37.Пригоди «Тома Сойера» Марка Твена. Тематика, проблематика, образна система, пародіювання відомих жанрових різновидів роману.

Всесвітню славу відомому американському письменникові Марку Твену принесла трилогія, яка багато в чому носить автобіографічний характер. Перша її частина — «Пригоди Тома Сойєра» — давно вже стала духовним супутником багатьох поколінь читачів, бо у ній письменник малює психологічно достовірно світ дітей з їх потягом до волі, романтики, безпосередності, які протиставляються затхлому, пронизаному лукавством світу дорослих людей.

Спочатку "Пригоди Тома Сойєра" задумувалися письменником як дошкульна пародія на тогочасну дитячу літературу (так звані "книги для недільних шкіл"), яка в сентиментальному стилі змальовувала ідеальних "чемних", вихованих хлопчиків та дівчаток. Заслуга Марка Твена полягає не лише в тому, що він виступив проти такої літератури, а й у тому, що в образі невтомного шибеника Тома зумів з неперевершеною художньою майстерністю втілити свої педагогічні ідеї.

Передмова

Більшість пригод, описаних у цій книжці, сталося насправді: декотрі - зі мною самим, інші - з моїми шкільними товаришами. Гека Фінна змальовано з життя, Тома Сойєра також, але він - персонаж не одноосібний, бо поєднує в собі риси вдачі трьох хлопців, яких я знав, і, отже, належить до мішаного архітектурного стилю.

Чудні забобони, згадувані далі, були дуже поширені серед дітей і негрів на Заході за тих часів, про які йдеться в цій оповіді,- тобто тридцять - сорок років тому.

Хоч моя книжка написана передусім на розвагу хлопчикам, та дівчаткам, я сподіваюся, що її залюбки прочитають і дорослі чоловіки та жінки, бо мені хотілося б викликати в них приємні спогади про те, якими були колись вони самі, як почували, думали й розмовляли і в які дивовижні історії іноді встрявали.

Головний герой цього твору — Том. Він — безтурботний школяр, неслухняний, інколи навіть грубий. У голові в нього завжди повно всяких дурних вигадок та капостей. Том може прогуляти заняття в школі, граючись у лісі та уявляючи себе то піратом, то знаменитим розбійником Робіном Гудом. Він навіть тікає з дому, перелякавши і засмутивши цим тітоньку Поллі. Але цей хлопчик — великий мрійник і вигадник, сміливий, чесний, вірний у дружбі, не любить зрадливих, нечесних людей та наклепників. Він бере провину дівчинки Беккі, яка йому подобається, на себе, намагається повідомити тітоньці, що він живий, щоб та не хвилювалася. Том зумів завдяки своїй винахідливості перетворити покарання на розвагу — так розрекламував привабливість фарбування паркану, що вишикувалася ціла черга бажаючих. На долю Тома Сойєра випадає багато пригод, серед них і небезпечних. Але він разом зі своїм другом Геком із честю виходить з усіх небезпечних ситуацій, виявляє свої кращі якості, хоч і завдає своїм близьким багато турбот. Отже, Марк Твен яскраво і переконливо показав дитячий світ американських хлопчиків, яким довелося зіткнутися не лише зі своїми, дитячими проблемами, а й із жорстокістю та несправедливістю дорослого світу. Читачі вірять, що Том Сойєр виросте доброю людиною і порядним громадянином, незважаючи ні на що.

