2. Міжнародні договори

У Законі України від 10 грудня 1991 р. «Про дію міжнародних договорів на території України» міжнародні договори, ратифіко­вані Україною, було вперше названо частиною національного за­конодавства. Це було зроблено, «виходячи з пріоритету загально­людських цінностей, загальновизнаних принципів міжнародного права, прагнучи забезпечити непорушність прав і свобод людини, включитись у систему правових відносин між державами на основі взаємної поваги, державного суверенітету і демократичних засад міжнародного співробітництва».

Ця ж ідея була закріплена і у наступному Законі України від 22 грудня 1993 р. «Про міжнародні договори України».

Відповідно до статті 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Верховна Рада України надає згоду на обов'язковість міжнарод­ного договору у формі закону. На підставі такого закону Голова Верховної Ради України підписує ратифікаційну грамоту, яка за­свідчується підписом Міністра закордонних справ (п. 11 статті 7 Закону України від 22 грудня 1993 р. «Про міжнародні договори України»).

Міжнародний договір, який суперечить Конституції України, не може бути ратифікований. Частиною національного законодавства ^є, відповідно до статті 9 Конституції України, «чинний» договір.

Дата ратифікації міжнародного договору і дата набрання ним чинності не збігаються.

Прикладом міжнародних договорів у сфері регулювання ци­вільних відносин може бути: Афінська конвенція про перевезення морем пасажирів та їх багажу 1974 р., ратифікована 15 липня 1994 р. (набула чинності для України 9 лютого 1995 p.); Віденська конвенція про цивільну відповідальність за ядерну шкоду 1963 p., Ратифікована 12 липня 1995 р. (набула чинності для України 0 грудня 1996 p.); Конвенція про позовну давність у міжнародній

47

^[аво

Українське uuebihue _n.

купівлі-продажу товарів 1974 р., ратифікована 14 липня 1993 р. (набула чинності для України 1 квітня 1994 p.); Всесвітня конвен­ція про авторське право 1952 p., ратифікована 23 грудня 1993 р. (набула чинності для України 3 листопада 1995 p.).

У системі законодавчих актів за ступенем їх юридичної сили міжнародні договори України займають другу сходинку. У зв'язку з цим можемо говорити про вищу юридичну силу цих договорів порівняно із законами України.

Як записано у частині 5 статті 8 ЦПК, у разі невідповідності за­кону України міжнародному договору, суд застосовує міжнарод­ний договір.

Особливого значення набуває неухильне дотримання Конвенції про захист прав людини та основних свобод, яку судді мають зна­ти так само добре, як Конституцію та інші закони України¹.

3. Закони України

Законів, які регулюють цивільні відносини, дуже багато.

У великій кількості законів цивільні відносини часто регулю­ються одночасно з організаційними, адміністративними, фінансо­вими. У цих випадках можна говорити про комплексне законодавче регулювання певного виду діяльності, як це, наприклад, зроблено у Повітряному кодексі України, Кодексі торговельного мореплав­ства, Законі України «Про банки і банківську діяльність» тощо.

У статті 92 Конституції України названо предмет виключного законодавчого урегулювання. Лише законами можуть визначатися права і свободи людини і громадянина, гарантії їх здійснення, пра-восуб'єктність громадян, правовий режим власності, правові заса­ди і гарантії підприємництва, правила конкуренції, засади цивіль­ної відповідальності.

Верховенство закону, зокрема у сфері цивільних відносин, має два прояви:

1. законам мають відповідати акти органів державної виконав­ чої влади та органів місцевого самоврядування;

2. на закони має лягти основний тягар регулювання цивільних

'Буткевич В. Г., Мачяренко В. Т. Європейський суд з прав людини та українське судочинство: питання взаємодії / Вісник Верховного Суду України.- 2004.- № 4.- С. 6; Загальні питання тлумачення та застосуван­ня Конвенції. Див.: Європейська конвенція з прав людини: основні поло­ження, практика застосування, український контекст / За ред. О. Л. Жу­ковської- К., 2004.

48

Розділ І. Цивільні відносини. Соціальні регулятори цивільних відносин

' осин. Період тоненьких, «захалявних» законів і товстих ін-^в _укЦій, завдяки чому створювався грунт для відомчого свавіл­ля, минув.

Основним актом цивільного законодавства України є Цивіль­ний кодекс України.