Розділ 3. Протидія злочинам у кредитно-фінансовій системі

3.1. Особливості протидії злочинів у кредитно-фінансовій системі

Протистояння суспільства і злочинності налічує не одне тисячоліття. На протязі усього цього періоду суспільство виробило два таких основних способів впливу на злочинність як покарання за вчинення злочинних діянь та попередження злочинам. Не дивлячись на поширюваність застосування покарання, яке згідно положень ст. 50 КК України, має на меті виправлення засуджених а також попередження вчиненню нових злочинів як засудженими, так й іншими особами. Людство емпіричним шляхом дійшло висновку, що саме запобіжна діяльність є найбільш ефективним способом протидії цьому явищу [76].

Свідченням цього є наступні три беззаперечних положення.

По-перше, не допускання вчинення злочину більше відповідає інтересам майбутніх потерпілих від злочинів, аніж відновлення їх порушених прав кримінально-правовими засобами.

По-друге, запобігаючи вчиненню поодиноких злочинів та їх груп (видів), тобто впливаючи на саме їх підґрунтя, держава і суспільство тим самим виключають можливість їх прояву у майбутньому.

По-третє, попередження злочинності обертається великою економією суспільних ресурсів за рахунок зменшення невиробничих витрат. Наведене свідчить про пріоритетність попередження злочинів над покаранням, але ця перевага, на жаль, не завжди враховується відповідними правоохоронними органами – за даними МВС із всієї сукупності виявлених у 2014 році злочинів у сфері економіки (105107) на стадії готування або замаху було припинено лише 1526 (або 1,2%).

Слід зауважити на те, що наведений показник був би ще меншим за умов врахування тієї частини латентних злочинів у сфері економіки, яка залишалася поза увагою правоохоронних органів.

Необхідно звернути увагу на таку розбіжність, а саме, що не лише в нормативно-правовій базі, але і в працях багатьох вітчизняних вчених-кримінологів паралельно вживаються терміни “попередження злочинності” та “попередження злочинів”.

Щодо самого визначення складових попередження (профілактики) злочинів, то у науковій літературі також існують різні підходи щодо рівнів її здійснення. Найбільш розповсюдженою є точка зору про виділення трьох рівнів попередження злочинів : загальносоціальне попередження; спеціальне попередження; індивідуальне попередження. З урахуванням загального вчення про вказані рівні, розглянемо їх зміст та особливості стосовно попередження злочинів у КФС.

До загально соціального попередження злочинів відносяться практично всі соціально-економічні перетворення в нашій державі на сучасному етапі розвитку. Реформи господарського механізму, формування ринкових відносин, як основи ефективної економіки, забезпечення соціального та правового захисту населення створюють умови для ліквідації, обмеження, нейтралізації криміногенних факторів, які являються підґрунтям вчинення злочинів в КФС. Слід вказати, що загальносоціальні заходи мають своїм завданням попередження всієї сукупності та видів злочинів як загальнокримінальної так і економічної спрямованості. Деякі з науковців навіть зазначають, що такі заходи виходять за рамки попередження та боротьби із злочинністю [89]. Щодо визначення загальносоціального попередження злочинів у КФС, то в даному випадку – це комплекс економічних, політичних, нормативно-правових, ідеологічних заходів спрямованих на попередження даного виду злочинів, що здійснюються різними органами державної влади й управління, громадськими формуваннями, для яких дана функція не є основною або професійною. Запобіжний результат досягається завдяки ефективній соціально-економічній політиці загалом. Тобто, загальносоціальне попередження злочинів у КФС реалізується за допомогою державних планів економічного та соціального розвитку. Такі плани можуть складатись як на державному, так і на регіональному рівні. Головною особливістю цих планів є те, що в них враховуються стратегія і тактика соціально-економічного розвитку відповідного регіону та можливі криміногенні наслідки при реалізації заходів.

До загальних заходів попередження злочинів у КФС відносяться:

– створення реальної програми економічного розвитку та проведення відповідної реформи в КФС;

– удосконалення законодавства, що регулює діяльність суб’єктів кредитно-фінансових відносин;

– зниження податкового тиску держави на суб’єктів кредитно-фінансових відносин;

– кодифікація злочинів у КФС;

– декриміналізація сумнівних злочинів у КФС з подальшим переведенням їх у межах адміністративного законодавства;

– використання в санкціях статей злочинів у КФС невеликої та середньої тяжкості альтернативних заходів покаранню у вигляді обмеження або позбавлення волі – штраф, конфіскація майна;

– прийняття Закону України “Про кредит” (визначення порядку надання кредитів суб’єктам підприємницької діяльності, впровадження ефективного контролю та запобігання фактам безпідставної видачі та пролонгування кредитів, попередження шахрайств з фінансовими ресурсами);