Головний герой роману Том Сойєр — звичайний хлопчик, пустун і бешкетник. Виховується він у тітки — сестри покійної матері, яка всією душею любить хлопчика, хоч і карає інколи, а все ж жаліє. Життя Тома не можна назвати безтурботним, проте воно сповнене пригод, світла та маленьких радощів. Він уміє в зовсім простому, буденному бачити незвичайне. І, здається, звичайнісінькі речі він перетворює на щось дивне, незвичайне, таємниче. Тому нові дивовижні можливості відкриває перед ним і вирваний зуб, який йому вдається вигідно обміняти, і завдання тітоньки Поллі побілити паркан, який замість нього вибілили його товариші. Так покарання він зумів перетворити на втіху. Будь-який предмет побуту — ключ, гайка, грудка крейди, мідна клямка, собачий нашийник — завдяки його вигадці й уяві — все тут незвичайне. У характері Тома ми можемо побачити як позитивне, так і негативне, але позитивне переважає. Звичайно, Том — безтурботний, неслухняний хлопчик, який може утнути будь-які капості. Інколи прогулює уроки в школі, грубо поводиться з тітонькою, може набешкетувати в домі, але разом з тим цей бешкетник і зірвиголова — добрий, турботливий, благородний друг, сміливий і мужній, правдивий і чесний. Одне слово, такий, як і багато його однолітків. А бешкетує він не зі зла, а тому, що він невиправний мрійник, любить вигадувати різні пригоди, щоб життя було веселішим і цікавішим. Але, зустрівшись із жорстоким світом несправедливості, який існував у дорослих, Том залишається порядною людиною та вірним другом. Разом зі своїм другом Геком він врятовує від смерті невинного Потгера. Том разом із Геком мріяли про те, що вони обов'язково знайдуть скарб. Але, коли скарб нарешті був знайдений, вони зрозуміли, що гроші їм абсолютно не цікаві. їм треба було лише героїчне життя, пригоди. І не диво — чесні, незаплямовані чисті дитячі душі й не потребували більшого. Том — мужня, благородна людина. Він, як справжній лицар, зумів витерпіти покарання за свою подружку Беккі. А як дивно він «заручився» з нею? І скільки сміливості, сили волі, витримки виявив Том, коли разом із Беккі вони опинилися, здавалося б, у безвихідному становищі, потрапивши у печеру. І знайшов-таки вихід, врятувавши не тільки своє життя, а й життя Беккі. Отже, попри деякі недоліки у характері хлопчика, з нього, мені здається, виросте добра, порядна, справжня людина. Мрії, надії, тривоги, сподівання, пригоди — все це залишається у далекій країні, яка називається дитинством. Радісний, чудовий світ дитинства, куди ми, ставши дорослими, можемо повернутися лише думкою. Там на нас чекають незвичайні пригоди, улюблені герої — такі, як Том Сойєр, на якого нам теж хотілося б бути схожими. І роман Марка Твена «Пригоди Тома Сойєра» назавжди став улюбленим твором, бо це роман про людські ідеали, про становлення особистості й пошуки істини в задушливому середовищі обивательського існування. 

Гек Фінн - син місцевого п’яниці, якому немає ніякої справи до дитини. Гека ніхто не змушує ходити в школу. Він повністю наданий сам собі. Хлопчиськові чужде вдавання, а всі умовності цивілізованого життя просто нестерпні. Для Гека головне – бути вільним, завжди й у всьому. «Йому не треба було не митися, не надягати чисте плаття, а лаятися він умів дивно. Словом, у нього було все, що робить життя прекрасним». Гека безперечно залучають цікаві ігри, що видумує Том, але дорожче всього Геку особиста воля й незалежність. Втративши їх, він почуває себе не у своїй тарілці, і саме заради того, щоб знову знайти їх, Гек у другому романі вже один тікає у небезпечну подорож, назавжди залишаючи рідне місто.

Том і Гек - вірні друзі.

