2.1.Нормативно-правове регулювання будівельного ринку

Будівництво є галуззю національної економіки, яка створює основні фонди виробничого та невиробничого призначення для задоволення потреб суспільства. У галузі будівництва інвестиції перетворюються в матеріальні об'єкти, продукцію у вигляді будівель і споруд.

Процес будівництва або будівельна діяльність поєднує комплекс робіт - проектних, будівельних, монтажних та інших, які виконуються у технологічній послідовності з метою створення будівельної продукції.

Господарські правовідносини, що виникають при здійсненні будівельної діяльності, регулюються законами України «Проінвестиційну діяльність» від 18 вересня 2001 р., «Про основи містобудування» від 16 листопада 2002 р., «Про відповідальністьпідприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування»від 14 жовтня 2004 р.,« Проархітектурну діяльність»від 20 травня 2005 р.,« Про майнову відповідальність за порушення умов договору підряду (контракту) про виконання робіт на будівництві об'єктів "від 6 квітня 2000 р.," Про планування і забудову територій »від 20 квітня 2000 р., загальними та спеціальними нормами Цивільного кодексу України, іншими законодавчими і підзаконними нормативними актами.

Правила визначення вартості будівництва: Державні будівельні норми України (ДБН Д.1.1-1-2000), затверджені наказом Держбуду України від 27 серпня 2000 р., під будівництвом розуміють - нове будівництво, розширення, реконструкцію і технічне переоснащення підприємств, будівель і споруд, ремонт житла, об'єктів соціальної сфери і комунального призначення, благоустрій, а також реставрацію пам'яток архітектури та містобудування.

Об'єктами містобудування є територія України, території її адміністративно-територіальних одиниць та їх функціональні території, будівлі, споруди та їх комплекси, комунікації та споруди інженерної і транспортної інфраструктури.

Суб'єктами містобудування є державні органи, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи України та іноземних держав.

Закон встановлює вимоги, які повинні бути забезпечені при здійсненні містобудівної діяльності, визначає зміст і межідержавного регулювання у цій сфері, розподіляє компетенцію органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, регламентує ряд інших питань містобудування.

Закон України «Про архітектурну діяльність» від 20 травня 2004 р. визначає правові та організаційні принципи здійснення цієї діяльності і спрямований на досягнення естетичної виразності, економічної доцільності і надійності будинків, споруд та їх комплексів.

Закон встановлює основи державного архітектурно-будівельного контролю. Закон України від 20 квітня 2000 р. «Пропланування і забудову територій» визначає правові та організаційні основи планування, забудови та іншого використання територій і спрямований на забезпечення сталого розвитку населених пунктів.

Під плануванням територій мається на увазі процес регулювання їх використання, що складається в створенні та впровадженні містобудівної документації, постанові та реалізації відповідних рішень.

Основними завданнями планування і забудови територій є: визначення і раціональне розташування територій житлової та громадської забудови, промислових, рекреаційних та інших територій і об'єктів; визначення, вилучення та надання земельних ділянок для містобудівних потреб; регулювання забудови населених пунктів і територій.

Планування територій здійснюється на загальнодержавному, регіональному та місцевому рівнях відповідними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. Планування та забудова окремих земельних ділянок здійснюється їх власниками або користувачами у встановленому порядку.

Роль будівельної діяльності і продукції будівництва в житті суспільства, необхідність поєднання при її здійсненні державних, громадських, колективних та приватних інтересів обумовлюють пред'явлення до неї відповідних вимог.

Загальні вимоги до будівельної діяльності визначені Законом України «Про основи містобудування» від 16 листопада 2001 р., згідно з яким при містобудуванні повинні бути, зокрема, забезпечені: розробка містобудівної документації, проектів конкретних об'єктів відповідно до державних стандартів, норм і правил, архітектурно -планувальними завданнями і технічними умовами; розміщення і будівництво об'єктів відповідно містобудівної документації та проектів цих об'єктів.

Закон України «Про планування і забудову територій» від 20 квітня 2000 р. встановлює форми містобудівної документації, загальні вимоги до її змісту, порядку розроблення та затвердження.

Містобудівною документацією на загальнодержавному рівні є Генеральна схема планування території України, яка розробляється Кабінетом Міністрів і затверджується Верховною Радою України.

Вона визначає концептуальні вирішення планування та використання території держави. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування керуються Генеральною схемою, зокрема, під час підготовки проектів державних програм з питань розвитку інженерно-транспортної інфраструктури, вибору трас і проектування найважливіших транспортних,енергетичних та інших інженерних комунікацій, будівель і споруд[5].