність попиту на такі товари зазвичай буває досить високою, тому сам попит буде еластичним.

3. Предмети розкоші і предмети першої необхідності .Попит на предмети першої необхідності, як правило, нееластичний; а попит на предмети розкоші зазвичай еластичний. Хліб і електроенергія - загальновизнані предмети першої необхідності. Підвищення цін не призведе до істотного скорочення споживання хліба чи електрики для освітлювання й інших побутових потреб. (Дуже низька цінова еластичність попиту цих товарів в табл. 3.) Ніхто не відмовиться від операції під час гострого нападу апендициту через те, що плата за медичне обслуговування щойно підвищилася. Проте круїз по Карибському морі, і смарагди є предметами розкоші, від яких можна відмовитися без особливих труднощів. Попит на сіль зазвичай вкрай нееластичний з кількох причин. Це предмет першої необхідності, замінників солі практично немає, і, зрештою, сіль займає незначне місце в сімейному бюджеті.

4. Фактори часу.Еластичність попиту за ціною оцінюється для короткострокового та довгострокового періодів. Як правило, попит більш еластичний у довгостроковому періоді, оскільки у людей є більше часу на пошук замінників товару, ціна якого зростає, крім того розробляється більша кількість замінників. А можливість більш тривалих пошуків замінників і збільшення їх доступності у довгостроковому плані зроблять попит більш еластичним. У таблиці 4 наведено емпіричні оцінки еластичності попиту за ціною в залежності від факторів часу.

Характер еластичності попиту може змінитися по мірі можливості руху за лінійною кривою попиту знизу вгору від абсолютно нееластичного попиту (Еd= 0) до абсолютно еластичного попиту (Еd= ∞).

Пояснюється це тим, що у верхній частини лінії попиту відсоткові зміни попиту на товар вищі, ніж відсоткові зміни його ціни (% Δ Q > % ΔР). У нижній частині лінії попиту відсоткові зміни ціни більше відсоткових змін кількості (%ΔQ < %ΔР). Дані про коефіцієнти еластичності попиту несуть важливу інформацію для фірм (продавців), оскільки дозволяють судити про розміри зміни продажів, які будуть після зміни цін, що вплине на обсяг доходу.

Обсяг (величина) пропозиції (QS) становить певна кількість товару, який фірма реалізує за певною ціною.Існує прямий (позитивний) зв'язок між ціною і кількістю запропонованого продукту. З підвищенням цін відповідно зростає і величина пропозиції; зі зниженням цін скорочується і величина пропозиції. Цей специфічний зв'язок називається законом пропозиції.Цей закон показує, що виробники хочуть виготовити і запропонувати для продажу більшу кількість свого продукту за високою ціною, ніж вони хотіли б це робити за низькою ціною. Залежність між ціною і пропозицією можна зобразити у вигляді графіка, послідовно з'єднавши точки.

Зміна ціни призводить до руху уздовж кривої пропозиції .Так, як і крива попиту, крива пропозиції може зміщуватися під впливом цінових факторів .

Нецінові фактори, які впливають на пропозицію:1) ціни на ресурси; 2) витрати виробництва; 3) технологія виробництва; 4) податки і дотації; 5) ціни на інші товари; 6) очікування зміни цін; 7) кількість продавців на ринку; 8) пора року.

Зсув кривої S0до S1означає збільшення пропозиції: виробники при цьому поставляють більшу кількість продукту по кожній із можливих цін. Зсув ліворуч, від S0до S2, вказує на скорочення пропозиції: виробники пропонують меншу кількість продукту по кожній із можливих цін.

1 . Ціни на ресурси .Крива пропозиції фірми грунтується на витратах виробництва, значну частину яких становить вартість ресурсів. Тому зниження цін на ресурси знижує витрати виробництва і збільшує пропозицію, тобто крива пропозиції переміститься праворуч (і навпаки - підвищення цін на ресурси змістить криву ліворуч).

2. Технологія виробництва .Удосконалення технологій дозволяє зменшити витрати виробництва на одиницю продукції, що призведе до зменшення загальних витрат і збільшення пропозиції.