Відтоді, як вони познайомилися, жити один без одного вже не могли. Гекльберрі Фіни - син відомого в містечку пияки, людини, яку всі обминали. Репутація батька відбилася і на ставленні мешканців міста до сина. Правда, і сам Гек Фін був нероба, безпритульник і розбишака. Він завжди був одягнений в недоноски з дорослих людей. Гекльберрі був сам собі господар і робив усе, що заманеться. Батьки побоювалися Гека, бо він немовби магнітом притягував до себе їхніх дітей. Тому подобалися незвичайні люди, що живуть за своїми правилами. Безтурботні, зухвалі люди, що йдуть на ризик задля досягнення своєї мети. Люди, які нехтують небезпекою у пошуках пригод. Такою людиною, на думку Тома, був Гекльберрі Фіни, якого він щиро полюбив.  Як до цієї дружби ставилися дорослі, свідчить такий факт. Йдучи до школи, Том зустрів Гека. Звісно, хлопець спізнився, і вчитель запитав чому. Том відповів, що зупинився побалакати з Гекльберрі Фінном. Учитель розгублено подивився на Тома, бо це була зухвала витівка учня. Але Том утаїв від вчителя, про що саме він розмовляв з Геком. А це б зацікавило вчителя. Хлопці домовилися наступної ночі відправитися на кладовище. Саме цей похід був у авантюрному дусі обох хлопців.

На кладовищі хлопці стали свідками жахливої сцени. На їхніх очах було вбито лікаря Робінсона. Це була їх перша спільна таємниця. Вони поставили кров’ю свої підписи під клятвою на сосновій дошці, що ніхто не дізнається про те, що сталося на кладовищі. Але клятву було порушено, оскільки мовчання заподіяло б зло невинній людині, на яку впала підозра у вбивстві лікаря Робінсона. Цей вчинок свідчить про милосердя друзів, про співчуття до чужої біди і сміливість. Дух авантюризму і потяг до пригод ніколи не залишали Тома і Гека. Одного разу вони і ще один підліток Джо Гарпер, узявши незвичайні імена, вирішили втекти з дому і оселитися на острові. У містечку здійснився переполох, усі вирішили, що хлопці потонули. їхні родичі замовили панахиду в церкві. Коли почалася сумна, скорботна церемонія, хлопці з’явилися. Попереду усіх йшов Том. Не стану описувати реакцію свідків цього дивного повернення з мертвих та наслідки для кожного з хлопців (це і так зрозуміло). Скажу лише, що потяг до пригод відтоді меншим не став. Том і Гек дізналися, що індіанець Джо переховує скарб. Їм закортіло заволодіти цим скарбом. Врешті-решт Том і Гек в невеликій затишній печерці знайшли скриньку зі скарбом. Вона важила фунтів п’ятдесят. Нести було важко, незручно, але хлопці захопили із собою торбини і гроші переклали в них. Сам володар цього скарбу індіанець Джо вже покоївся біля входу в печеру.

Том і Гек - чудові хлопці і справжні друзі. Вони завжди разом - і в біді, і в радості, вони щирі й вірні. Вони зуміють пронести почуття дружби через усе життя.

У Том Сойєрі без зусиль можна  розгледіти "протестантську" натуру самого письменника, що виявлялася з дитинства.  Якщо спробувати дати характеристику головного героя в декількох словах, можна сказати: порушник заборон і "підривник" традицій.  Американська критика  Побачила в Том Сойєрі "маленького ділка", тобто національний тип Ділового  американця: мрії Тома розбагатіти, уміння отримати вигоду Із забарвлення забору,  махінації з квитками в недільній школі...

Автор не дає від себе жодних коментарів, але його співчуття цілком на стороні Тома. Звідси і життєрадісний гумор Марка Твена, не такий вже нешкідливий, як може здатися на перший погляд. Забавні пригоди Тома Сойєра по суті є історією збагнення хлопчиком законів буржуазного суспільства. Варто було лише Тому і Геку знайти клад, як «багато городян навіть ушкодилися в розумі, не витримавши хвилювання. Куди б не пішли Том з Геком, їх скрізь доглядали, захоплювалися ними, витріщалися на них». Хлопчики зрозуміли, що на навколишньому їх світі цінність людини визначається не його особистими достоїнствами, а багатством. Проте володіння цим багатством принесло Тому і Геку, особливо останньому, одні лише засмучення і неприємності. В повісті про Тома Сойєра переважають радісні, безтурботні тони.