- •Міністерство освіти і науки України
- •Глава 1. Принципи побудови і математичний опис систем автоматичного управління 16
- •Глава 2. Рівняння динаміки і динамічні характеристики систем автоматичного управління і регулювання 27
- •Глава 3. Вимірювальні елементи 35
- •Глава 4. Підсилювачі 62
- •Глава 5. Утворювальні елементи систем автоматики 76
- •Глава 6. Виконавчі елементи систем автоматики 83
- •Глава 7. Регулювання моменту (струму) електроприводу 111
- •Глава 8. Регулювання швидкості обертання двигунів 118
- •Глава 9. Регулювання положення і зусилля ланки 138
- •Глава 10. Вимірювання технологічних параметрів 147
- •Глава 1. Принципи побудови і математичний опис систем автоматичного управління
- •1.3. Система автоматичного управління і регулювання складається з двох частин:
- •Глава 2. Рівняння динаміки і динамічні характеристики систем автоматичного управління і регулювання
- •Глава 3. Вимірювальні елементи
- •3.3. Датчики індуктивності. Принцип роботи датчиків заснований на зміні індуктивного опору котушки із сердечником. Датчики індуктивності мають наступні переваги:
- •Глава 4. Підсилювачі
- •Глава 5. Утворювальні елементи систем автоматики
- •5.5. Електричні силові утворювальні пристрої.
- •Глава 6. Виконавчі елементи систем автоматики
- •6.1. Класифікація і загальна характеристика виконавчих елементів.
- •Корисний момент наближено дорівнює електромагнітному моменту
- •Глава 7. Регулювання моменту (струму) електроприводу
- •7.3. Система джерело струму – двигун. Сприятливі умови для регулювання моменту двигуна постійного струму з незалежним збудженям забезпечуються при живленні якірного ланцюга від джерела струму.
- •Глава 8. Регулювання швидкості обертання двигунів
- •8.1. Основні показчики, що характеризують регулювання швидкості.
- •8.4. Регулювання швидкости двигунів незалежного збудження
- •Глава 9. Регулювання положення і зусилля ланки
- •Глава 10. Вимірювання технологічних параметрів
- •10.2. Вимірювання температур
- •10.3. Вимірювання тиску
- •10.3.3.Електричні манометри і вакуметри
- •10.4. Вимірювання рівня
- •10.5. Вимірювання витрат і кількості
- •10.5.2.Витратоміри постійного перепаду тиску.
- •10.5.6.Автоматичні дозатори сипких матеріалів
- •10.6. Вимірники кінематичних показників
- •10.6.4.Вимірювання кінематичних показників прокату
- •10. 7. Вимірники технологічних навантажень
- •10.8. Вимірники показників геометрії прокату
- •10.8.3.Вимірювання довжини прокату і труб
- •Література
Глава 10. Вимірювання технологічних параметрів
10.1. Основні поняття вимірювальної техніки. Вимірюванням називають порівняння вимірюваної величини з деяким її значенням, прийнятим за одиницю. Вимірювальні прилади призначені для прямого або непрямого порівняння вимірюваної величини з одиницею вимірювання і визначення отриманого результату по відліковому пристрою, який може бути таким, що показує або самописним. Вимірювальні прилади забезпечуються також додатковими пристроями для автоматичного регулювання, сигналізації і дистанційної передачі свідчень на відстань.
Часто на місці вимірювання встановлюють вимірювальний прилад без відлікового пристрою (бесшкальный). Такі прилади називають первинними. В цьому випадку сигнал від первинного приладу по каналах зв'язку передається вторинному приладу, який може бути встановлений на деякій відстані від об'єкту вимірювання. Вторинний прилад забезпечується показуючим або самописним пристроями.
Ступінь наближення результатів вимірювання до дійсного значення вимірюваної величини називається точністю вимірювання. Точність вимірювальних приладів характеризується погрішностями вимірювання:
–абсолютною погрішністю Δ називається різниця між свідченням вимірювального приладу Хв і дійсним значенням вимірюваної величини Хд. Дійсне значення встановлюється з великим або меншим наближенням за свідченнями іншого точнішого приладу або пристрою. Абсолютна погрішність виражається в одиницях вимірюваної величини;
–приведеною відносною погрішністю γ називається виражене у відсотках відношення абсолютної погрішності Δ до кінцевого значення шкали приладу Хк:
γ= ( Δ / Хк)100%.
У техніці застосовують прилади, які проводять вимірювання лише з певною наперед заданою і встановленою погрішністю. За її величини вимірювальні прилади діляться на наступні класи точності: 0,01; 0,015; 0,02; 0,025; 0,04; 0,05; 0,06; 0,1; 0,2; 0,25; 0,4; 0,5; 0,6; 1,0; 1,5; 1,6; 2,0; 2,5; 4,0. Промислові прилади випускаються з класами точності 0,5; 1,0; 1,5. Клас точності приладу вказують на його шкалі. Разом з величиною погрішності робота вимірювальних приладів характеризується варіацією, чутливістю і запізнюванням.
Варіацією, що характеризує постійність показань вимірювального приладу, називається найбільша одержана експериментально різниця показань приладу при прямому і зворотному ході для одного і того ж дійсного значення вимірюваної величини. Так само як і погрішність, варіацію звичайно оцінюють у відсотках від верхньої межі вимірювань або від діапазону шкали приладу. Варіація вимірювальних приладів з'являється внаслідок різних механічних явищ: тертя в опорах, люфтів в кінематичних ланках, впливу маси рухомої системи і т.п.
Сукупність дій, вироблюваних з метою оцінки погрішностей приладу, називають перевіркою. Для цього зіставляються показання приладів, що повіряються і зразкових. Як зразковий вибирається прилад, клас точності якого не менш як в три рази вище за клас точності приладу, що повіряється. За цими даними обчислюють абсолютну і приведену відносну погрішності.