Тема 8. Соціологічне дослідження суспільства

1. Сутність конкретно-емпіричних соціологічних досліджень, їх основні етапи і процедури

2. Загальні вимоги до програми соціологічного дослідження та його організації.

3.Соціологічні методи збору інформації

1. Респондент – джерело первинної інформації про досліджуванні процеси та явища.

В емпіричному соціологічному дослідженні налічується три етапи, що включають в себе ряд важливих процедур: підготовчий (розробка програми дослідження); основний (проведення емпіричного дослідження); завершальний (обробка й аналіз даних, формування висновків та рекомендацій).

Будь-яке дослідження починається з постановки проблеми. Проблема може бути задана ззовні будь-яким замовником, або обумовлена пізнавальним інтересом самого соціолога.

Проблема – протиріччя між знаннями про потреби людей у будь-яких результативних практичних або теоретичних діях і незнанням шляхів і засобів їх досягнення.

Вирішити проблему – значить отримати нові знання, або створити теоретичну модель, що пояснює те чи інше явище, виявити фактори, що дозволяють впливати на розвиток явища в бажаному напрямку.

Замовлення соціологу формується у вигляді позначення деякої проблемної ситуації, означення якогось соціального протиріччя, або на вказівку про незадовільний стан справ у тій чи іншій сфері виробництва, управлінні і т.п.

Соціологу потрібно перевести проблемну ситуацію у формулювання проблеми, яку він буде досліджувати.

Для цього виконується спеціальна теоретична робота. В цьому зв’язку потрібно:

1) Встановити реальну наявність даної проблеми:

 а) чи є показник, кількісно або якісно характеризуючий данну проблему?

б) чи є облік та статистика за цим показником?

в) чи достовірні облік та статистика за цим показником?

2) Вичленити найбільш суттєві елементи чи фактори проблеми, вирішення яких належить соціології, а не економічної теорії, технології виробництва і т.д.

Соціологу належить вирішити, які соціальні групи і особистості беруть участь у виникненні та вирішенні цієї проблеми, як впливають тут їхні інтереси, як стимулюються їх участь у вирішенні даної проблеми і т інш.

3) Вичленити вже відомі елементи проблемної ситуації, які не вимагають спеціального аналізу і виступають як інформаційна база для розгляду невідомих елементів (дані статистики та обліку являють собою готовий важливий матеріал).

4) Виділити в проблемній ситуації головні і другорядні компоненти, щоб визначити основний напрямок дослідницького пошуку.

5) Проаналізувати вже наявні рішення аналогічних проблем. З цією метою вивчити всю літературу з даного питання. Провести бесіди з експертами - досвідченими людьми (вченими, фахівцями).

Виробнича проблема може бути описана за допомогою п’яти основних характеристик:

1. Сутність або зміст. (Чому ми вважаємо, що ефективність виробництва низька, а соціальна напруженість висока? Низька й висока в порівнянні з якими стандартами?)

2 Організаційне та фізичне знаходження. У якому організаційному підрозділу (відділу, бригаді та інш.) і фізичних об'єктах (заводі, складі, конторі) була виявлена проблема?

3. Володіння проблемою. Чи є проблема «відкритою» (знайомою всім) або «закритою» (тобто невідомою групи осіб)?. Які люди зацікавлені у вирішенні проблеми (управлінці, фахівці, робітники і т.д.)?.

4. Абсолютний і відносний показники. Наскільки важливо вирішення проблеми в абсолютних показниках ? (Об'єм втраченого робочого часу або грошей? Що може отримати організація від її вирішення?).

5. Тимчасові рамки. З якого часу існує данна проблема? Яка тенденція: проблема стабілізувалася, посилюється чи слабшає?

В результаті попереднього аналізу проблемна ситуація отримує чітке висловлювання в формулюванні проблеми. Причому це формулювання може відрізнятися від первісного, сформульованого замовником.

