Рефінансування виплат за раніше залученими кредитами та облігаціями приватного сектору за рахунок нових позик у 2012-2013 рр.

	2012 рік					2013 рік
	І кв.	ІІ кв.	ІІІ кв.	ІV кв.	рік	І кв.	ІІ кв.	ІІІ кв.	ІV кв.	рік
Банки	70%	91%	78%	86%	81%	94%	80%	94%	139%	101%
Інші сектори	180%	134%	150%	152%	152%	131%	103%	118%	102%	111%
У цілому	121%	114%	117%	120%	118%	114%	93%	108%	115%	107%

Примітка. Джерело [26].

Приріст готівкової валюти поза банками був у 2.4 рази меншим ніж рік тому – 3.3 млрд. дол. США (8.0 млрд. дол. США у 2012 році). Основний відплив коштів відбувся у IV кварталі (2.0 млрд. дол. США), що було пов’язано з підвищенням девальваційних очікувань у зв’язку з розгортанням політичної кризи в країні.

Додатне сальдо за операціями з торговими кредитами становило у 2013 році 5.2 млрд. дол. США (у 2012 році – 3.7 млрд. дол. США), що зумовлювалося зростанням

кредиторської заборгованості.

Уряд та Національний банк України вчасно та в повному обсязі здійснили виплати за кредитом МВФ (5.6 млрд. дол. США за основною сумою). У результаті цих операцій міжнародні резерви скоротилися у 2013 році на 3.6 млрд. дол. США, їх рівень станом на 01.01.2014 становив 20.4 млрд. дол. США, що забезпечує фінансування імпорту майбутнього періоду протягом 2.4 місяця.

Дослідження статистичних матеріалів НБУ щодо платіжного балансу дало змогу схематично представити аналіз динаміки платіжного балансу України за 2008-2012 роки (табл. 3.4).

Таблиця 3.4

Аналіз динаміки платіжного балансу України за 2008-2012 рр., млн. Дол. Сша

Статті платіжного балансу	Роки					Відхилення абсолютне, млн. дол. США				Відхилення відносне, %
	2008	2009	2010	2011	2012	2009	2010	2011	2012	2009	2010	2011	2012
Рахунок поточних операцій	-12763	-1732	-3018	-10245	-14761	11031	-1286	-7227	-4516	-86,43	74,25	239,5	44,08
Баланс товарів та послуг	-14350	-1953	-3984	-10157	-14772	12397	-2031	-6173	-4615	-86,39	103,9	154,9	45,44
Рахунок операцій з капіталом та фінансових операцій	9700	-11994	8049	7790	10586	-21694	20043	-259	2796	-223,7	-167	-3,22	35,89
Рахунок операцій з капіталом	5	595	187	98	38	590	-408	-89	-60	11800	-68,6	-47,6	-61,2
Фінансовий рахунок, у т.ч.:	9695	-12589	7862	7692	10548	-22284	20451	-170	2856	-229,9	-162	-2,16	37,13
прямі інвестиції	9903	4654	5759	7015	6627	-5249	1105	1256	-388	-53,00	23,74	21,81	-5,53
портфельні інвестиції	-1280	-1559	4317	1557	4682	-279	5876	-2760	3125	21,80	-377	63,9	200,7
Зведений баланс	-3063	-13726	5031	-2455	-4175	-10663	18757	-7486	-1720	348,12	-136,7	-149	70,1

Примітка. Джерело [26].

З таблиці 3.4 видно, що за період аналізу, окрім 2010 р., зведений платіжний баланс України є дефіцитним з найвищим рівнем дефіцитності у 2009р. (- 13726 млн. дол. США). У 2010р. даний показник досягає додатного сальдо і становить 5031 млн. дол. США, надалі дефіцит платіжного балансу починає поступово збільшуватись.

У цілому за 2009 рік дефіцит поточного рахунку суттєво скоротився – до 1732 млн. дол. США порівняно з 12763 млн. дол. США в 2008 році, тобто на 86,43%. Це відбулося за рахунок зменшення надходжень від експорту товарів і послуг у 2009р. внаслідок глобальної кризи та падіння імпорту внаслідок глибокої девальвації гривні наприкінці 2008р.

