3. Бухгалтерський облік в Україні в хх ст.

Коріння розвитку бухгалтерського обліку в Україні тісно пов’язані та переплітаються з його розвитком у державах, до складу яких входили українські землі. Оскільки територія України входила свого часу до складу Російської держави, то і розвиток науки про облік на цих землях наклав свій відбиток. Аналогічний процес відбувався і на Західній Україні, яка перебувала у складі Польщі і пізніше Австрії (Австро-Угорщини). Враховуючи різницю у рівнях розвитку промисловості Австрії та Росії, слід відзначити більш прогресивний розвиток бухгалтерського обліку на західноукраїнських землях.

У першій половині ХХ ст. доцільно виділити два основних періоди:

• І період (від 1900 р. до початку першої світової війни);

• ІІ період (від 1920 р. до початку другої світової війни).

Перший період розвитку бухгалтерського обліку на західноукраїнських землях, які входили до складу Австро-Угорської імперії, знайшов свій відбиток від німецької бухгалтерської школи. У зв’язку із бурхливим розвитком кооперації на початку ХХ ст. виникла потреба в забезпеченні українських кооперативів підручниками і довідниками рідною мовою. Спочатку це були перекладні видання, наприклад, Ф. Стефчик – “Підручник для спілок ощадності і позичкової системи Ф. Райфайзена” (1900 р.). У даному підручнику було наведено форми бухгалтерських документів і методи їх ведення українською мовою.

Вагомий вклад у розвиток української версії бухгалтерського обліку внесло товариство “Просвіта”, яке пропагувало, зокрема, впровадження української мови у діловодстві та ведення різного виду документів поміж іншими національними атрибутами.

Особлива роль у розвитку бухгалтерського обліку на західноукраїнських землях належить Ревізійному Союзу Українських Кооперативів (РСУК). Дану структуру було створено у 1904 р. у Львові після прийняття закону про обов’язкову ревізію для кооперативних спілок.

У ІІ-му періоді розвитку бухгалтерського обліку роль РСУК значно зросла. Він відновив свою діяльність у 1921 р. Друкованими виданнями РСУК стає тижневик “Господарсько-кооперативний часопис” (1921-1944) і місячник – “Кооперативна Республіка” (1928-1939).

Бухгалтерський облік в Українській радянській соціалістичній республіці. Новий етап відродження облікової думки в Україні розпочався у 1918 р., коли ЦВК видав основні положення з обліку майна. У цей час з’явилися різні новаторські пропозиції. На арені з’явилися нові вчені-економісти з обліку.

Протягом 20-х років ХХ ст. дослідження охоплювали історію бухгалтерського обліку, розвиток облікової професії, професійну етику, облікову політику, стандарти та загальні питання звітності, методологію наукового дослідження, соціальну роль бухгалтерського обліку.

Облік набув централізованого характеру. В 1932 р. був створений єдиний орган управління соціалістичним обліком – Центральне управління народногосподарського обліку СРСР при Держплані СРСР – ЦУНГО.

В роки радянської влади облік повинен був ґрунтуватись на плановій системі. В зв’язку з цим в систему бухгалтерського обліку були введені показники плану і різні нормативи, що дозволяло здійснювати контроль за фінансово-господарською діяльністю.

В 1961 р. в Українському Раднаргоспі було організовано Методологічну раду з бухгалтерського обліку, до складу якої увійшли головні бухгалтери Раднаргоспів УРСР, галузевих управлінь і підприємств, Міністерства фінансів, викладачі економічних вузів. Методологічна рада свою діяльність побудувала на громадських засадах, до творчої роботи з удосконалення форм і методів обліку широко залучались бухгалтери-практики.

Головою президії Методологічної ради Українського Раднаргоспу було обрано Н. Косьміна, вченим секретарем –М. Білуху.

Рада з бухгалтерського обліку вирішила переглянути діючу на підприємствах і організаціях первинну документацію, ввести типову документацію, що була рекомендована ЦСУ СРСР, уніфікувати спеціалізовану документацію, що застосовувалась до типових форм, і рекомендувати її для всіх раднаргоспів республіки. В результаті перегляду замість 5492 раніше діючих форм було введено 284 нових уніфікованих, завдяки чому документообіг зменшився на 34 %.

Розвиток бухгалтерського обліку в незалежній Україні. На початку 90-х рр. ХХ ст. в Україні відбулося реформування власності та перехід до ринкової економіки.

У зв’язку з цими перетвореннями бухгалтерський облік об’єктивно потребував методологічного удосконалення відповідно до нових вимог, що висувались до національної системи обліку.

Про необхідність реформування бухгалтерського обліку в Україні говорилося ще з самого початку набуття Україною незалежності. Але постанова КМУ від 20.10.98 р. № 1706 “Про затвердження Програми реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів” була першим практичним кроком по втіленню цієї ідеї в життя. Постановою було затверджено Програму реформування системи бухгалтерського обліку, а також передбачено її фінансування в 1999-2001 роках.

Головним завданням трансформації національної системи бухгалтерського обліку було прискорення процесу її приведення відповідно до вимог ринкової економіки і міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Прийняття 16 липня 1999 р. Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” стало важливою подією в економічному житті країни. Закон декларує існування бухгалтерського обліку як джерела інформації про результати діяльності підприємства, користувачами якої є передусім власники підприємства і потенційні інвестори. Відповідно до даного Закону бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємствами.

Принципи бухгалтерського обліку реалізуються через національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, які затверджує МФУ.

Головна основа стандартів, закладена в Законі, – це правдиве відображення фінансового стану підприємства і його результатів. В українських П(С)БО дотримано вимог використання міжнародних стандартів фінансової звітності як базової основи. Але оскільки міжнародні стандарти не домінують над українським законодавством, то враховано економіко-правовий стан і традиції нашої країни.