Тема 3 Бухгалтерський баланс та облік

Кожне підприємство чи організація має певну суму ак­тивів, а також власного капіталу і зобов’язань. Відповідно до цього майновий стан суб’єкта господарювання виділяють у дві групи, що відображають у балансі. Групу активів за їхнім складом і розміщенням називають активом, а групу власного капіталу і зобов’язань — пасивом.

Графічно бухгалтерський баланс підприємства має виг­ляд таблиці на дві частини: активу (ліва частина) та пасиву (права).

Головним елементом бухгалтерського балансу є стаття (активна чи пасивна). Актив балансу складається з трьох, а пасив — з п’яти розділів (див. табл. 8). Оскільки і статті ак­тиву, що відображають склад активів підприємства, і статті пасиву (зобов’язання і власний капітал) подають узагаль­нений вираз майнового стану підприємства в одній і тій самій грошовій одиниці, то підсумки активу й пасиву завж­ди мають збігатися.

Статті бухгалтерського обліку — це показники стану окремих видів активів, зобов’язань та власного капіталу на відповідну дату. Кожна стаття балансу має грошовий вираз — оцінку статті.

Актив відображається в балансі за умови, що його оцін­ка достовірно визначена і в майбутньому передбачається от­римання економічних вигод, пов’язаних з його використан­ням.

Рахунки бухгалтерського обліку є способом групування економічно однорідних активів, зобов’язань, власного капі­талу та операцій. Вони призначені для обліку конкретного виду об’єктів. Завдяки рахунку можна поступово накопи­чувати однорідні за економічним змістом записи.

Бухгалтерський рахунок — це спосіб обліку, який ви­користовується для запису та узагальнення або зменшення відповідного виду доходів, витрат активів, зобов’язань і власного капіталу підприємства, установи, організації.

За своєю формою бухгалтерський рахунок має вигляд таблиці, ліва частина якої називається «дебет», а права — «кредит».

У бухгалтерському рахунку сума, що записують до балан­су, — це «залишок», або «сальдо», тобто різниця між підсум­ками записів за дебетом і кредитом рахунків з урахуванням змін на рахунку на кінець звітного періоду. Цей залишок ви­користовується при складанні балансу на початок періоду, наступного за звітним (квартал, рік).

Особливістю будь-якого рахунку є те, що кожна його ча­стина призначена для роздільного відображення збільшен­ня й зменшення сум. Якщо в одній частині записується змен­шення, то у другій — збільшення.

Згідно з об’єктами бухгалтерського обліку одна група ра­хунків призначена для відображення стану та руху активів. Такі рахунки називають активними. Друга група рахунків — пасивні — призначена для відображення стану і руху влас­ного капіталу та зобов’язань.

Тема 4 Прийоми та методи дослідження документів

Методи дослідження документів, застосовувані в доку­ментальному аналізі, відрізняються за своїм змістом, фор­мами здійснення, об’єктом, предметом і завданнями до­слідження, колом об’єктів перевірки, сферою застосування та іншими ознаками. З погляду змісту методи досліджен­ня полягають в огляді документів, їхньому вивченні в різноманітних аспектах, контрольних підрахунках, у по­рівняльному і порівняному аналізі, здійсненні облікових записів. Окремі методи дослідження документів мають особливу форму застосування (наприклад, у разі зустріч­ної перевірки, відновлення кількісно-сумового обліку). Мають свої особливості також методи дослідження доку­ментів окремих видів або таких, що відображують різно­манітні операції, факти, дії.

Виходячи з кола об’єктів перевірки, виділяють методи дослідження одного або кількох документів. За ознакою повноти охоплення документів, що відображують од­норідні операції, розрізняють методи суцільної і вибірко­вої перевірки. За сферою застосування методи досліджен­ня документів діляться на загальні та приватні. Загальні методи вживаються для перевірки документів у всіх галу­зях економіки, у всіх сферах діяльності підприємств, уста­нов, організацій. Методи менш загальні застосовуються в окремих галузях економіки, на окремих ділянках. Приватні методи слугують для перевірки окремих видів документів або документів, що відображують типові операції. Спів­відношення між загальними і приватними методами є спів­відношенням загального, особливого й окремого. Вибір ме­тодів, вартих детальної уваги, ґрунтується на змістові зав­дань, які вирішуються з допомогою кожного окремого методу. Треба зазначити, що методи дослідження доку­ментів, які виділяються за тими або іншими ознаками, пе­ребувають у тісному взаємозв’язку. Одні з них можуть місти­ти в собі елементи інших методів, бути різноманітними за змістом, але мати загальні об’єкти дослідження, предмет перевірки тощо.

Багато методів документального аналізу, що не станов­лять особливої складності, частково використовуються слідчими в процесі розслідування злочинів. Проте повною мірою вони доступні лише кваліфікованим фахівцям з відпо­відних галузей знань. У багатьох випадках достовірне вста­новлення фактів досягається лише шляхом використання цілого комплексу методів документального аналізу.

Поряд із перевіркою окремих операцій і обставин вели­ку роль у виявленні порушень і зловживань має вивчення стану і результатів діяльності підприємства. Воно здій­снюється методом аналізу господарської діяльності. За ха­рактером вирішуваних завдань розрізняють загальний аналіз діяльності підприємства та аналіз діяльності на ок­ремих ділянках.

1. Загальний аналіз виробничої і фінансової діяльності.

З нього зазвичай починається ревізійна перевірка під час планових ревізій. Шляхом аналізу планових і звітних по­казників роботи підприємства та його балансу визначають­ся неблагополучні ділянки, що потребують глибокого вивчення причин негативних явищ. Наприклад, встановлю­ється перевитрата фонду заробітної плати, збільшення со­бівартості продукції тощо.

Зауважимо, що не всі помилки чи зловживання негатив­но позначаються на загальних звітних показниках роботи підприємства. Деякі з них (скажімо, приписки до звітних даних, завищення обсягу виконаних робіт), зовні навіть «поліпшують» підсумковий результат. Через те ефективні­шою для виявлення зловживань буває перевірка на окремих ділянках.

2. Аналіз виробничої і фінансової діяльності на окре­мих ділянках здійснюється шляхом вивчення даних не тільки планової, а й бухгалтерської та іншої звітності, об­лікових реєстрів, оборотних відомостей тощо. У разі потре­би вивчаються первинні документи. Такий аналіз дає змо­гу глибоко досліджувати окремі сторони діяльності підприємства, викривати негативні явища, які неможли­во встановити при вивченні лише загальних звітних показ­ників його роботи.

Шляхом аналізу, наприклад, даних про собівартість про­дукції, можна виявити перевищення затрат на матеріали, зумовлене перевитратою їх проти норм. Вивчення даних про витрати фонду заробітної плати в будівельній організації може виявити невідповідність між виконаним обсягом робіт і оплатою їх за нарядами.