2. Основні особливості розвитку найголовніших шкідників цукрових буряків і захисні заходи

1. Бурякова листкова попелиця - AphisFabaeScop.

Родина попелиці -Aphididae

Ряд рівнокрилі - Homoptera

Зустрічається повсюди, особливо багаточисельна в західних районах. Поліфаг. Крім буряків пошкоджує бобові, пасльонові, складноцвіті, гарбу­зові та інші культурні рослини і бур’яни (Литвинов, 2005).

Безкрила партеногенетична самка 1,8-2,5 мм, з овальним тілом, чорна з зеленувато-коричневим відтінком, вкрита слабким восковим нальотом; сокові трубочки в два рази довші хвостика; вусики і ноги блідо-жовті; тру­бочки, хвостик і лапки чорно-бурі; хоботок достигає тазиків середніх ніг. Крилата самка 1,4-2,0 мм; голова і груди чорні, блискучі; черевце чорнозелене, передні стегна білі, вусики чорні. Амфігонна самка 2,2-2,7 мм, без­крила, чорно-синя або матово-зелена в сизому пушку; навкруг сокових трубочок і між ними червонуватий пігмент; задні гомілки чорні, хвостик конічний, самець 2-2,5 мм, крилатий з чорним черевцем, великими очима, видовженими ногами і вусиками. Яйце 0,5-0,6 мм, видовжено-овальне, тільки відкладене - жовтувато-зелене, пізніше чорне, блискуче.

Вид мігруючий. Зимують запліднені яйця на пагонах біля основи бру­ньок бересклета європейського, рідше - бородавчастого, калини і жасмину.

У квітні при середній температурі 7-9°С із перезимувавших яєць від­роджуються личинки, які через 12-14 днів живлення на бруньках і листі перетворюються в безкрилих самок-засновниць. Самки-засновниці роз­множуються партеногенетично, відроджуючи щодня 5-8 личинок, всього в

середньому 50-70. На первинних кормових рослинах розвивається 3-4 по­коління попелиць - до тих пір, поки не закінчується приріст кущів. У кінці травня — на початку червня з’являються крилаті партеногенетичні самки, які розлітаються у пошуках проміжних трав’яних рослин і, зокрема, цук­рових буряків. Поява крилатих самокрозселювачок і їх міграція вжива­ється погіршенням якості корму у зв’язку із загрубінням або підсиханням пагонів на кущах. Міграція буває повною і частковою (факультативною), при якій частина попелиць знаходиться на первинному хазяїні увесь сезон, до появи амфігонного покоління. У першу чергу попелиця заселяє буряко­ві висадки, які раніше, ніж буряки першого року починають свій розвиток. На буряках і інших трав’яних рослинах попелиця швидко розмножується партеногенетично до осені, даючи за цей час 8-10 і більше поколінь без­крилих і крилатих попелиць. Завдяки останнім, попелиця швидко розпо­всюджується по культурі. При температурі 23-28°С і відносній вологості повітря не нижче 60-80% одне покоління розвивається за 10-14 днів. Най­більша заселеність рослин звичайно буває у першій половині липня. У кін­ці серпня - вересні з’являються крилаті і безкрилі статеноски. Крилаті ста-теноски перелітають на бересклет, жасмин, калину, де відроджують личи­нок, які перетворюються в безкрилих амфігонних самок. Безкрилі статено­ски відроджують личинок, які перетворюються в крилатих самців. Крилаті самці прилітають на кущі. Після спарювання самки відкладають на пагони біля основи бруньок 3-7 яєць, що залишаються до весни наступного року. Попелиця висмоктує соки із листя, заселюючи їх з нижнього боку. Пошко­джене листя деформується, скручується в повздовжньому напрямі, потім в’яне і засихає. Сильну шкоду попелиця наносить сіменникам буряків, у яких, крім листя, пошкоджує пагони, що призводить до їх скривлення. Акт смоктання супроводжується виділенням ферментів слини, які, потрапляю­чи в тканини рослин, викликають плазмоліз клітин і перетворюють крох­маль у цукор. У пошкоджених рослин тривалий час продовжується хворобливий стан від отруйної дії ферментів слини навіть після знищення шкід­ника. Пошкоджена рослина відстає в рості, знижується цукристість (до7%) і маса коріння (до30%), зменшується вихід насіння і погіршується його якість. Часто попелиця - переносник вірусного захворювання - мозаї­ки буряків.

Чисельність попелиці обмежують багаточисельні хижаки і ряд комах паразитів. Імаго і личинками живляться кокцинеліди, золотоочки, туруни, хижі кліщі, павуки, хижа галиця, мухи сирфіди. Попелицю заражають афідііди, іхневмон іди, афелініди та інші.

В роки з вологим літом відбувається масова загибель попелиці від ентомофторозу. Личинки та імаго, змиті дощем на грунт, звичайно гинуть.

