- •1. Синтаксис як вчення про будову синтаксичних одиниць.
- •2. Основні ознаки речення. Речення і судження.
- •3. Види синтаксичного зв'язку між словами у словосполученні.
- •4. Типи словосполучень за структурою: дієслівне, іменникове і т.Д.
- •5. Просте і складне словосполучення.
- •6. Синтаксичні відношення між компонентами словосполучення: атрибутивні, об'єктні, обставинні.
- •7. Словосполучення і його основні ознаки.
- •8. Основні положення лінгвістичної теорії словосполучення.
- •9. Речення і його основні ознаки.
- •10. Узгодження - спосіб підрядного зв’язку у словосполученні.
- •11. Прилягання — спосіб підрядного зв’язку у словосполученні.
- •12. Керування - спосіб підрядного зв’язку у словосполученні.
- •13. Порядок слів у словосполученні та реченні.
- •14. Просте й складне речення.
- •15. Складносурядні речення.
- •16. Сполучники в складносурядних реченнях.
- •17. Пунктуація в складносурядних реченнях.
- •18. Складнопідрядні речення.
- •19.Проблема класифікації складнопідрядних речень. Принципи класифікації.
- •20 Складнопідрядні речення з підрядними з’ясувальними.
- •21. Складнопідрядні речення і підрядними означальними.
- •22. Складнопідрядні речення і підрядними обставинними.
- •23.Безсполучникові складні речення. Розділові знаки в складних безсполучникових реченнях.
- •24.Складні речення з сурядністю й підрядністю.
- •25.Складнопідрядні речення з кількома підрядними.
- •26.Вставні слова, словосполучення й речення.
- •27. Відокремлені додатки.
- •28.Відокремлені обставини.
- •29.Відокремлені узгоджені й неузгоджені означення.
- •30.Відокремлені прикладки.
- •31. Речення з однорідними членами.
- •32. Актуальне членування речення.
- •33. Називні речення. Генетивні речення.
- •34. Безособові речення.
- •35. Означено-особові речення.
- •36. Неозначено-особові речення.
- •37. Узагальнено-особові речення.
- •38. Односкладні та двоскладні речення.
- •39. Обставини .Типи обставин.
- •40. Прямі та непрямі додатки.
- •41. Прикладка як різновид означення.
- •42. Узгоджені та неузгоджені означення.
- •43. Другорядні члени речення.
- •44. Складений іменний присудок.
- •45. Складений дієслівний присудок.
- •46. Простий дієслівний присудок.
- •47. Головні члени речення.
- •48. Просте двоскладне речення
26.Вставні слова, словосполучення й речення.
Вставні слова та словосполучення — це слова та сполучення слів, за допомогою яких мовець виражає своє ставлення до повідомлюваного (Може, ви чули, як пахне земля?). Вставні слова не є членами речення. Виділяють кілька груп вставних слів та словосполучень за значенням: 1) ті, які виражають упевненість або невпевненість у вірогідності повідомлення (напевно, дійсно, справді, авжеж, безперечно, без сумніву, можливо, мабуть, здається, може, очевидно, треба думати); 2) ті, які виражають почуття мовця (на щастя, на жаль, як на зло, нівроку, соромно сказати, навдивовижу); 3) ті, які виражають увічливість або використовуються для пожвавлення бесіди (пробачте, майте на увазі, вибачте, будь ласка, дозвольте, вірте, чуєте, знаєте, даруйте на слові, між нами кажучи); 4) ті, які вказують на джерело інформації (кажуть, як кажуть, мовляв, на мою думку, гадаю, по-моєму); 5) ті, які вказують на послідовність викладу думок, забезпечують зв’язність тексту (по-перше, по-друге, до речі, з одного боку, з другого боку, крім того, отже, між іншим, зрештою, нарешті, таким чином). Ніколи не бувають вставними слова майже, навіть, мовби, нібито, причому, приблизно, притому, при цьому, все-таки, саме, якраз, просто, тобто, адже, буквально, принаймні, особливо, отож, тож, тільки.
Вставні речення виражають ті самі значення, що й вставні слова та словосполучення. Вставними реченнями мовець може висловлювати додаткові повідомлення, побіжні зауваження або уточнення основної думки речення (Один купець, — забув, як звати, — із ярмарку багато грошей віз (Л. Глібов)).
На письмі вставні слова і словосполучення виділяються комами. Інтонація і значення, яких вставні слова набувають у складі речення, допомагають відрізнити їх від не вставних.
Вставні речення, які несуть додаткове повідомлення або пояснення до основного змісту речення, здебільшого виділяються дужками (І хіба не безглуздо, що через оці його лисі з’їжджені скати (ніяк не може добитися нових!) десь там мусять загинути люди (О. Гончар)). Невеликі вставні конструкції, які стоять переважно в середині основного речення і мають із ним тісніший змістовий зв’язок, виділяються з обох боків тире (За вікном — згори було видно — шуміло, вирувало залите сонцем місто (С. Скляренко)). Комами з тире відокремлюються від інших членів основного речення вставні конструкції тоді, коли на місці розриву мала б стояти кома (Є люди на землі, — а то б не варто й жити, — що крізь щоденний труд уміють і любити, і усміхатись, й мислити, й шукать (М. Рильський)).
27. Відокремлені додатки.
Відокремлені додатки — це виділені інтонаційно (на письмі — пунктуаційно) відмінкові форми іменників з прийменниками (крім, опріч, за винятком, замість, на відміну від тощо) або прислівниковими сполученнями, що мають значення включення, винятку, заміни: За винятком баби Оришки, малий Чіпка нікого не любив. Відокремлені додатки не мають об'єктних значень, не пов'язані з дією як предмет, на який переходить дія або який є результатом дії, і сам термін «відокремлені додатки» також умовний. Не всі граматисти визнають наявність «відокремлених додатків». Слід визнати те, що підстава для виділення їх не стільки внутрішня, смислова, скільки зовнішня, а саме: зв'язок прийменникового керування і можливість поставити до них питання непрямого відмінка.