55. 45. Політичні комунікації і вибори. Комунікативна основа виборчої кампанії.

Політична комунікація - це процес передачі політичної інформації, за допомогою якого інформація циркулює між різними елементами політичної системи, а також між політичною і соціальною системами.Безперервний процес обміну інформацією здійснюється як між індивідами, так і між керівниками й керованими з метою досягнення згоди.

У найзагальнішому вигляді теорія політичної комунікації розглядає наступні комплекси проблем:

1) суть і особливості будови і функціонування різноманітних засобів політичної інформації: мови, жестикуляції, друку, засобів масової інформації. Відповідно, вивчаються діяльність комунікативних мереж, за принципом: "відправник - переробник - адресат політичної інформації", проблеми взаємодії мовних та електронних каналів інформації, владного контролю над ЗМІ та ін;

2) розробка і вдосконалення знаковою, символічною і семіотичної систем для політико-комунікативних передач, способи шифрування та дешифрування політичної інформації, створення різних політичних міфологем, символічних, рекламних та пропагандистських образів та сюжетів;

3) соціально-політичні наслідки інформаційного впливу на поведінку і діяльність суб'єктів політики, формування громадської думки, перебіг електоральних процесів, політичне управління суспільством.

Політична комунікація має на увазі не односторонню спрямованість сигналів від еліт до маси, а весь діапазон неформальних комунікаційних процесів у суспільстві, які надають саме різне вплив на політику.Політичне життя в будь-якому суспільстві неможлива без усталених методів політичної комунікації.

Існують три основні способи комунікації: через неформальні контакти, суспільно-політичні організації (інститути), засоби масової інформації. До них можна віднести і особливі комунікативні ситуації або дії (вибори, референдуми тощо). У політичній комунікації звичайно справу мають з написаним або вимовним словом, але вона може відбуватися і за допомогою будь-якого знака, символу і сигналу, за допомогою якого передається зміст. Отже, до комунікації треба віднести і символічні акти - найрізноманітніші, такі як спалення повістки про призов в армію, участь у виборах, політичне вбивство або відправлення каравану суден у плавання по всьому світу.

За допомогою комунікації передається три основних типи політичних повідомлень: спонукальні (наказ, переконання); власне інформативні (реальні чи вигадані відомості); фактичні (відомості, пов'язані з встановленням і підтримкою контакту між суб'єктами політики). Політична комунікація виступає як специфічний, вид політичних відносин, за допомогою якого домінуючі в політиці суб'єкти регулюють виробництво і розповсюдження суспільно-політичних ідей свого часу.

У сучасних дослідженнях політична комунікація розглядається як невід'ємний елемент політичної системи суспільства, частина суспільно-політичної свідомості буття людини. У структуру політичної системи обов'язково входить інформаційно-комунікативна підсистема, яка встановлює зв'язки між інститутами політичної системи. Значення цієї підсистеми велике, бо люди, як відомо, здатні оцінювати дії, в тому числі і політично, лише при наявності певного обсягу знань та інформації. Якщо в демократичних суспільствах засоби масової інформації досить незалежні, то в авторитарних і тоталітарних вони повністю підпорядковані правлячої еліти.