nmm_3-k-n_2013rn_3r

2007. – 384 с.

33.Конституционное право государств Европы: Учеб. Пособие для студентов юрид. Вузов и факультетов /Отв. ред. Д.А. Ковичев. – М.: Волтерс Клувер, 2009. – 320 с.

34.Конституції нових держав Європи і Азії. – К., 1996.

35.Конституційне право зарубіжних країн: Навч. посібник / М.С. Горшеньова, К.О. Закоморна, В.О. Ріяка та інш.; За заг. Ред. В.О. Ріяки. – 2-е вид., перероб. І допов. – К.: Юрінком Інтер, 2007.-544 с.

36.Конституционное право зарубежниых стран: учебник /под общ. ред. М.В. Баглая, Ю.И. Лейбо и Л.М. Энтина. – 2-е изд. перераб. – М.: Норма, 2009. – 1056 с.

37.Конституционное право: Энциклопедический словарь / Отв. ред. и рук. авт. кол. С.А. Авакьян. – М., 2001.

38.Конституційне право зарубіжних країн Гринюк Р.Ф. Захарченко М.А. Навч. посібник. Вид. 2 перероб. І доп. – К.: Істина, 2009. – 376 с.

39.Конституційне державне право зарубіжних країн Навч. посібник / В.М. Бесчасний, О.В. Філонов, В.М. Суботін, С.М. Пашков, За заг. ред. В.М. Бесчасного 2 ге вид. стер. К.: Знання, 2008. – 467 с.

40.Конституційне право зарубіжних країн. Академічний курс: підручник / В.М. Шаповал. – К.: Юрінком Інтер, 2010. – 480 с.

41.Конституционное право зарубежних стран: учебник для стедентов вузов / под ред. В.О. Лучина, Г.А. Васильева, А.С. Прудникова – 2-е изд. перераб. и доп. – М.: ЮНИТИ – ДАНА: Закон и право, 2009. – 727 с.

42.Конституционное право зарубежних стран: учеб. пособие для студентов вузов, обуч. по специальности «юриспруденция» / А.М. Осавелюк. – М.: ЮНИТИ ДИНА, 2010. – 511 с.

43.Князев С.Д. Российский электоральний федерализм: конституционно-правовое содержание и проблемы реализации. //Государство и право 2008. -№1. - С. 232-239.

44.Конституционное право зарубежных стран Общая часть: учебник для студентов юрид. вузов и факультетов / В.В. Маклаков, М.: Волтер Клувер, 2006. – 846 с.

45.Конституционное право зарубежнихстран: учебник/ Г.Н. Андреева, - 2-е изд., перераб.. – М.: Норма, 2009. – 512 с.

46.Контроль в органах виконавчої влади в сучасних умовах / Пер. з англ. – К.: «К.І.С.». 2006. – 274 с.

47.Кудряченко А. Парламентська система ФРН – засадничий принцип західної демократії // Віче. – 2002. – № 4. – С. 69-74.

48.Кутафин О.Е. Предмет конституционного права: Монография. – М.: Юристъ , 2001.

49.Кутафин О.Е. Источники конституционного права РФ: Монография.

– М., 2002.

51

50.Лазур Я.В. Правове регулювання національно-культурної автономії: світовий та вітчизняний досвід. Автореф к.ю.н. К.: 2006, 19с.

51.Лапка О.Я., Пікуля Т.О. Конституційне (державне право зарубіжних країн (у схемах): Навч. посібник. – К.: Атіка, 2008. – 216 с.

52.Лапшина И.Е. Конституционное право зарубежных стран в вопросах

иответах: Учеб. пособие. – М.: Велби, 2004.

53.Лихова С., Медіна Л. Відповідальність за порушення виборчих прав громадян, передбачена кримінальним законодавством деяких зарубіжних країн // Право України. – 2002. – № 5. – С. 148 – 151.

54.Марченко М.Н. Источники права. – М.: Велби, 2005.

55.Михайлов А. Самая мирная в мире: /конституция Японии/ // Япония сегодня. – 1997. – Январь, февраль. – С. 8 – 10.

56.Мишин А.А. Конституционное (государственное) право зарубежных стран: Учебник. – М.: ЮД Юстицинформ, 2003.