– створення реальної програми запобігання утворення “фіктивних фірм” та “конвертаційних центрів”;

– прозорість роботи КФС (доступність інформації правоохоронним і контролюючим органам, висвітлення в засобах масової інформації);

Спеціальне попередження злочинів, на відміну від загальносоціального, має більш цілеспрямований характер. Головними особливостями даного рівня попередження є те, що спеціальні заходи здійснюються відносно окремих видів або груп злочинів і такі заходи характеризуються тісною взаємодією. Під час спеціального попередження злочинів на основі кримінологічних досліджень виділяють криміногенні групи, сфери діяльності та об’єкти і в подальшому розроблюють відповідні програми попередження. Їх кримінологічну основу складають спеціальні дослідження відповідної злочинності, при цьому поряд з загальними процесами її детермінації, виділяються специфічні ознаки. Оскільки предметом нашого дослідження є злочини в одній із сфер економіки – КФС, то головний акцент буде перенесено на спеціальні заходи попередження злочинів у КФС. В науковій літературі до структури спеціального попередження включають спеціально-кримінологічне попередження, попередження злочинів , які готуються та припинення розпочатих злочинів [54]. Останні два елементи пов’язані з роботою відповідних правоохоронних органів в рамках здійснення оперативно-розшукової діяльності. Окрім того, попередження злочинів, які готуються та припинення злочинів в більшій мірі мають відношення до індивідуального попередження.

Щодо спеціальних заходів попередження, то воно включає в себе комплекс заходів, які спрямовані на виявлення та усунення причин та умов злочинності взагалі, а також причин та умов окремих груп та видів злочинів, конкретних злочинів, в тому числі й у КФС. Попередження злочинів у КФС має велике значення тому, що воно направлене перш за все на усунення самої можливості вчинення злочинів шляхом забезпечення нормальних умов існування та роботи суб’єктів злочинів. Успішне проведення попередження значно зменшує витрати на припинення, розкриття та розслідування злочинів, звідси зменшиться сфера застосування репресивних кримінально-правових засобів. Спеціально-кримінологічне попередження реалізується через відомчі і міжвідомчі плани або програми протидії злочинності. Такі програми реалізуються за рахунок взаємодії із органами, які призвані проводити запобіжну роботу.

До спеціальних заходів попередження злочинів у КФС відносяться

1 оперативне перекриття підрозділами ДСБЕЗ суб’єктів КФС, які формують “кістяк” економіки держави;

2 реформування бухгалтерського обліку в КФС (спрощення, комп’ютеризація, надійний захист, ефективний контроль за проведенням сумнівних фінансових операцій);

3 реальна робота фінансового моніторингу;

4 чітка взаємодія фінансового моніторингу, відповідних служб банківського контролю з правоохоронними органами (своєчасність повідомлення про вчинення правопорушень і злочинів, повнота документування та передачі відповідних матеріалів перевірки);

5 встановлення схем вчинення злочинів у КФС та отримання злочинних здобутків, їх аналіз і розробка відповідних методів протидії;

6 створення обліково-інформаційної системи статистичного обліку злочинів і правопорушень у КФС (аналіз, прогнозування, напрями “руху” незаконно одержаних коштів і майна);

7 розробка нових засобів захисту електронних мереж кредитно-фінансових установ;

8 своєчасне повідомлення органів податкової служби до відповідних правоохоронних органів про суб’єктів КФС, які більше ніж 2 місяці не звітуються про фінансову діяльність;

9 повна реєстрація злочинів у КФС, контроль за провадженням кримінальних справ;

Останній рівень попередження злочинів – це індивідуальне попередження. Як правило, воно реалізується у двох формах. Якщо йдеться про усунення причин, які сприяли вчиненню конкретних злочинів у КФС, та були виявлені в процесі досудового чи судового розслідування, то мається на увазі вжиття заходів, які вказуються в спеціальному процесуальному акті – поданні слідчого, приписі прокурора, окремій ухвалі суду. Якщо ж йдеться про конкретну особу злочинця, то застосовують програми індивідуального коригування правопорушуючої поведінки [3]. Отже, виходячи із вищевказаного, під попередженням злочинам у КФС необхідно розуміти багаторівневу систему заходів та суб’єктів, які їх здійснюють, направлених на:

а) виявлення та усунення або послаблення чи нейтралізацію причин та умов злочинності в КФС;

б) виявлення та усунення ситуацій у відповідних установах парасистем КФС, які безпосередньо мотивують або провокують вчинення злочинів;

в) виявлення в структурі штатної чисельності установ КФС осіб підвищеного ризику та застосування програм індивідуального коригування поведінки;

г) виявлення осіб, поведінка яких прямо вказує на реальну можливість вчинення злочинів проти КФС та подальше проведення диференційованих заходів запобіжного впливу.