Заходи захисту. Знищення бур’янів. Обмеження посадок калини, жас­мину, бересклету. При заселенні шкідником: більше 5% рослин у травні, більше 10%) у червні і більше 15%о у липні посіви необхідно обробити інсе­ктицидами. Однак, якщо співвідношення шкідник - хижак 20:30:1 застосо­вувати інсектициди недоцільно (Литвинов, 2005).

Інсектициди, рекомендовані для захисту цукрового буряка від буряко­вої щитоноски: Актара 25 WG - 0,08л/га, Карате 050 ЕС – 0,125 л/га, Децис, 2,5 %к.е. - , Золон та ін. (Перелік... 2010).

2. Щитоноска бурякова - Cassidanebulosa L.

Родина листоїди - Chrysomelidae

Ряд твердокрилі або Жуки - Coleopterа

Бурякова щитоноска широко розповсюджена в бурякосіючих районах України (Саблук, 2002).

Жук 6-7 мм, зверху іржаво-коричневий, іноді бурувато-зелений з чор­ними плямами на надкрилах; краї передньоспинки і надкрила сильно роз­пластані; знизу чорний. Яйце 0,4-0,5 мм, овальне, світло-жовте, зверху вкрите слизом, що застигає у вигляді прозорої плівки. Личинка 7-8 мм, жо­втувато-зелена з рудуватою головою; плоска і широка з 17 парами зазуб­рених шиловидних виростів, із яких задня сама довга; задній кінець тіла личинка держить злегка піднятим і носить на ньому линочні шкурки і екс­кременти. Лялечка 6,5 мм, яскраво-зелена, плоска з п’ятьма зазубреними лопастями по бокам, з темною продовгуватою смугою на спині і двома жо­втими смугами по її сторонам.

Зимують статево недозрілі жуки у рослинній підстилці частіше всього в чагарниках і розріджених деревних насадженнях. Вихід жуків із місць зимівлі відмічається у квітні. У теплі години дня перелітають в місця зосе­редження - ділянки, зарослі бур’янами (лобода, лобода біла), де і живлять­ся. При підвищенні температури і недостатній вологості жуки в масі зби­раються на болотах, пошкоджуючи калужницю. На 5-8 день після початку додаткового живлення жуки спарюються. Відкладають яйця на нижній і верхній бік листка характерними купками по 8-20 яєць в кожній і залива­ють їх швидко застигаючим слизом, який незабаром перетворюється в жо­втувату напівпрозору плівку. Яйцекладка продовжується 14-20 днів. Пло­дючість 150-210 яєць. Ембріональний розвиток продовжується 4-6 днів. Личинки відроджуються у другій половині травня - червні. В залежностівід погодних умов розвиток личинок продовжується від 15 до ЗО днів, про­ходячи за цей час п’ять віків. Заляльковуються відкрито на листі кормових рослин. Личинка прикріплюється до листка заднім кінцем тіла, скидає личиночну шкурку і перетворюється в лялечку. Тривалість розвитку лялечки 8- 12 днів. У Лісостепу і Степу України поява жуків відмічається у другій по­ловині червня - на початку липня. На протязі 12-16 днів вони активно жи­вляться на рослинах, після чого спарюються і відкладають яйця. Личинки другого покоління живляться буряками і, закінчивши розвиток, приблизно у другій половині серпня, заляльковуються. Новоутворені жуки після 10-12 денного додаткового живлення (у вересні) мігрують у місця зимівлі. Шко­дять жуки і личинки. Личинки молодших віків вискоблюють на листі вира­зки. Жуки і личинки старших віків прогризають наскрізні отвори у листі.

Чисельність щитоносок знижують хижі клопи, личинка мухи-дзюрчалки, яйця заражають хальциди, на личинках і лялечках паразитують евлофіди, мухи-тахіни.

Заходи захисту. Знищення бур’янів із родини лободових на бурякових полях і прилеглих до них ділянках. Економічний поріг шкодочинності: на початку сходів буряків 0,5-1,2 жуки/м ; у фазі 2-6 листків - 10 личинок на одну рослину. При перевищенні вказаного порогу чисельності необхідна обробка інсектицидами (Литвинов, 2005).

Інсектициди, рекомендовані для захисту цукрового буряка від буряко­вої щитоноски: Актара 25 WG – 0,08 л/га, Базудин 600 EW , Діазинон - 1,5 л/га, Карате 050 ЕС – 0,125 л/га, Нурел Д – 0,8 л/га та ін. (Перелік... 2010).

3. Звичайна бурякова блішка - Chaetocnemaconcinna Marsh.

Родина листоїди - Chrysomelidae

Ряд твердокрилі або Жуки - Coleopter а

Зустрічається повсюди. Пошкоджує буряки, гречку, коноплю. В засу­шливих умовах може живитися сходами еспарцету, хмелю і хрестоцвітими рослинами (Литвинов, 2005).

