1.2. Переваги поширення інформації у блогах на сайтах змі

Як стверджує О. Акопов, «Початок двадцятого століття ознаменувався мультимедійною революцією у ході якої усі ЗМІ опинились в інтернеті. Саме тому на даному етапі розвитку мережевих ЗМІ, вони заслуговують найбільшої уваги у силу новизни, адже вони є невід'ємною частиною комунікаційного процесу, поєднуючи у собі риси традиційної системи засобів масової комунікації» [1]. Необхідно чітко розмежовувати інтернет й інтернет-ЗМІ, адже останні є лише складовою частиною першого. Новий вид ЗМІ одразу ж втілився у три специфічні форми: інформаційно-пошукові системи, мережеві версії друкованих видань, власне мережеві газети і журнали.

Вперше термін «блог» почали використовувати стосовно мережевих журналів і мережевих сервісів, де розміщувались блог-публікації. Саме там кожен охочий користувач мав можливість розмістити інформацію про себе, а також власні переживання, історії, біографію, роздуми стосовно якихось суспільно важливих подій, інколи навіть з додаванням мультимедіа.

«Блог – це персональний веб-сайт, який містить, головним чином, нотатки та новини, який регулярно оновлюється, ведеться у формі особистого щоденника, доступного для коментарів іншими користувачами інтернету. Більшість матеріалів у блозі поділені за рубриками, зазвичай вони створюються і підтримуються однією людиною», – стверджує А. Давидов [13]. Нотатки блогу – найчастіше відносно короткий текст, що містить зовнішні посилання, іноді мультимедіа. В останній час дуже часто користувачі блогів почали вести свої щоденники у форматі відеофайлів, це ще називається Vlog (videoblog).

Основні типологічні ознаки блогу, що відрізняють його від інших інтернет-ресурсів, – це: авторський, суб’єктивований характер інформації, розташування записів у хронологічному порядку, інтерактивність, доступність і відкритість для широкої аудиторії, періодичне оновлення.

Це властивості, притаманні усім блогам, особливості ж їх функціонування визначаються специфікою кожного з видів. Так, наприклад, пости, розташовані на спеціальних блог-хостингах (або блог-плтаформах), на кшталт LiveJournal, як правило, обмежуються форматом особистого щоденника. На відміну від них, блоги на сайтах інтернет-ЗМІ виконують інші завдання, передусім – оперативне інформування аудиторії про важливі події суспільно-громадського, політичного, культурного, спортивного, економічного життя України та світу, аналіз та оцінка цих подій.

Порівняно з іншими веб-сторінками, блоги набагато простіше створити і підтримувати, також вони частіше оновлюються. Це надає можливість фактично безперервного спілкування між адресантом і адресатом інформації. Людей, які ведуть блоги, найчастіше називають блогерами, які в свою чергу об'єднуються у блог-спільноти, а сама діяльність має назву «блогінг». Велику кількість блогів дослідники і самі блогери називають блогосферою. Блоги з'явилися раніше соціальних мереж, тому спочатку виконували лише дві функції: публікації контенту та спілкування користувачів через посилання, записи і коментарі. Зараз ці функції набагато розширились.

Блог може відкрити хто завгодно, а процедура його відкриття мало різниться від відкриття поштової скриньки. Тому деякі науковці намагаються відмежувати журналістику від блогосфери. Хоча з-поміж усіх блогів є чимало таких, які дійсно можуть називатися журналістськими. Багато інтернет-видань в усьому світі й в Україні мають на своїх сайтах рубрику «Блоги», які за своєю природою найчастіше є «авторськими колонками» або «щоденниками», тобто рубриками, які вже давно існують у традиційній періодиці. Головними відмінностями блогів у таких виданнях є відсутність внутрішнього редагування, а також кількість самих блогів [27].

За словами В. Івченкова, «блоги є тією невід'ємною частиною інформаційного суспільства, без якої неможливо уявити сьогодення. Публікації у щоденниках такого зразка є вагомим інструментом четвертої влади у країнах, там де досі існує цензура, або будь-які її прояви. Блогери самі обирають тему, об'єм, форму та лексику викладення матеріалу» [17]. Автори таких щоденників можуть виступати на сторінках своїх публікацій по-різному – емоційно, з просторічними словами писати про проблеми особистого характеру і водночас публікувати матеріали на політичну тематику з нейтрально-оцінними судженнями, використанням професійної лексики та іншомовних слів.