57.Насырова Л.Ф. Организация управления в субъектах федерации Бельгии // Вестник МГУ. – Серия 11. – Право. – 2000. – № 2. – С.

43-58.

58.Новые конституции стран СНГ и Балтии. / Сб. документов. – М.,

1994.

59.Овсепян Ш.И. Развитие научных представлений о понятии и сущности конституций // Известия вузов. Правоведение. – 2001. – №

5. – С. 24-36.

60.Охотский Е.В. Государственная служба в парламенте: отечественный

изарубежный опыт: Монография. – М.: РОССПЭН, 2002.

61.Порівняльна таблиця деяких статей конституцій різних країн // Голос громадянина. – 1997. – № 7. – С. 15-30.

62.Примуш М. Партії і партійні фракції // Віче. – 2002. – № 5. – С. 22-27

63.Правовые системы стран мира / Под ред. А.Я. Сухарева. – М., 2000.

64.Редькiн В.В. Визначення статусу ЗМI пiд час виборчої кампанiї:мiжнародний досвiд // Iнформацiйна безпека людини, суспiльства, держави 2009.- №2(2).- С.100-103.

65.Рыбак С.В., Смоленский М.Б. Конституционное право зарубежных стран, издательство Кнорус., - 2011.

66.Рыжов К. Все монархии мира. Западная Европа: Энциклопедия. – М.,

1999.

67.Саликов М. Взаимоотношения штатов в системе американского федерализма // Государство и право. – 1997. – № 9. – С. 95 – 98.

68.Совгиря О. Парламентское большенство в ФРГ: опыт для заимствования в Украине. // Право України 2008.- № 1. - С. 156161.

69.Совгиря О.В. Праовий статус парламентської опозиції. Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури. 2006. – 264 с.

70.Тимашова Т.Н. Канадская модель федерализма: Монография. – М.: Анкил, 2002.

52

71.Тихомиров Л.А. Монархическая государственность: Монография. – М.: ГУП «Облиздат», 1998.

72.Чиркин В.Е. Конституционное право зарубежних стран: Учебник. – 5-е изд., перераб. и доп. – М.: Юность, 2008. – 607 с.

73.Шаповал В. Територіальні автономії в постсоціалістичних країнах // Місцеве самоврядування. – 1998. – С. 93-99.

74.Шаповал В.Н. Сравнительное конституционное право. – К.: ИД «Княгиня Ольга», 2007. – 416 с.; ил.

75.Элере Д. Местное самоуправление в Германии // Государство и право. –2002. – № 3. – С. 68-74.

76.Якушев А. В. Конституционное право зарубежных стран. – М.: Приор, 2005.

ТЕМАТИКА І ПЛАНИ ЛЕКЦІЙ

Тема 1. Предмет, метод та джерела державного права зарубіжних країн

Лекція – 2 години

1.Державне право зарубіжних країн як галузь права, наука, навчальна дисципліна.

2.Система галузі державного права зарубіжних країн.

3.Суб’єкти державного права зарубіжних країн.

4.Джерела державного права зарубіжних країн.

5.Основні риси і особливості конституцій зарубіжних країн, їх класифікація.

Тема 2. Форми держави в зарубіжних країнах

Лекція – 2 години

1.Поняття та класифікація форм держави. Причини їх різноманітності.

2.Форми правління в зарубіжних країнах:

а) особливості монархічної форми правління в сучасних умовах; б) республіканська форма правління, її різновиди.

3.Форми державного устрою:

а) характеристика простої (унітарної) держави; б) особливості складної форми державного устрою.

4.Політичні режими, їх різновиди.

Тема 3. Органи законодавчої влади в зарубіжних країнах

Лекція – 2 години

1.Парламент і парламентаризм в зарубіжних країнах. Класифікація парламентів, їх функції.

2.Порядок формування парламентів в зарубіжних країнах.

3.Внутрішня структура парламентів (фракції, комітети, керівні органи).

53

4.Статус депутатів.

ПЛАН СЕМІНАРСЬКИХ ЗАННЯТЬ

Тема 1. Предмет, метод і джерела державного права зарубіжних країн

Семінар – 2 години

1.Предмет і метод державного права зарубіжних країн.