Жук 1,9-2,4 мм, темно-бронзовий; надкрила у крапкових борозенках; тіло овальне; основа передньоспинки спереду майже пряма, з невеликою випуклістю біля щитка; передні і середні стегна і вусики темні, задні і се­редні ноги з глибокою виямкою біля вершини гомілок. Яйце 0,6 мм, світ­ло-жовте (рис. 3). Личинка 3,5-4,5 мм, біла з бурувато-жовтими головою і ногами; ноги з розвинутим тазиком і стегнами; лапки одночленикові, кігтевидні, зверху з прозорою, чашечковидноюзачіпкою; кінець черевця ова­льний, з двома загнутими уверх шипиками. Лялечка 1,7-2 мм, біла, з двома шипиками на кінці черевця (Мигулин, 1983).

Зимують статево недозрілі жуки у рослинній підстилці в лісосмугах, деревно-чагарникових заростях, садах, окраїнах доріг, на полях багаторіч­них трав. У холодні і дощові сезони, а також на півночі і заході України до 50% жуків залягають на зимівлю в грунт на глибині 20-30 см. Із місць зи­мівлі жуки виходять дуже рано - в кінці березня - на початку квітня, коли температура повітря достигає 6-8°С, а на поверхні грунту 12-15°С. При те­мпературі повітря 14-16°С починають живитися бур’янами із родин греч­кових і лободових, а з появою сходів цукрових буряків переходять на них. Пересуваються стрибками і перелітають. Масове заселення посівів цукро­вих буряків відбувається, як правило, у фазі вилочки або першої пари справжніх листків. У перший час концентруються на посівах по краям по­ля, а потім розселюються по ньому більш або менш рівномірно. Відкладка яєць починається в кінці травня - на початку червня. В жарку суху погоду

відкладка яєць продовжується два — три тижні, у вологу прохолодну пого­ду вона розтягується до двох і більше місяців. Самки відкладають яйця по одному або невеликими групами в грунт біля стебел гречкових на глибину 3-5 мм. Яйця відкладаються з перервами в 2-6 днів. Максимальна плодю­чість самки 200-240 яєць.

Через 10-14 днів відроджуються личинки, які проникають до коренів культурної гречки, ревеню, щавлю і живляться на протязі 26-40 днів. Ли­няють два рази, проходячи відповідно три віки. Заляльковуються личинки в земляних колисочках у грунті на глибині 10-20 см. Лялечка розвивається 14-18 днів. При високій вологості грунту, яка достигає 65-75%, відміча­ється масова загибель лялечок від бактеріальних хвороб.

Вихід жуків нового покоління починається в кінці червня - на початку липня. До настання осінніх похолодань (вересень - жовтень) жуки жив­ляться на цукрових буряках, на лободових і гречкових бур’янах, потім концентруються в місцях зимівлі. Одна генерація на рік. Найбільші по­шкодження цукровим бурякам наносять жуки у сонячну і суху погоду і при недружній появі сходів. Вони вигризають зверху на листі виразки, за­лишаючи недоторканим нижній епідерміс. З ростом листка епідерміс “ві­конця” розривається, утворюючи дірочки з нерівними побурілими краями. Іноді пошкоджують стебло і верхівкову бруньку у молодих рослин. При сильних пошкодженнях рослини засихають.

Чисельність звичайної бурякової блішки знижують хижі клопи — Zicrona coerulea L., Pristomerus bidens L., личинка мухи-дзюрчалки — Dufouria ocelusa R.-D., яйця заражають хальциди — Teleopterus erxias Wek., Tetracampe galerucae Fons., Entedon ovulorum Rizd., Closterrocerus ovulorum Rtzb., на личинках і лялечках паразитують евлофіди — Pediobius cassidae Erdos, Tetrastichus cassidarum Rtzb., T. Bruzzonei Masi., T. rhosaceus Wlk., Brachymeria vitripennis Forst, мухи-тахіни — Dionaea foscipata Meig., Dufouria ocelusa R.-D.

Заходи захисту. Знищення бур’янів. Посів насінням, обробленим си­стемними інсектицидами. Якщо посів проведений необробленим насінням, необхідно планувати 1-2 обприскування сходів буряків інсектицидами при чисельності шкідника, що перевищує 1-2 жуки/м або 100-200 жуків на 100 помахів сачка. У першу чергу треба обробляти інсектицидами краї планта­ції (Литвинов, 2005).

Для обробки насіння застосовують Фурадан, 35%. Для обприскування інсектициди: Фастак, 10% к.е. (0,1-0,3 л/га); Актеллік 500 ЕС, к.е. (2,0 л/га); Карате (0,3 л/га) та ін. (Перелік..., 2010).