Висновок

Тварини на ранніх щаблях еволюції практично не спілкуються один з одним, за винятком випадків продовження роду. Стадний спосіб життя, що передбачає внутривидовое спілкування, з'являється у комах, риб, розвивається у птахів і ссавців, досягає досконалості у мавп. Тварини в стаді обмінюються один з одним біологічно значущою інформацією, охороняють, підтримують життя один одного. Між ними, наприклад в стаді мавп, складаються досить складні, ієрархічно влаштовані взаємини: виділяється вожак, йому підпорядковуються інші, спостерігається певна ієрархія статусів.

Спочатку спілкування серед тварин відбувається на основі обміну біохімічної інформацією (згадаємо, що у всіх тварин особливо розвинений нюховий мозок). Потім до неї підключається слухова і зорова інформація. У антропоїдів з'являється мова жестів, міміки і пантоміміки, нагадує той, який в невербальному спілкуванні використовують люди. Ще близько середини минулого століття Ч. Дарвін показав, що лицьові експресивні виразні руху у людиноподібних мавп дуже нагадують аналогічні емоційні висловлювання, що зустрічаються у людей.

Людський дитина виявляє здатність до емоційного спілкування з людьми вже на третьому місяці життя (комплекс пожвавлення), а до однорічного віку його експресія стає настільки багатою, що дозволяє досить швидко засвоювати вербальна мова спілкування, користуватися звуковою мовою.

У міру розвитку мові з'являється можливість урізноманітнити зміст переданої і сприймають в процесі спілкування інформації, а при прогресуванні навчання - користуватися різними засобами спілкування. У результаті збагачується інструментальна сторона спілкування.

Подальший розвиток спілкування можна уявити як поступове накопичення людиною культури спілкування на основі рефлексії, зворотного зв'язку та саморегуляції. Психологічно високорозвинений людина відрізняється від менш розвиненого не тільки вираженою потребою у спілкуванні з різноманітними людьми, але також багатим змістом, множинністю цілей і широким вибором засобів спілкування.

Література

1. Вердербер Р., Вердербер К. Психологія спілкування. - СПб.: ПРАЙМ Еврознак, 2003. - 320 с. (Серія "Головний підручник")

2. Головін С.Ю. Словник практичного психолога М.: 1998 р - 589 с.

3. Немов Р.С. Психологія: Учеб. для студ. вищ. пед. навч. закладів: У 3 кн. - 4-е вид. - М.: Гуманит. вид. центр ВЛАДОС, 2003. - Кн.1: Загальні основи психології. - 688 с.