У свою чергу блоги чітко відрізняються від інтернет-видань, хоча б за структурою інтернет-ресурсу та його GMS (Content Management Systems). Проста система, тобто поєднані у хронологічному порядку анонси публікацій, теги, рубрикації – повідомляє нас про те, що це є блог. Більш складна система ресурсу – коли окремими блоками подають останні новини, аналітику, рейтинги найпопулярніших публікацій, коли на сайті діє безліч додаткових сервісів, також наявний пошук по сайту, архів новин і опитування аудиторії – демонструє, що перед нами знаходиться саме онлайнове видання [27]. Зараз межі понять «онлайнового ЗМІ» й «інтернет-видання» розмиваються, і чіткого визначення на даний час не існує.

Традиційні ЗМІ і їх мережеві версії, під час так званого вибуху блогів, активно почали створювати блоги для своїх співробітників. Це явище і досі є доволі розповсюдженим, але журналістикознавці часто не відносять такі публікації саме до блогів. Хоч і за формою, стилістикою, висвітлюваними темами, вони більш схожі на блог-публікації, все одно написані вони професійними журналістами, які працюють на гонорар, тому і є більш подібними до авторських колонок [8].

«Активний розвиток блогінгу призвів до виникнення нового поняття – блогерської журналістики», – зазначає Л. Екгардт [35]. Між блогінгом і журналістикою є багато спільних рис. Блогери, так само як і журналісти, публікують матеріали на суспільно значимі теми, їх матеріали виходять з певною періодичністю, але це залежить переважно від самого автора, а не від порталу чи сервісу, і, звичайно ж, блогерські статті впливають на аудиторію так само, як і журналістські публікації. З іншого боку, журналісти відповідальні за свої слова перед законом, у їх публікаціях менше суб'єктивності, на відміну від блогерів. Саме тому не можна говорити, що ці два поняття є одним цілим. ЗМІ виступають першоджерелом інформації, а вже потім блогери надають їй глобальну інформаційну підтримку: розповсюджують, обговорюють, коментують.

Не кожний інтернет-блог журналіста можна назвати саме «журналістським блогом». Д. Колезев у своїй статті «Журналистика и блоггинг: взаимодействие и взаимовлияние» розділяє блоги журналістів на підтипи:

• блог-особистий щоденник, автор описує у ньому своє особисте життя, майже не згадуючи своєї професійної діяльності;

• змішаний блог, тобто автор публікує матеріали як особистого, так і професійного спрямування;

• блог присвячений лише професійним питанням журналістики, або темам, які висвітлюються у журналістських текстах;

• блог, який дублює функції традиційних ЗМІ (сюди можна віднести блоги, як журналістів, так і нежурналістів) [19].

Як уже зазначалося, матеріали в інтернет-блогах жодним чином не регулюються, тому останнім часом багато уваги надається поняттю «вірусної редактури» [9]. А. Мірошниченко визначає її як обов'язкову і невід'ємну частину блогосфери в цілому. Суть її полягає у тому, що користувачі, тобто сама аудиторія, передруковує, цитує, копіпастить, посилається, додумує, додає або навпаки вилучає деякі деталі, а в цей час кількісне відтворення цього матеріалу збільшується в рази. Відбір значимої інформації відбувається мимовільно. Навіть будь-яка незначна подія або почуття, думки можуть збігатися у великої кількості користувачів, а потім поширення інформації відбувається «лавиноподібно» [23].

«Часто за допомогою блогів журналісти роблять собі імена. Вони черпають звідти теми, ведуть між собою боротьбу за популярність, а також намагаються знайти якомога більше аудиторії, яка читала б їх матеріали. Якоюсь мірою це схоже на репутаційний менеджмент, метою якого є необхідність бути знаменитими, оригінальними, популярними», – зазначає А. Верховська [10].

Дослідники зазначають, що журналістські блоги роблять журналістику більш незалежною і демократичною, сприяють деміфологізації медіасередовища [12]. У блогах автори деталізують свої матеріали, які публікують у газетах, журналах, демонструють на телебаченні і говорять на радіо. Цим журналістські блоги стають трохи схожими на громадянську журналістику, яка з самого початку своєї діяльності є соціальнонаправленою.