2. На основі попереднього аналізу розробляється програма дослідження даної проблеми.

Програма є обов'язковим вихідним документом будь-якого соціологічного дослідження. Вона включає в себе наступні розділи:

1) теоретичний (цілі, завдання, предмет і об'єкт дослідження, визначення понять);

2) методичний (обґрунтування вибірки, обґрунтування методів збору даних, методи обробки й аналізу даних);

3) організаційний (план дослідження, порядок дослідження підрозділів, розподіл людських і фінансових ресурсів і т.д.).

Формування гіпотези. – заключна частина теоретичної підготовки емпіричного соціологічного дослідження.

Гіпотеза дослідження - це науково обгрунтоване припущення про структуру досліджуваного соціального явища або про характер зв'язків між його компонентами.

 Правила висування і перевірки гіпотез:

1) гіпотеза повинна перебувати у злагоді чи, принаймні, бути сумісною з усіма фактами, яких вона стосується;

2) із багатьох гіпотез, які протистоять одна одній, бажана та, яка однаково пояснює більше їх число;

3) для забезпечення пов'язаної серії фактів потрібно висувати можливо менше гіпотез, та їх зв'язок повинна бути більш щільній;

4) при висуванні гіпотез необхідно усвідомлювати ймовірнісний характеру їх висновків;

5) неможливо керуватися гіпотезами, які суперечать одна одній.

Гіпотези - відправні точки для дослідження. Гіпотези необхідні для розробки логічних опор збору і аналізу емпіричних даних.

3. Поряд з теоретичним, велике значення у дослідженні має методичний розділ програм, який включає в себе опис методики та організації дослідження.

Центральне значення - обґрунтування вибірки.

Характер розв'язуваної проблеми, цілі і завдання дослідження визначають яким повинен бути об'єкт дослідження. Коли об'єкт дослідження вивчений цілком, соціологи кажуть: об'єкт дослідження тотожний генеральної сукупності. Складне дослідження передбачає вибірку.

У програмі має бути чітко зазначено: 1) який об'єкт емпіричного дослідження?; 2) чи є дослідження суцільним або вибірковим?; 3) якщо воно є вибірковим, то чи претендує воно на репрезентативність?

Репрезентативність – властивість вибіркової сукупності відтворювати параметри і значні елементи генеральної сукупності.

Генеральна сукупність – сукупність усіх можливих об'єктів, яка підлягає вивченню в межах програми соціологічного дослідження.

Вторинна сукупність (вибірка) – частина об'єктів генеральної сукупності, відібрана за допомогою спеціальних прийомів для отримання інформації про всю сукупність в цілому.

Існує ряд процедур здійснення вибірки: 1) вказується скільки ступенів відбору застосовується у вибірці, яка одиниця відбору на кожному ступені і який тип відбору застосовується на кожному ступеню; 2) що є основою вибірки (список, картотека, карта); 3) яка одиниця спостереження на останньому ступені вибірки?

Важлива частина методичного розділу програми - обгрунтування методів збору емпіричних даних.

Якщо використаний документ, слід зазначити які документальні джерела будуть вивчатися (які статистичні форми, звіти і т.д.), а також які методи аналізу їх змісту будуть застосовуватись.

При використанні методу опитування потрібен опис його техніки, організації структури та змісту, де проводиться опитування: на робочому місці, у місцях відпочинку і т. д., який зміст анкети.

Ступінь репрезентативності якостей визначається як середньоарифметичне всіх експертних оцінок.

При визначенні методів збору інформації соціолог повинен взяти до уваги ряд моментів: 1) оперативність і економічність дослідження не повинні забезпечуватись за рахунок якості даних; 2) жодний метод не є універсальним, але має свої чітко окреслені пізнавальні можливості; 3) справжність методу забезпечується не тільки його обґрунтованістю, але й дотримуванням правил його застосування.

Найбільш економічним з точки зору трудовитрат є аналіз документів.