3. Податки і дотації .Підприємства розглядають більшість податків як витрати виробництва. Тому підвищення податків збільшить витрати підприємства і зменшить пропозицію. Навпаки, дотації (держава субсидіює виробництво якогось товару) дозволяють скоротити витрати і збільшити пропозицію.

4. Ціни на інші товари .Зниження ціни на один товар може спонукати виробників збільшити випуск і пропозицію іншого (замінника) товару по кожній з можливих цін. І навпаки, підвищення ціни на один продукт, призведе до зниження пропозиції товару-замінника.

5. Очікування зміни цін .Якщо очікується підвищення цін, то виробники можуть затримати випуск на ринок своєї продукції і тим самим скоротити поточну пропозицію. Але, у багатьох галузях обробної промисловості очікування підвищення цін здатне спонукати фірми збільшити виробничі потужності і тим самим викликати збільшення пропозиції.

6. Кількість продавців на ринку .При даному обсязі виробництва кожної фірми, чим більша кількість продавців продукції, тим більша ринкова пропозиція. При вступі в галузь більшої кількості фірм крива пропозиції стане зміщуватися праворуч. Якщо в галузі мала кількість фірм, то відповідно ринкова пропозиція є малою. Це означає -якщо фірма виходить з галузі крива пропозиції зміщується ліворуч. Математична залежність величини пропозиції від ціни виражається лінійної функцією пропозиції:Qs = f(P);QS = a + b∙P, де а і b - додаткові параметри.

Еластичність пропозиції показує, на скільки відсотків зміниться кількість запропонованого товару при зміні його ціни на 1 %.

Для обчислення еластичності пропозиції потрібно продовжити криву пропозиції до перетину з негативним відрізком осі X, або з негативним відрізком осі Y. Якщо крива пропозиції (S) перетинає негативну частина горизонтальної осі, то Еs> 1, и якщо проходить через початок координат ( S1), то Еs= 1 , якщо перетинає негативну частина вертикальної осі ( S2), то Еs< 1

Фактори, які впливають на еластичність пропозиції :мобільність факторів;виробництва випуску товару;кількість часу, наявного у розпорядженні виробників, для того щоб відреагувати на дані зміни ціни продукту.

Аналізуючи вплив часу, розрізняють найкоротший ринковий період, короткостроковий і довгостроковий періоди.

1. Найкоротший ринковий період настільки малий, що виробники не встигають відреагувати на зміни попиту і ціни.

2. У межах короткострокового періоду виробничі потужності окремих виробників і всієї галузі залишаються незмінними. Проте підприємства мають досить часу, щоб використовувати свої потужності інтенсивніше.

3. Довгостроковий період досить тривалий, для того щоб фірми встигли вжити всіх заходів для пристосування своїх ресурсів в зміненій ситуації. Оскільки залежність між ціною і пропозицією товару є прямо пропорційна і крива пропозиції представляє собою зростаючу криву. Тому, незалежно від ступеню еластичності чи нееластичності, ціна і загальний дохід завжди змінюються в одному і тому ж напрямі.

35. Цінова еластичність попиту і пропозиції та її економічний зміст.

36. Виробнича функція короткотривалого періоду. Показники сукупного, середнього, граничного продукту. Межі екстенсивного і інтенсивного використання ресурсів виробництва.

Можливості зміни факторів виробництва мають свої обмеження. Кількості сировинних і трудових ресурсів змінити неважко. Однак зміна капітальних факторів (виробничі потужності) в рамках того ж тимчасового інтервалу ускладнено або неможливо. Тому для дослідження впливу факторів на обсяг випуску використовуються поняття короткострокового і довгострокового періоду, а всі фактори виробництва діляться на змінні і постійні. Короткостроковий період - період, протягом якого хоча б один фактор виробництва залишається незмінним. Довгостроковий період - період, протягом якого можуть бути змінені всі фактори виробництва. Змінні чинники - це ресурси, кількості яких можуть бути змінені в рамках короткострокового періоду. Постійні чинники - це ресурси, кількість яких не можуть бути змінені в рамках короткострокового періоду. Слід звернути увагу, що, хоча визначення короткострокового та довгострокового періодів пов'язані з часом, їх економічний зміст обумовлено не часом, а реальними змінами структури виробництва. Тому, в силу технологічних особливостей різних виробництв, тимчасові рамки короткострокового або довгострокового періодів для кожного з них можуть значно відрізнятися.

