Жовтневий переворот Петроград

Троцький у жовтні 1917 року

До осені 1917 року в Петрограді значно посилився вплив Ради, тон в якому задавали більшовики. На чолі Ради став випущений в серпні з в'язниці Л. Д. Троцький.

Фактично нічого не заважало Раді узяти владу в Петрограді в будь-який момент, але більшість лідерів більшовиків на це не наважувались.

Дискусія про можливість перевороту навіть вилилася на сторінки преси (стаття Зіновьева і Каменева в газеті Горького «Нове життя»). За захоплення влади стояв лише Ленін і невелика група його прибічників.

Роль гарнізону

Восени 1917 року військовий гарнізон Петрограду налічував близько 60 тис.. Всі полки старої гвардії були відправлені на фронт на самому початку війни, і в 1917 гарнізон Петрограду складався із запасних, покликаних під час війни. Частини гарнізону не бажали вирушати на фронт і знаходилися під великим впливом більшовиків. Саме гарнізон зіграв велику роль в лютневій революції і він же захистив Петроград від військ Корнілова в серпні 1917. Було очевидно, що доля перевороту також повністю залежатиме від поведінки гарнізону. В жовтні 1917 уряд вирішив відправити гарнізон на фронт і замінити його надійними частинами. Ці плани викликали хвилювання в гарнізоні. Рада Петрограду також побоювалася відправлення гарнізону на фронт і для протидії цим планам створила структуру, пізніше названу Військово-революційним комітетом (ВРК). Розвиток протистояння Ради і уряду і привів до падіння Тимчасового уряду в кінці жовтня.

Хронологія перевороту

Ленін у гримі робітника, листопад 1917

• 16 жовтня за пропозицією Троцького був створений Військово-революційний комітет Петроградської Ради (ВРК).

• 21 жовтня на мітингу в Смольному. була прийнята резолюція про підтримку ВРК гарнізоном, після чого ВРК зажадав від командування військовим округом Петрограду підкорятися його наказам. У відповідь Тимчасовий уряд зажадав, щоб ВРК розпустився, обіцяючи у такому разі відмовитися від переслідувань.

• Відбувається історичне закрите засідання вождів більшовиків, на яке Ленін прибуває таємно в гримі робітника. За пропозицією Леніна було вирішено виступити точно в день відкриття II з'їзду Рад — 25 жовтня, щоб поставити з'їзд перед фактом, що відбувся, не розкриваючи при цьому своїх планів заздалегідь.

• 24 жовтня (у ніч на 25-е) загони матросів, прибулі з Кронштадта за наказом ВРК, займають телефонну станцію, телеграф і Державний банк. Війська гарнізону залишилися в казармах. Незначний опір чинили лише загони юнкерів.

• 25 жовтня (у ніч на 26-е) озброєні загони ВРК, не зустрічаючи опору охорони, пройшли в Зимовий палац і заарештували членів Тимчасового уряду. Керенський утік до Гатчини за допомогою своїх прибічників.

2. Листопадова революція в Німеччині

Економічне становище Німеччини було вкрай важким: народ вимагав негайного припинення війни, запровадження демократичних порядків, роздачі поміщицької землі селянам. З листопада 1918 р. у м. Кілі повстали військові моряки й робітники. На другий день влада у місті перейшла до рук народу. На заклик соціал-демократів і комуністів тут (на взірець російських) було створено раду. Невдовзі народні виступи відбулися і в інших великих містах Німеччини. Вплив соціал-демократів та інших лівих організацій зростав. 9 листопада 1918 р. повстання охопило Берлін. Тисячі демонстрантів з гаслами «Геть кайзера!» заповнили вулиці столиці. До повсталих робітників почали приєднуватися солдати столичного гарнізону. Повстанці захопили всі стратегічні пункти міста. Кайзер Вільгельм II, зрозумівши безвихідь свого становища, таємно залишив Берлін і втік до Голландії. Монархія в Німеччині була повалена. Німецька соціал-демократія не була монолітною. Частина членів партії виступала за демократичні перетворення в країні без збройної боротьби. Крайні ліві, що стояли на більшовицьких позиціях, виступали за встановлення у країні «диктатури пролетаріату». 10 листопада 1918 р. з ініціативи соціал-демократів була скликана Велика рада, яка обрала Раду народних уповноважених – тимчасовий уряд на чолі з Ф. Ебертом. Нова влада запровадила демократичні свободи, 8-годинний робочий день, скасувала військовий стан. Проте соціал-демократичний уряд Ф. Еберта не порушив основ кайзерівської армії, зокрема, зберіг старий офіцерський корпус. Крайні ліві, об'єднані в організацію «Союз Спартака», невдоволені таким розвитком подій, закликали до соціалістичної революції. 30 грудня 1918 р. – 1 січня 1919 р. вони провели в Берліні з'їзд, утворивши Комуністичну партію Німеччини. Становище в державі продовжувало погіршуватися, в багатьох містах були створені військово-революційні комітети, в Берліні почалися збройні сутички з поліцією і військами. Уряд Ф. Еберта доручив військовому міністрові Носке «навести лад у столиці». З 11 по 14 січня у ході важких боїв урядових військ з робітниками останні зазнали поразки. 15 січня комуністичні лідери К. Лібкнехт і Р. Люксембург були розстріляні за вказівкою Носке. 19 січня 1919 р. розпочалися вибори до Національних (Установчих) зборів, які розпочали роботу 6 лютого у м. Веймар. Центральна рада робітничих і солдатських депутатів передала владу Установчим зборам, які обрали Ф. Еберта президентом Німеччини. Водночас був сформований коаліційний уряд на чолі з Ф. Шейдеманом. Такий розвиток подій не влаштовував лівих радикалів. У лютому-березні 1919 р. страйки й повстання охопили Баварію, Вюртемберг, Середню Німеччину. Розгорнулися вуличні бої у Берліні. 7 квітня було оголошено про утворення Баварської радянської республіки, яку очолив Є. Левіне. 1 травня 1919 р. урядові війська під командуванням Носке, знову призначеного військовим міністром, розігнали комуністичний уряд, а Є. Левіне розстріляли. Антиурядові виступи тривали до травня 1919 р., аж поки не були остаточно придушені урядовими військами. Революція в Німеччині закінчилася. Основним її досягненням було повалення династії Гогенцоллернів і проголошення республіки. До влади в Німеччині після революції прийшли помірковані соціал-демократи.