Переваги: а) аналіз документів дозволяє оперативно отримати фактографічні дані про підприємство в цілому, а також  його робітників, службовців; б) ця інформація носить об'єктивний характер.

Обмеженість: а) облікова і звітна інформація не завжди буває достовірною та потребує контролю за допомогою спостереження та опитувань; б) частина цієї інформації застаріває; в) цілі створення документів частіше за все  не збігаються з тими завданнями, які вирішує  соціолог; г) переважна більшість даних у відомчих  документах не містить інформації про стан  свідомості працівників.

В більшості випадках дослідник повинен вдаватися до інших методів збору інформації: спостереження, опитування, експериментам.

Спостереження – метод збору первинних емпіричних даних, який полягає в навмисному, цілеспрямованому, систематичному безпосередньому сприйнятті й реєстрації соціальних фактів, які зазнали контроль та перевірку.

Опитування – найбільш поширений метод збору первинної інформації, передбачає: 1) усне або письмове звернення дослідника до певної сукупності людей - респондентів із запитаннями; 2) реєстрацію та статистичну обробку отриманих відповідей, а також їх теоретичну інтерпретацію.

За формами та умовами спілкування соціолога з респондентом розрізняються письмові (анкетування) й усні (інтерв'ю) опитування, за місцем проживання, за місцем роботи; очні (особисті), заочні (через газету, ТV, телефон); групові та індивідуальні.

Метод опитування використовується: 1) коли досліджувана проблема недостатньо забезпечена документальними джерелами; 2) коли предмет дослідження або окремі його характеристики недоступні для спостереження; 3) коли предметом вивчення є елементи суспільної чи індивідуальної свідомості: потреба, інтереси, мотивація,  настрій і т.д.; 4) в якості контрольного (додаткового) методу для розгляду можливостей опису й аналізу досліджуваних характеристик і для повторної перевірки данних, отриманих іншими методами.

4. Заключний етап емпіричного соціального дослідження - представляє обробку, аналіз та інтерпретацію даних, емпірично обгрунтованих узагальнень, висновків і рекомендацій.

Обробка даних включає наступні компоненти: 1) редагування та кодування інформації; 2) створення змінних. Перевод данних у форму, яка б відповідала на питання дослідження; 3) статистичний аналіз – (ключовий у процесі аналізу соціологічних даних).

Якщо соціолог певну частину інформації отримує з документальних джерел, то він використовує два основних методи аналізу документів: неформалізований (традиційний) і формалізований (контект-аналіз).

Традиційний аналіз грунтується на сприйнятті, розумінні, осмисленні й інтерпретації змісту документів згідно з метою дослідження.

Формалізований аналіз джерел (контект-аналіз - аналіз змісту) розрахований на отримання соціологічної інформації з великих масивів джерел, недоступних традиційному інтуктивному аналізу. Він заснований на виявленні деяких кількісних статистичних характеристик текстів (або повідомлень).

При обробці і аналізу даних, отриманих методом опитування, широко застосовуються методи ранжування, шкалування, кореляції та інш.

Ранжування – це процедура встановлення відносної вагомості (переваги) досліджуваних об'єктів на основі їх упорядкування.

Ранг – це показник, що характеризує порядкове місце оцінюваного об'єкта в групі та інших об'єктів, які мають істотні для оцінки властивості. Для кожного об'єкта обчислюють суму рангів, отриману від всіх експертів, потім впорядковують цю суму. Ранг I присвоюють об'єкту, який отримав найменшу суму, найнижчий ранг - об'єкту з найвищою сумою. Ранжування доповнюється, як правило, іншими методами експертних оцінок.

Завершується експертне соціологічне дослідження формуванням висновків, пропозицій та рекомендацій. Вони повинні носити конкретний, реалістичний характер, мати необхідні обгрунтування в матеріалах дослідження, підтверджуватися документальними і статистичними даними.