Функція виробництва в короткостроковому періоді показує випуск, який може здійснювати фірма шляхом зміни кількості змінного фактора при даній кількості постійних факторів. Головне завдання аналізу виробничого вибору в короткостроковому періоді - визначити вплив змін кожного окремого змінного чинника на обсяг випуску продукції, тобто виявити його ефективність. Для цього використовуються показники сукупного, середнього та граничного продуктів від змінного фактора, вважаючи вплив інших фіксованим.

Сукупний продукт (ТРХ) від змінного фактори - це загальний обсяг виписка при даній кількості змінного фактора. Середній продукт (АР) - показує обсяг випуску, який припадає на одиницю змінного фактора. АР = ТР / X. Граничний фізичний продукт (МР) - характеризує приріст загального продукту за рахунок одиничного збільшення змінного фактора. МР = АТР / АХ або МР = clTP / dX, тобто дорівнює першої похідної від виробничої функції.

Екстенсивна межа використання змінного ресурсу дорівнює максимуму АРЬ, інтенсивна — нульовому значению МРЬ (екстенсивна — кількісна зміна, інтенсивна — якісна).

Обсяг використання змінного ресурсу, за якого досягається максимум середнього продукту Ь3 (рисунок 5.12) називається ек-стенсивною межею використання фіксованої кількості постійно-го ресурсу; нульовий граничний продукт при Ь4 — це інтенсивна межа використання постійного ресурсу. Таким чином, макси-мальний прибуток підприємства досягається при виборі обсягу виробництва в межах екстенсивного (АРЬ = тах) та інтенсивного (МРЬ = 0) використання змінного ресурсу.

37. Зростання виробництва і віддача від масштабів виробництва. Виробничі функції зі сталою, спадною та зростаючою віддачею.

Закон ефекту масштабу виражає зміни економічної ефективності при зростанні масштабів господарської діяльності. Цей закон відіграє важливу роль у мікроекономічному аналізі. Він пояснює траєкторію кривої випуску продукції; виражає зв'язки між усіма вхідними факторами та обсягом виробництва; показує, що буде з рівнем виробництва, якщо пропорційно змінюється (збільшується чи зменшується) рівень вхідних факторів.

Залежно від характеру зв'язків між ефектом і обсягом діяльності в довгостроково­му періоді часу можна виділити зростаючий, незмінний і спадний ефекти масштабу.

Зростаючий ефект масштабу відображає зростання економічної ефективності при збільшенні масштабів господарської діяльності. У цьому випадку пропорційне зростання усіх вхідних факторів спричиняє більше ніж пропорційне зростання рівня виробниц­тва. Інакше кажучи: подвоєння всіх вхідних факторів зумовлює більше ніж у два рази зростання рівня виробництва.

Зростання середньої продуктивності виробництва приводить до того, що ко­жен вхідний фактор стає продуктивнішим. Зростання середнього випуску про­дукції на одиницю вхідних факторів спричинює більше ніж пропорційне зростан­ня загальної кількості продукції.

Однією з причин виникнення зроста­ючого ефекту масштабу виробництва може бути підвищення продуктивності фак­торів унаслідок спеціалізації та поділу праці. Робітник, який має можливість зосередитися на виконанні одного завдан­ня, працюватиме значно продуктивніше. Зростаючий ефект масштабу зумовлений і тим, що великі фірми володіють більши­ми можливостями для виробництва побічної продукції та ефективної утилізації відходів, ніж малі фірми. Так, на м'ясокомбінатах виготовляють клей, добрива, лікарські препа­рати тощо з відходів виробництва.