З перерахованих переваг головна відмінність блогів від більшості традиційних друкованих та деяких електронних ЗМІ – це їх безкоштовність для споживача інформації.

Блоги, які спочатку виконували функцію персональних електронних щоденників, зараз активно трансформуються, переходять від особистих тем до суспільно значущих. Блоги набувають все більшої публіцистичності й аналітичності, вони розраховані на велику кількість читачів і значний суспільний резонанс. Окрім того, форма щоденнику дозволяє зберігати відверту суб’єктивність позиції та експресивність оціночних суджень. Тому саме блоги – як читацькі, так і журналістські – наявні майже у всіх онлайнових ЗМІ.

Вже сам факт наявності рубрики «Блоги» на сайті інтернет-видання свідчить про розуміння редакціями ролі блогів в інтернет-середовищі, а участь журналістів у створенні блогів – про те, що вони містять професійний мас-медійний контент і розраховані на широке коло читачів. Окрім того, визнання блогів частиною інтернет-видання сприяє збільшенню довіри користувачів до інформації, що з’являється у таких блогах. Адже велика кількість самостійних блогів та публікацій на блог-хостингах містять неперевірену інформацію, поширюють чутки та пропаганду, у той час як блоги на сайті інтернет-видання мають статус ЗМІ, а отже блогери мають дотримуватись професійних журналістських стандартів.

Журналістам ця форма спілкування з аудиторією надає можливість самостійно обирати теми і жанри, більш відверто і суб’єктивно, ніж у друкованій версії видання, висловлювати думки з певних питань, «там самі журналісти розповідають про те, чого не змогли сказати у публікації в силу обмеження площі, жанру, завдання, яке ставила редакція» [36]. К. Євтушенко зазначає з цього приводу: «Журналістський блог зацікавлює аудиторію тим, що автор широко відомий, має довіру публіки й створює з нею особливі корпоративні стосунки, що засновані на цікавості до деталей інформації, можливостей неформальної дискусії, оцінки, критики» [47].

М. Панюшева розглядає блоги як головну альтернативу традиційним ЗМІ у ХХІ столітті. Дослідниця порівнює традиційну журналістику і блоги: «Традиційна журналістика спирається на факт: цікавий факт здатен «створити» новину. Блог робить ставу не на факт, а на судження про цей факт. Фактично, це означає, що відлуння стає важливішим за голос людини. Окрім того, блоги втілюють ідею децентралізації засобів масової інформації, доводячи її до абсолюту. З початку ХХ століття у світі формуються медіа-імперії, які формують громадську думку. Проте блоги (розосереджені та пропонуючі різні точки зору) знищують їх вплив» [73].

У той же час, М. Панюшева аналізує і ймовірні та реальні недоліки блогерської журналістики, як-от маніпулювання громадською думкою, зловживання чужими текстами, недотримання етичних норм, велика кількість PR-матеріалів тощо. Так само, як і традиційні ЗМІ, блоги зараз активно використовуються як знаряддя в інформаційних війнах [73].

Російський дослідник К. Захаров аналізує форми взаємодії журналістики з культурою інтернет-блогів та робить висновок про те, що блоги використовуються журналістами як джерело інформації, як поле діяльності (публікація електронної версії вже надрукованого матеріалу або створення нового), як засіб інтерактивного спілкування з аудиторією, як можливість висловлення незалежної вільної думки, як «особистий простір» творчого самовираження журналіста, як відкрита «творча майстерня» журналіста [48].

Отже, журналістські публікації у блогах на сайтах ЗМІ мають певні особливості, зумовлені форматом «електронного щоденника», а також специфічним завданням такого типу блогів. Оскільки ці блоги створюються з метою не особистої, а професійної комунікації, вони мають багато спільного з традиційною журналістикою: суспільна значущість тематики контенту, періодичне оновлення інформації, спрямованість до широкої аудиторії, використання традиційних журналістських жанрів. Разом з тим, блоги, на відміну від ЗМІ, більш незалежні, вони надають журналістам більше простору для вільної творчості.