2.Типологія конституційно-правових систем сучасності.

3.Джерела конституційного права.

4.Основні риси і особливості конституцій зарубіжних країн, їх класифікація.

Література

2, 4, 6, 10, 14, 17, 19, 29, 30, 33, 35, 36, 37, 40, 41, 44, 48, 49, 54, 55, 56, 59, 61, 63, 72, 76

Тема 2. Форми держави взарубіжних країнах

Семінар – 2 години

1.Поняття та класифікація форм держави.

2.Форми правління в зарубіжних країнах:

а) особливості монархічної форми правління в сучасних умовах:

б) різновиди республік та їх ознаки. в) особливі форми правління.

3.Форми державного устрою: а) ознаки унітарної держави;

б) особливості федерації, конфедерації, унії, протекторату держав.

в) автономія в державі.

4.Політичні режими, їх різновиди.

Література

4, 15, 18, 22, 26, 27, 28, 30, 32, 33, 34, 35, 36, 40, 41, 43, 50, 56, 57,64, 66, 67, 70, 71, 72, 73, 74

Тема 4. Система державних органів зарубіжних країн

Семінар – 2 години

1.Поняття системи державних органів зарубіжних країн, конституційні моделі їх побудови.

2.Глава держави (поняття, юридична природа, способи заміщення та поновлення).

54

3.Парламент – вищий представницький орган. Парламент та парламентаризм (порядок формування, структура, компетенція).

4.Місце та роль уряду в системі державних органів (способи формування та повноваження).

5.Система судів загальної юрисдикції та органи конституційного контролю в зарубіжних країнах.

6.Місцеве самоврядування, місцеве самоуправління в зарубіжних країнах.

Література

5, 6, 7, 8, 9, 12, 13, 16, 21, 25, 30, 31, 32, 35, 37, 40, 56, 60, 64, 65, 69, 72, 74

ПИТАННЯ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ЗАЛІКУ

1.Предмет і метод державного права зарубіжних країн.

2.Державне право зарубіжних країн як навчальна дисципліна.

3.Предмет науки конституційного права.

4.Поняття і предмет галузі конституційного права.

5.Система галузі конституційного права.

6.Суб'єкти конституційного права.

7.Система джерел державного права.

8.Конституція – основне джерело державного права зарубіжних країн.

9.Характерні риси, юридичні ознаки та особливості конституцій.

10.Моделі правових систем, їх типологія, загальна характеристика.

11.Поняття і елементи форми держави в зарубіжних країнах.

12.Форми правління: поняття і види.

13.Монархія (поняття та ознаки). Роль монархії в розвинутих країнах.

14.Парламентська монархія: особливості й основні риси.

15.Президентська республіка: особливості й основні риси.

16.Парламентська республіка: особливості й основні риси.

17.Особливі форми правління.

18.Форма державно-територіального устрою: поняття і види.

19.Проста (унітарна) форма державного устрою в зарубіжних країнах.

20.Складна форма державного устрою: федерація, конфедерація.

21.Унія та протекторат держав.

22.Автономія в державі.

23.Політичний режим як елемент форми держави. Різновиди в сучасних умовах.

24.Демократичний режим, їх різновиди.

25.Ознаки демократичного режиму правової держави.

26.Недемократичні режими, їх різновиди та основні ознаки.

27.Основи правового статусу особи як інститут державного права.

55

28.Інститут громадянства в зарубіжних країнах.

29.Основні способи набуття та втрати громадянства в зарубіжних країнах.

30.Конституційні права та свободи, їх класифікація.

31.Гарантії основних прав і свобод у зарубіжних країнах.

32.Політичні партії (поняття, види, місце і роль у політичній системі).

33.Партійні системи зарубіжних країн.

34.Двопартійні системи (система США та Великобританії).

35.Однопартійні системи, їх оцінки.

36.Виборче право в зарубіжних країнах.

37.Принципи виборчого права в зарубіжних країнах.

38.Виборчі системи (загальна характеристика).

39.Мажоритарна виборча система, її різновиди.

40.Пропорційні та інші виборчі системи.

41.Референдум як форма прямої демократії: поняття, види, значення.

