3.Міжнародний поділ праці (мпп): сутність, чинники розвитку, типи. Доведіть, що мпп знаходиться в основі розвитку світового господарства.

Міжнародний поділ праці – економічна основа сучасного світового господарства, тому що він представляє обмін між країнами, результатами та факторами виробництва у певних кількісних та якісних співвідношеннях. Передумовою МПП є суспільний поділ праці. Спільний поділ праці – це поділ окремих товаровиробників за окремими видами діяльності. На формування МПП і ступінь залучення до нього окремих країн впливають такі чинники: Природно-географічні: (відмінності у кліматичних у мовах, території, чисельності населення, економічно-географічному положенні, наявності природних ресурсів); Соціально-економічні: (трудовий потенціал, наявність робочої сили, науково-технічний потенціал, економічний потенціал: рівень розвитку продуктивних сил, масштаби і серійність виробництва, масштаби виробничої і соціальної інфраструктури, соціально-економічний тип національного виробництва і наявність зовнішньоекономічних зв’язків); НТП (науково-технічний прогрес): НДДКР (науково-дослідних та дослідно-конструкторських розробок, прискорення темпів морального зносу). За родом діяльності виділяють 3 типи суспільного поділу праці: загальний (здійснюється між великими сферами діяльності людини - промисловість, сільське господарство, транспорт, зв'язок, освіта, наука); частковий (відбувається всередині великих сфер на міжгалузевому та підгалузевому рівні машинобудування, переробні галузі, рослинництво); одиничний (притаманний процесам, що відбуваються всередині фірм в залежності від технологічного процесу та організації управління, від функціональних завдань окремих служб). За просторовим критерієм виділяють: міжрегіональний поділ всередині країни; поділ між країнами; поділ праці між групами країн. МПП знаходиться в основі розвитку світового господарства, тому що МПП - це вищий ступінь розвитку суспільного поділу праці, який виходить за межі національних економік. МПП є поділом праці між країнами та між їхніми суб'єктами у певних якісних і кількісних співвідношеннях, опосередкованим обміном між ними товарами, послугами та іншими результатами суспільно-корисної діяльності. МПП - це процес відособлення різних видів трудї діял-ті на міжнародному рівні, що взаємодіють один з одним і взаємодоповнюють один одного, складаючи об'єктивну основу міжнародного обміну товарами, послугами тощо.

4. Охарактеризуйте складові елементи системи міжнародних економічних відносин. Як Ви уявляєте ієрархію країн в системі мев?

Сучасні МЕВ є системою економічних звязків, які характеризуються виходом за межі національних господарств, взаємодією фіз. і юр. осіб, держав і міжнар. організацій, визначеністю форм, різними рівнями глибини існування, функціонування, здійснення.

Основними елементами МЕС є окремі країни, групи країн. Між країнами існують різні відносини: політичні, наукові, культурні. Країни співробітничають в різних галузях: організують міжнародні виставки картин, обмінюються артистами, науковцями, досвідом в області техніки, захисту навколишнього середовища.

Мiжнароднi економiчнi вiдносини мiж рiзними групами країн мають свої характернi риси i вiдмiнностi. Тому можна видiлити такi види МЕВ: МЕВ промислово розвинутих країн, МЕВ країн, що розвиваються, МЕВ країн з перехiдною економiкою.

МЕВ країн, що розвиваються характеризуються змiною моделi їх ролi у свiтовому господарствi: iз аграрно-сировинної периферiї цi країни перетворюються на учасникiв виробництва готової продукцiї на свiтовий ринок, але при збереженнi панiвного становища розвинених країн в НДДКР i наукоємних галузях.

МЕВ країн з перехідною економікою – характеризуються процесом реформування економіки, здійснюється перехід від планово-адміністративних до ринкових методів регулювання економіки.

Ієрархія країн в системі МЕВ

Промислово розвинені країни. Найпотужнішу групу серед цих країн складають країни так званої “Великої сімки”. Великобританія, Італія, Канада, Німеччина, США, Франція, Японія, які виробляють найбільші обсяги ВВП у всьому світі і зосереджують у своїх руках значну частину міжнародної торгівлі.

Країни з перехідною економікою — 28 країн Центральної та східної Європи та колишнього Радянського Союзу, що здійснюють перехід від адміністративно-командної до ринкової економіки: Азербайджан, Білорусь, Боснія та Герцеговина, Болгарія, Вірменія, Грузія, Естонія, Казахстан, Молдова, Польща, Росія, Румунія, Узбекистан, Україна та інші.

У цій групі є підгрупа, яка має суттєві досягнення у реформуванні національних господарств: Польща, Словаччина, Словенія, Угорщина та Чехія.

Країни, що розвиваються — 132 країни Азії, Африки, Латинської Америки. Через їх велику кількість і особливості соціально-економічного розвитку національних економік ці країни здебільшого систематизують за регіонами з урахуванням їх географічного положення.