4.3. Структура ринку.

Структура ринку–це сукупність окремих елементів, з яких він складається і які взаємодіють між собою.

Основними суб’єктамиринкового господарювання є:

• домогосподарства (населення);

• підприємницький сектор (підприємства);

• різні форми господарювання (посередники);

• державний сектор (держава).

Об’єктамиринкових відносин є:

• товари і послуги;

• робоча сила;

• земля та інші природні ресурси;

• нерухомість;

• гроші, валюта, цінні папери.

Залежно від об’єкта обмінурозрізняютьгрупи ринків: товарні, фінансові, ринок праці, ринки засобів виробництва, ринок послуг, ринок цінних паперів, інформаційні та ін.

За механізмом функціонуваннявирізняють: вільний, монополізований і регульований ринки.

Відповідно до чинного законодавстварозрізняють легальний(офіційний) та нелегальний(тіньовий) ринки.

За територіальною ознакоювиділяють місцевий (локальний), національний (внутрішній) та міжнародний (світовий) ринки.

4.4. Інфраструктура ринку, її роль та значення.

Інфраструктура ринку–

Рис.4.8. Елементи ринкової інфраструктури.

Інфраструктурі ринку притаманні наступні функції:

- забезпечення фінансової і кредитної підтримки підприємств;

- матеріально-технічне забезпечення реалізації товарів та послуг;

- здійснення маркетингового, інформаційного та рекламного обслуговування;

- правове та економічне консультування підприємців;

- регулювання руху робочої сили;

- перерозподіл ресурсів між галузями та всередині них;

- акумуляція тимчасово вільних коштів та ін.

4.5. Переваги та обмеження ринкової економіки

До перевагринкової економіки відносять:

- високу економічну ефективність;

- економічну свободу;

- раціональну структуру економіки;

- відсутність дефіциту товарів та послуг;

- дієвий механізм мотивації праці;

- саморегулювання.

Недолікамиринкової економіки вважається:

- неспроможність подолати монополістичні тенденції;

- посилення диференціації товаровиробників;

- відтворення істотної соціальної нерівності;

- поглиблення економічних і екологічних криз.

- посилення інфляційних процесів;

- сприяння зростанню безробіття;

- байдужість до фундаментальних наукових досліджень, проблем довкілля, вичерпності невідтворюваних ресурсів.

Недоліки ринкової економіки призвели до посилення економічних функцій держави і переходу від ринкової економіки до змішаної економічної системи, в якій економічні процеси регулюються як ринком, так і державою.

Питання для самоконтролю:

1. Що таке ринок?

2. Охарактеризуйте функції ринку.

3. Розкрийте поняття інфраструктури ринку.

4. Що таке конкуренція?

5. Охарактеризуйте закон вартості.

6. Що таке ринковий попит? Які фактори впливають на попит?

7. Охарактеризуйте закон попиту.

8. Що таке еластичність? Види еластичності.

9. Що таке пропозиція? Які фактори впливають на пропозицію?

10. Охарактеризуйте закон пропозиції.

11. Що таке ринкова рівновага?

Тема 5. КАПІТАЛ ЯК ЕКОНОМІЧНА КАТЕГОРІЯ І ФАКТОР ВИРОБНИЦТВА.

План

1. Капітал як економічна категорія товарного виробництва.

2. Промисловий капітал, його кругооборот та оборот. Основний і оборотний капітал.

3. Витрати виробництва: сутність, структура, види та фактори, що визначають їх динаміку.

4. Природа та генезис торговельного капіталу. Витрати обігу та торговельний прибуток.

5. Природа та джерела позичкового капіталу.

Рекомендована література:

Основна: 2, 3, 8, 9, 10.

Додаткова: 15, 21, 51, 58.

Міні – лексикон:

Капітал. Додаткова вартість. Робоча сила. Постійний капітал. Змінний капітал. Оборот капіталу. Основний капітал. Оборотний капітал. Амортизація. Витрати виробництва. Економічні витрвти. Бухгалтерські витрати. Постійні, змінні, сукупні, граничні витрати. Прибуток. Норма прибутку. Торговельний капітал. Позичковий капітал.

5.1. Капітал як економічна категорія товарного виробництва

Капіталяк економічна категорія – це вартість чи цінність, яка приносить дохід. Абокапітал– це само зростаюча авансована вартість.

Матеріально – речовий зміст капіталу-

Функціонуючи за схемою:

Г

Соціально – економічна форма капіталу -

– Т – Г¹

капітал безперервно повертається до своєї початкової форми, здійснюючи своєрідний рух по колу.

Г символізує початкову суму грошей,

Т символізує товари,

Г¹ символізує нову суму грошей, яка більше за початкову на величину додаткової вартості.

Вперше до наукового обґрунтування природи додаткової вартості підійшов А.Сміт. Він є родоначальником трудової теорії вартості. Виходячи з того, що вартість створюється працею, А.Сміт виникнення додаткового доходу пов’язував з купівлею-продажем живої праці. Проте виникла проблема: як можна продати працю, коли вона є не предметом, а процесом.

Найглибше обґрунтування суті додаткової вартості дав К.Маркс. Він показав, що на капіталістичному ринку з’являється особливий товар – робоча сила, власником якого є робітник.

Робоча сила-………………………………………………..

………………………………………………………………..

………………………………………………………………..

………………………………………………………………..

Для того щоб робоча сила стала товаром, власник робочої сили повинен:

- бути юридично вільним, тобто мати право розпоряджатися своєю робочою силою;

- бути позбавленим засобів виробництва, а отже, і засобів існування.

Товар робоча сила, як і будь-який інший товар, має дві властивості: вартість і споживчу вартість.

Вартість товару робоча сила-…………………………..

………………………………………………………………..

………………………………………………………………..

………………………………………………………………..

Споживча вартість товару робоча сила-……………...

………………………………………………………………..

………………………………………………………………..

………………………………………………………………..

Аналіз створення додаткової вартості показує, що на капіталістичному підприємстві робочий день ділиться на дві частини: необхідний робочий час і додатковий.

Необхідний робочий час-………………………………....

………………………………………………………………..

………………………………………………………………..

Додатковий робочий час-………………………………...

………………………………………………………………..

………………………………………………………………..

Таким чином додаткова вартість– це вартість, що створюється протягом додаткового робочого часу неоплаченою працею найманих робітників.

Будь – який виробничий процес починається з авансування певних грошових коштів на придбання факторів виробництва. Частина капіталу, яка виступає у формі засобів виробництва, називається постійним капіталом (c). Постійний капітал переносить свою вартість на готовий продукт. Інша частина, що витрачається на купівлю робочої сили – це змінний капітал ( v ).Змінний капітал, представлений функціонуючими працівниками, створює нову вартість, у тому числі додаткову вартість ( m ).

Загальну вартість авансованого капіталуможна виразити формулою:

K = c + v

Відношення додаткової вартості до змінного капіталу є нормою додаткової вартості ( нормою експлуатації ). Вона визначається за формулою:

m¹= m /v* 100 %

Масу додаткової вартості можна записати у ввигляді формули.

М = m / v*V,

де V –загальні витрати на купівлю робочої сили.

Зазначимо, що наведені положення марксистської теорії мають відношення головним чином до промислового капіталу, який в свою чергу є лише однією з форм існування капіталу.

Рис.5.1. Форми існування капіталу.