42.Система органів державних органів зарубіжних країн.

43.Глава держави в системі державних органів зарубіжних країн.

44.Президент, його правовий статус і роль у зарубіжних країнах.

45.Монарх, його правовий статус та роль у зарубіжних країнах.

46.Місце парламенту в системі вищих органів зарубіжних країн.

47.Структура та порядок формування парламентів.

48.Компетенція парламентів.

49.Законодавчий процес у зарубіжних країнах.

50.Правовий статус депутатів парламенту.

51.Комітети, комісії та парламентські фракції.

52.Допоміжний апарат та органи при парламентах.

53.Конституційний статус і система органів виконавчої влади в зарубіжних країнах.

54.Уряд у системі органів виконавчої влади.

55.Структура, порядок формування та повноваження урядів.

56.Міністерства та відомства в системі виконавчої влади.

57.Глава уряду, порядок його призначення, правовий статус і роль.

58.Парламентський контроль за діяльністю органів виконавчої влади.

59.Відповідальність уряду його структур та членів.

60.Система судів загальної юрисдикції, особливості судових систем в зарубіжних країнах.

61.Поняття конституційного контролю (нагляду).

62.Органи конституційного контролю і нагляду, їх класифікація та повноваження.

63.Місцеве управління і самоврядування в зарубіжних країнах: поняття і місце в політичній системі.

64.Порядок діяльності і повноваження органів місцевого самоврядування

56

КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО УКРАЇНИ

Конституційне право є провідною галузю права національної системи права України, норми якої покликані охороняти права і свободи людини і громадянина. Норми конституційного права визначають баланс співвідносин влади та свободи і, у зв’язку з цим, регулюють найбільш принципово важливі, суспільні відносини, які пов’язані з організацією основ конституційного ладу, взаємовідносинами між особою та державою, унітарним устроєм України, порядком формування і функціонуванням системи органів державної влади та місцевого самоврядування.

Будучи є однією з галузевих теоретико-правових наук конституційне право України вивчає норми і конституційно-правові інститути, суспільні відносини, врегульовані ними, практику реалізації норм і інститутів конституційного права, аналізує закономірності їхнього розвитку тощо. Наука конституційного права покликана визначати закономірності розвитку конституційного права‚ формулювати практичі поради з метою вдосконалення його системності та практики.

Мета навчальної дисципліни «Конституційне право України» є формування у студентів сучасних теоретичних знань, практичних умінь і навичок про особливості провідної галузі національного права України, її норми та інститути, опанування основних положень конституційної теорії і політичної практики, пов’язаних з регулюванням державно-правових відносин, формування правової свідомості та культури майбутнього юриста.

В процесі вивчення навчальної дисципліни студент повинен:

Знати

-предмет конституційного права України;

-основні і допоміжні методи дослідження конституційного права України;

-історичний досвід конституційного будівництва, основи теорії Конституції;

-характеристики загальних засад конституційного ладу України;

-конституційну регламентацію прав, свобод та обов’язків людини і громадянина;

-характеристики конституційно-правового регулювання виборів та референдуму;

-конституційні положення організації та функціонування законодавчої, виконавчої та судової влади в Україні;

-конституційно-правові основи територіального устрою України;

-конституційно-правові основи організації і діяльності органів місцевого самоврядування.

Уміти

-володіти конституційно-правовими поняттями і категоріями;

57

-використовувати знання з конституційного права України в юридичній практиці;

-відслідковувати зв’язки норм конституційного права з нормами інших галузей права;

-в межах допустимого давати аналіз і тлумачення норм конституційного права;

-використовувати конституційно-правові процедури захисту прав і свобод людини;

-обґрунтовувати конституційність і доцільність правових рішень.

ОСНОВНІ ТЕРМІНИ ДИСЦИПЛІНИ Адміністративно-територіальний устрій України – це зумовлена

соціальними, економічними, соціально-етнічними, історичними, географічними, культурними, політичними та іншими чинниками внутрішня територіальна організація держави з поділом її на складові частини – адміністративно-територіальні одиниці.

Безпосередня демократія – форма прямого народовладдя, здійснення влади народом безпосередньо, без створення постійних або інших інститутів, у формах, передбачених Конституцією, іншими законами.

