Наступальні операції по звільненню території України від німецько-фашистських загарбникі.

Після розгрому німецько-фашистських військ під Сталінградом відкрилася можливість визволення України. Це стало можливим і завдяки своєчасному та в цілому успішному проведенню (головним чином з Лівобережної України) евакуації найціннішого устаткування 550 найбільших підприємств машинобудівної, металургійної, легкої та інших галузей промисловості, найціннішого майна радгоспів, машинно-тракторних станцій, колгоспів в 1941 – першій половині 1942 років. Більшість евакуйованих підприємств почали давати продукцію вже навесні 1942 р. А в середині того ж року воєнна перебудова народного господарства завершилася. На сході країни небувалими темпами була створена, по суті заново, першокласна воєнна економіка, оскільки західна оборонна промислова база була втрачена. Особливо успішно розвивалися танкобудування, літакобудування, артилерійська галузь промисловості, виробництво боєприпасів. Майже половину всіх потужностей, введених в дію у східних районах Радянського Союзу, становило обладнання евакуйоване з України. Вже з середини 1943 р. Червона Армія не відчувала нестачі в танках, літаках, гарматах, стрілецькій зброї, боєприпасах.

Першими на землю України вступили бійці і офіцери 573 полку 195 стрілецької дивізії 1-ої гвардійської армії Південно-Західного фронту. Сталося це 18 грудня 1942 р. Того ж дня ворога було вибито з перших українських сіл Півнівка, Морозівка, Микільське Міловського району Ворошиловградської області. Наскільки кривавою була ця операція, можна судити з того, що лише в боях за перший районний центр на українській території – Мілове – загинуло 1 066 воїнів. Усього ж за визволення Ворошиловградщини загинуло приблизно 120 тис. чоловік.

В Донбасі успішно діяли війська Південно-Західного фронту. 6 лютого 1943 р. радянськими військами було звільнено Балаклею, Ізюм, через п’ять днів – Лозову, зав’язалися бої за Слов’янськ.

До лютого 1943 р. було визволено 40 населених пунктів тодішніх Сталінської і 29 районів Ворошиловградської областей. Серед тих, хто звитяжно билися за рідну землю, представники династії Шестопалів із Криворіжжя: танкіст-майор І. Шестопал, підполковник-кавалеріст, кавалер трьох Георгіїв та двох орденів Леніна, Тарас Шестопал, гвардії сержант С. Шестопал, – брали участь у визволенні перших українських сіл та містечок. Ще один член родини – Данило Шестопал – завдав ударів по ворогові з неба Луганщини. Серед тих, хто першим ступив на рідну землю – кавалер ордена Червоної Зірки Павло Клименко, його бойові побратими – Опанасенко, Єфіменко, Голоп’ят та багато інших.

Однак противник зумів загальмувати просування наших військ. На Мінському рубежі лінія фронту стабілізувалася до літа 1943 р.

Командуючі фронтами і арміями: А. Єременко, Р. Маліновський, І.Черняхівський, П. Рибалко, К. Москаленко та інші.

Після Курської битви були створені умови для широкого наступу Червоної Армії на всьому південному крилі радянсько-германського фронту. Війська Південно-Західного і Південного фронтів з 13 серпня по 22 вересня провели Донбаську операцію, в результаті якої 8 вересня визволено Сталіно, а за два тижні – Харків.

Битву за звільнення Лівобережної України можна розділити на два етапи.

Перший етап – серпень-вересень 1943 р.

Червона Армія розгромила частини вермахту та війська сателітів на Лівобережній Україні, вийшла від Сожа до Дніпра в районі Дніпропетровська й створила кілька плацдармів на його правому березі.

Другий етап – жовтень-грудень 1943 р.

Боротьба за ліквідацію ворожих плацдармів у районах Запоріжжя та Мелітополя, блокування кримського угрупування ворога, створення задніпровських плацдармів біля Києва та Кременчука.

Перемога під Корсунь-Шевченківським відкрила шлях Червоній Армії на Правобережжя. Війська 1-го Українського фронту провели Луцько-Рівненську операцію а 2-го лютого 1944 р. визволили від німців Луцьк і Рівне. Успішне здійснення цієї операції дало можливість у березні визволити від ворога Проскурів, Чернівці, Тернопіль, Вінницю. Водночас, війська 2-го Українського фронту перейшли у наступ на Уманьсько-Ботошанському напрямку і форсували Південний Буг та Дністер, вийшовши 25 березня 1944 р. на державний кордон з Румунією. Бойові дії було перенесено на територію цієї союзниці Німеччини.

Успішно розгортали наступ війська 3-го і 4-го Українських фронтів, які завдали тяжких поразок німецьким військам у районі Кривого Рогу-Нікополя та Березнегуватого-Снігурівки і 13 березня визволили Херсон, 28 березня – Миколаїв, а 10 квітня штурмом здобули Одесу.

Наприкінці серпня загарбників вигнано майже з усієї Західної України. На початку жовтня 1944 р. в ході Карпатсько-Ужгородської операції завершилося визволення території України. 27 жовтня вибито ворога з Ужгорода, наступного дня з решти населених пунктів Закарпатської України.

Почалася відбудова зруйнованого війною народного господарства. Таким чином, внаслідок наступальних операцій Червоної Армії у 1943-1944 рр. загарбники були вигнані за межі України. ЗС, які вели бойові дії на території республіки, набули цінного бойового досвіду.