11. Навчання діалогічного мовлення у початковій школі. Система вправ на формування навичок непідготовленого мовлення на між тематичній основі

Діалогічне мовлення як форма усно мовленнєвого спілкування – сполучення усних висловлювань послідовно народжених двома або більше співрозмовниками в безпосередньому акті спілкуванні, яке характеризується спільністю ситуацій і мовленнєвих намірів тих, хто говорить (В.Л.Скалкин).

Структурні компоненти діалогічного мовлення – репліки і діалогічні єдності, утворені з ініціативної й респонсивної реплік.

Репліка – окреме висловлювання одного із співрозмовників, пов’язане з іншим висловлюванням у структурі діалогу.

Діалогічна єдність – поєднання реплік, які належать різним співрозмовникам і характеризуються структурною, інтонаційною та змістовною завершеністю.

Види діалогічних єдностей виділяються залежно від функціонального взаємозв’язку реплік у діалозі:

повідомлення – повідомлення, повідомлення – запитання, повідомлення – спонукання;

спонукання – згода, спонукання – відмова, спонукання – відмова;

запитання – відповідь на запитання, запитання – контрзапитання;

привітання – привітання, прощання – прощання, висловлювання вдячності – реакція на вдячність.

Зазвичай у реальному спілкування репліки є складними, оскільки виконують не одну, як показано вище, а декілька комунікативних функцій: відповідь на запитання + додаткове повідомлення + спонукання тощо.

Функціональні типи діалогів: діалог-розпитування, діалог-домовленість, діалог-обмін враженнями, діалог-обмін враженнями/дискусія.

Вправи для навчання діалогічного мовлення у відповідності до етапу навчання:

• рецептивно-репродуктивні і репродуктивні умовно комунікативні вправи на імітацію, підстановку, трансформацію, відповіді на запитання, повідомлення або запит певної інформації, спонукання до певних дій тощо для навчання учнів реплікування – швидко й адекватно реагувати на ініціативну репліку;

• рецептивно-продуктивні умовно-комунікативні вправи на самостійний обмін репліками між учнями у різних видах діалогічних єдностей;

• рецептивно-продуктивні комунікативні вправи з використанням опор (підстановчі таблиці, структурно-мовленнєві схеми, функціональні схеми діалогу) на об’єднання діалогічних єдностей у мікродіалоги;

• рецептивно-продуктивні комунікативні вправи на створення діалогів різних функціональних типів без вербальних опор (допускаються опори як предметні компоненти мовленнєвої ситуації – театральні квитки, меню, афіші тощо).

Способи навчання діалогічного мовлення:

• на основі покрокового складання діалогу від засвоєння реплік, діалогічних єдностей до самостійної побудови діалогу на основі комунікативної ситуації (індуктивний спосіб);

• на основі діалогу-зразка від діалогу-зразка до його варіювання і створення власних діалогів (дедуктивний спосіб);

• шляхом створення ситуацій спілкування.

Вправи для навчання діалогічного мовлення

а) зразки вправ для навчання діалогічного мовлення на основі покрокового складання діалогу

Опишіть ситуацію і назвіть адекватні цій ситуації репліки.

Опишіть ситуацію і складіть відповідні їй репліки, користуючись ключовими словами і враховуючи функцію висловлювання.

Опишіть ситуацію, використовуючи готову репліку спонукання, і складіть репліки реагування певного типу (наприклад, згода, відмова, здивування).

б) зразки вправ для навчання діалогічного мовлення на основі діалогу-зразка

Прослухайте діалог з опорою на текст.

Прослухайте діалог з опорою на орієнтири у вигляді запитань за змістом, істинними і хибними твердженнями, ключовими словами.

Прослухайте окремі репліки для відпрацювання правильної артикуляції й інтонації.

в) зразки вправ для навчання діалогічного мовлення шляхом створення ситуацій спілкування

Складіть діалог до серії картинок, застосовуючи ключові слова.

Складіть діалог за змістом картинки чи фотографії.

Складіть діалог на основі аудитивно одержаної інформації.