Вибори – це процес, у результаті якого певна сукупність людей, часто організована в політичні об’єднання, шляхом голосування формує державний орган або заміщує вакантну виборну посаду.

Виконавча влада - це представлена державними виконавчими органами, самостійна та незалежна гілка влади у системі розподілу влад, що за своїми функціями відмінна від законодавчої та судової влади і існує для виконання законів та здійснення поточного (оперативного) управління суспільними справами.

Громадянство – особливий правовий зв’язок між особою і державою, що породжує для них взаємні права і обов’язки.

Громадянин України – це особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України.

Декларація – акт, який у загальній, принциповій формі передає основні властивості конституційно-правового регулювання, виражає наміри та зобов'язання учасників правових відносин.

Державний суверенітет - це верховенство державної влади всередині країни та її незалежність у зовнішньополітичній сфері.

Державний устрій – політико-територіальна організація держави, яка характеризується статусом її територіальних одиниць, формою їх правових відносин між собою та з державою в цілому.

Конституційне право України - це провідна галузь права України, яка являє собою систему правових норм, що регулюють відносини народовладдя, через які забезпечується організаційна і функціональна

58

єдність суспільства України як цілісної соціальної системи, закріплюючи при цьому основи конституційного ладу України, загальні засади правового статусу людини і громадянина, територіальний устрій, систему державних органів і основні положення і принципи організації місцевого самоврядування в Україні.

Конституція – у більшості держав Основний закон держави, акт вищої юридичної сили, що регулює найбільш важливіші суспільні відносини в державі.

Конституційно-правова відповідальність - це особливий вид юридичної відповідальності, що має складний політико-правовий характер, настає за скоєння конституційно-правового делікту та яка знаходить вияв у передбачених конституційно-правовими нормами особливих несприятливих наслідках для суб'єкта конституційного делікту.

Конституційні обов'язки - це вимоги, що висуваються до кожної людини діяти певним, чітко визначеним конституційною нормою, чином (або утриматися від вчинення відповідних дій) для забезпечення інтересів суспільства, держави, інших людей і громадян

Місцева влада – вид публічної влади, яка реалізується від імені суб’єктів, що функціонують у межах певних адміністративнотериторіальних одиниць.

Омбудсман – спеціально обрана (призначувана) посадова особа для контролю за дотриманням прав людини різними адміністративними органами, а в деяких країнах – також приватними особами й об'єднаннями.

Органи місцевого самоврядування — це структурно-організовані колективи службовців або одного службовця, що наділяються владою у системі місцевого самоврядування для реалізації владних рішень, а посадові особи місцевого самоврядування — особи, які працюють в органах місцевого самоврядування, мають відповідні посадові повноваження у здійсненні організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримують заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Органи судової влади – органи, на які покладено здійснення функцій правосуддя.

Парламент – родова назва вищого колегіального загальнонаціонального представницького законодавчого органу в демократичних державах, який відображає суверенну волю народу і працює на постійній основі.

Політична партія – добровільне об’єднання громадян, які є прихильниками певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку.

Права людини – це її соціальна спроможність вільно діяти, самостійно обирати вид та міру своєї поведінки з метою задоволення різнобічних матеріальних та духовних потреб людини шляхом користування певними соціальними благами в межах, визначених законодавчими актами.

59

Права громадянина – це права, які належать тільки громадянам держави – особам, які мають з даною державою політико-правовий зв’язок,який підтверджується спеціальними документами та фактичним проживанням людини у країні.

Президент – це одноособовий глава держави, який обирається громадянами держави шляхом загальнодержавних виборів.

Референдум – одна з форм безпосередньої демократії, що застосовується для прийняття або затвердження шляхом голосування конституційних актів, законів та інших найважливіших рішень загальнодержавного чи місцевого значення.

Територіальна громада – жителі, які об’єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об’єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.

Уряд – один з найважливіших державних органів, що очолює виконавчу гілку влади і всю систему її органів.

Юстиція – система судів, які покликані здійснювати юрисдикційну діяльність (правосуддя), тобто ухвалювати правові рішення щодо спірних та конфліктних питань у різноманітних сферах суспільного життя.

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН