10.Критерії міжнародної мови і мов з протилежним статусом, суспільна політика перекладів, статус діалекту чи міжнародної мови.

Ідея створення міжнародної мови зародилася в 17—18 вв.(століття) у результаті поступового зменшення міжнародної ролі латинської мови. Первинно це були переважно проекти раціональної мови, звільненої від логічної непослідовності живих мов і заснованої на логічній класифікації понять. Пізніше з'являються проекти за зразком і матеріалам живих мов. Першим таким проектом був волапюк, створений в 1880 німецьким мовознавцем І. Шлейером. Найбільш відомим з І. я. став есперанто — єдиний І. я., що набув широкого поширення і що об'єднав довкола себе активні прибічники міжнародної мови. На есперанто існує значна перевідна і навіть оригінальна художня література. З пізніх І. я. найбільш відомі: окциденталь (інтерлінгва), створений в 1922 Е. Валем (Естонія), новіаль — в 1928 О. Есперсеном (Данія), інтерлінгва, створений — а) італійським математиком Дж. Пеано в 1908; би)«Международной асоціацією допоміжної мови» в Нью-Йорку під керівництвом А. Гоуда в 1950.

По своїй структурі проекти міжнародного І. я. можуть бути розділені на наступні групи: 1) апріорні мови — на основі логічних або емпіричних класифікацій понять (ро, сольресоль), 2) змішані мови — частково на основі слів, запозичених з різних мов, частково на основі штучний придуманих слів (волапюк), 3) мови побудовані переважно на основі інтернаціональної лексики (есперанто, ідо, інтерлінгва і ін.).

7.Словесний образ як категорія перекладознавства.

9.Одиниці міжнародного лексикону та переклад.