88. Цивільні процесуальні правовідносини у стадії виконавчого провадження та їх субєкти

до ознак виконавчих правовідносин, потрібно віднести те, що:

– вони виникають при примусовому виконанні рішень судів та інших юрисдикційних органів і регулюються законодавством про виконавче провадження;

– без згоди стягувача державний виконавець не має права відкрити виконавче провадження. У разі звернення до Державної виконавчої служби представника стягувача, його повноваження повинні бути підтверджені довіреністю. У випадку, коли прокурор або органи чи окремі громадяни звертається із заявою про відкриття виконавчого провадження, яким ЦПК України надано право звертатися до суду за захистом прав інших осіб, державний виконавець повинен повідомити про це стягувача і лише за його згодою відкрити виконавче провадження;

– державний виконавець є обов’язковим суб’єктом правовідносин у виконавчому провадженні і на нього покладений обов’язок своєчасного, повного та реального виконання рішень судів та інших органів. Саме державний виконавець залучає до проведення виконавчих дій інших суб’єктів;

– виникнення потреби у відкритті виконавчого провадження пов’язане з неможливістю самостійної, без втручання Державної виконавчої служби, реалізації законних прав та інтересів суб’єктів виконавчого провадження;

– владний характер правовідносин. Між їхніми суб’єктами відсутня рівність, оскільки Державна виконавча служба є органом державної виконавчої влади. Тому правовідносини виконавчого провадження є „владовідносинами„. Державний виконавець наділений певними повноваженнями, а стягувач і боржник зобов’язані дотримуватися вимог державного виконавця. А це, в свою чергу, означає обов’язковість вимог державного виконавця і для всіх інших суб’єктів виконавчого провадження та для усіх органів, організацій, посадових осіб, громадян і юридичних осіб.

До суб’єктів, які мають право звернутися із заявою про відкриття виконавчого провадження, належать: 1) стягувач або його представник; 2) прокурор у випадках представництва інтересів громадянина або держави; 3) інші уповноважені законом особи.

89. Цивільні процесуальні права іноземних громадян, іноземних підприємств і організацій. Провадження у справах за участю іноземних осіб.

iноземнi громадяни мають право звертатись до судiв України i користуються цивiльними процесуальними правами нарiвнi з громадянами України. iноземнi пiдприємства i органiзацiї мають право зве- ртатись до судiв України i користуються цивільними процесуальними правами для захисту своїх iнтересiв. Законодавством України можуть бути встановленi вiдповiднi обмеження щодо громадян, пiдприємств i орга- нiзацiй тих держав, в яких допускаються спецiальнi об-меження цивiльних процесуальних прав громадян, пiд-приємств або органiзацiй України.До цивiльних процесуальних прав iноземцiв передусiм належить право на звернення до суду i на засоби судового захисту, а також право на справедливий публічний розгляд у судi. Право на ефективнi засоби судового захисту з боку компетентних нацiональних судiв забезпечується кожнiй особi, в тому числi й iноземцю, права i свободи якого порушуються

Коли у провадженні суду знаходиться цивільна справа за участю іноземного елементу, підготовчі дії мають свої особливості.

Для правильного визначення фактів, які необхідно вста­новити для вирішення спору з участю іноземної особи, необ­хідно з'ясувати питання про те, право якої країни повинно застосовуватися. Згідно з ч. 6 ст. 8 ЦПК, норми права інших держав суд застосовує у разі, коли це встановлено законом України чи міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. уди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках:

1) якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 Закону України „Про міжнародне приватне право”;

2) якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи – відповідача;

3) у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України;

4) якщо у справі про сплату аліментів або про встановлення батьківства позивач має місце проживання в Україні;

5) якщо у справі про відшкодування шкоди позивач – фізична особа має місце проживання в Україні або юридична особа – відповідач – місцезнаходження в Україні;

6) якщо у справі про спадщину спадкодавець у момент смерті був громадянином України або мав в Україні останнє місце проживання;

7) дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України;

8) якщо у справі про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим особа мала останнє відоме місце проживання на території України;

9) якщо справа окремого провадження стосується особистого статусу або дієздатності громадянина України;

10) якщо справа проти громадянина України, який за кордоном діє як дипломатичний агент або з інших підстав має імунітет від місцевої юрисдикції, відповідно до міжнародного договору не може бути порушена за кордоном