Незмінний ефект масштабу полягає у відсутності зростання еко­номічної ефективності при збільшенні масштабів господарської діяльності.

На рисунку 20.13 показано, що подвоєння споживання праці та капіталу (з 10 до 20 одиниць) привело до збільшення у два рази випуску продукції (з 20 до 40 оди­ниць) за певний період часу.

Спадний ефект масштабу відображає зниження економічної ефективності при збільшенні масштабів господарської діяль­ності. У цьому випадку пропорційне зростання витрат усіх вхідних факторів дає менше, ніж пропорційне зростання вихідної продукції.

Іншими словами, подвоєння всіх вхідних факторів веде до меншого, ніж у два рази, зростання рівня виробництва. Серед­ня продуктивність вхідних факторів і продуктивність кожного вхідного фактора падає, хоч загальне виробництво збільшується. Незважаючи на зростання обсягу вироб­ництва, зменшується і середня кількість продукції на одиницю вхідних факторів. Падіння середнього продукту призводить до меншого, ніж пропорційного, зростання рівня виробництва. Водночас подальше зростання виробництва продовжується.

Причиною появи спадного ефекту масштабу є додаткові витрати на управління в умовах зростання розмірів фірми. На великій фірмі виникають труднощі, пов'язані з координацією, контролем, організацією виробничої діяльності, які зменшують середню продуктивність. Фірма дедалі більше залежить від ієрархічних методів координації діяльності її персоналу. Із нарощуванням ієрархічної драбини зростають витрати на передання інформації, необхідної для прийняття ділових рішень, втрачається оперативність. Стимули проявляти особисту ініціативу мають тенденцію до зниження, бо працівник перетворюється на гвинтик величезної машини. Тому для підтримання певного рівня лояльності та мотивації потрібна чимдалі більша управлінська майстерність. Зростає ризик того, що відділи та підрозділи будуть діяти, виходячи із групових інтересів, відмінних від інтересів фірми в цілому. Все це спричиняє неефективність і падіння продуктивності праці.

38. Витрати виробництва у короткотривалому періоді. Характер динаміки постійних, змінних витрат підприємства. Закономірності формування середніх і граничних витрат в короткому періоді.

У процесі виробництва здійснюються витрати ресурсів, більшість яких купується на ринках і має вартісну форму. Деякі ресурси витрачаються, але не оплачуються. Наприклад, вода з криниці. Вона є для багатьох дарунком природи. Тому витрати — це не просто витрати, а витрати ресурсів, що набувають на ринку вартісної форми. У спрощеному вигляді витратами називають грошове вираження використання виробничих ресурсів, у результаті якого здійснюється виробництво і реалізація продукції.

Існує декілька підходів до розгляду витрат виробництва.

По-перше, з точки зору всього суспільного виробництва витрати виробництва поділяються на витрати суспільства і витрати його первинних ланок — підприємств. З позиції суспільного виробництва до витрат належать витрати, що відображені у вартості кінцевої продукції.

Витрати підприємства на виробництво являють собою важливий елемент відтворювального процесу первинної ланки і відтворюють у собі витрати підприємства на всі спожиті ресурси на виробництво продукції.

По-друге, на рівні підприємства одночасно існує два підходи до визначення витрат виробництва: бухгалтерський та економічний. В економічних дослідженнях особливу цінність мають економічні витрати, а в господарській практиці — бухгалтерські витрати. Саме бухгалтерські витрати законодавчо закріплені в законах про податок на прибуток підприємств.

Економічні витрати — це ті виплати, які підприємство повинне зробити, або ті доходи, які підприємство повинно забезпечити постачальнику ресурсів для того, щоб відволікти ці ресурси від використання в альтернативних виробництвах. Виходячи з викладеного вище дамо кількісне визначення витрат виробництва, або економічних витрат. Економічні витрати — це сума зовнішніх і внутрішніх платежів, включаючи в останні і нормальний прибуток, необхідних для того, щоб залучити і утримати ресурси в межах даного напряму діяльності.