Водночас сальдо рахунку операцій з капіталом та фінансових операцій платіжного балансу у 2009р. сформувалося від’ємним (11994 млн. дол. США) на відміну від додатного сальдо в попередні і наступні роки (у 2008 році – 9700 млн. дол. США). Це було зумовлено, насамперед, чистим погашенням накопиченої в докризовий період зовнішньої заборгованості приватним і державним секторами економіки (9.1 млрд. дол. США). Крім того, значно нижчими, ніж в попередні роки, були обсяги надходження прямих іноземних інвестицій – 4654 млн. дол. США проти 9–10 млрд. дол. США у 2007–2008 рр.

Таким чином, дефіцит зведеного платіжного балансу у порівнянні з 2008р. зріс у 2009р. на 348,12% та досяг рекордного рівня за останні 5 років.

У 2010р. дефіцит поточного рахунку зріс до 3018 млн. дол. США, тобто на 74,25%, ніж у попередньому році. Збільшення дефіциту стало наслідком погіршення стану зовнішньої торгівлі товарами. Основними факторами цього були:

1) відновлення внутрішнього попиту;

2) зростання цін на енергоносії, що знайшло відображення у випереджаючих темпах зростання імпорту товарів над експортом [9, 5].

Сальдо рахунку операцій з капіталом та фінансових операцій сформувалось додатним (8049 млн. дол. США) на відміну від від’ємного в 2009р., тобто на 20043 млн. дол. США, або на 167,11% збільшилось. Цей профіцит було забезпечено:

1) достатньо високими обсягами припливу прямих іноземних інвестицій (5759 млн. дол. США);

2) борговими залученнями державного та реального сектору.

Від’ємне сальдо торгівлі товарами та послугами в 2010р. збільшилось до 3984 млн. дол. США (1953 млн. дол. США в 2009р.). Таке погіршення відбулось насамперед за рахунок значної енергетичної складової української економіки.

Таким чином, порівняно зі станом платіжного балансу в 2009 р., сальдо зведеного платіжного балансу досягло позитивного значення і зросло на 136,65%.

У 2011р. зведене сальдо платіжного балансу було від'ємним – 2455 млн. дол. США, тобто зменшилось на 7486 млн. дол. США, або на 148,8% у порівнянні з 2010р. Сальдо рахунку операцій з капіталом та фінансових операцій залишалось додатним – 7790 млн. дол. США, але зменшилось на 3,22%, ніж у попередньому році. А дефіцит поточного рахунку зріс на 239,46% порівняно з 2010р. і становив 10245 млн. дол. США. Головними чинниками такого дефіциту поточного рахунку були:

1) зростання вартісних обсягів імпорту енергоносіїв, що відбулося внаслідок підвищення цін на нафту та природний газ і суттєвого зростання фізичних обсягів поставок газу;

2) розширення внутрішнього попиту, пов'язане з реалізацією низки інвестиційних проектів, спрямованих на підготовку до ЄВРО-2012 і на оновлення основних засобів вітчизняних підприємств;

3) погіршення зовнішньої кон'юнктури на світових товарних ринках;

4) збільшення виплат доходів за інвестиціями.

Формування додатного сальдо рахунку операцій з капіталом та фінансових операцій було забезпечено значним припливом інвестиційних та боргових ресурсів до реального сектору. Так, чистий приплив прямих іноземних інвестицій зріс до 7015 млн. дол. США порівняно з 5759 млн. дол. США в 2010р.

В порівнянні з ситуацією у 2011р., платіжний баланс продовжив погіршуватися у 2012р. – дефіцит зведеного платіжного балансу збільшився до 4175 млн. дол. США, тобто на 70,06% до попереднього року.

Дефіцит рахунку поточних операцій в 2012р. склав 14761 млн. дол. США і досяг найбільшого дефіцитного значення, що на 44,08% більше, ніж роком раніше. Це відбулося за рахунок збільшення від’ємного значення балансу товарів та послуг.

Профіцит фінансового рахунку в 2012р. досяг найбільшого значення – 10548 млн. дол. США за рахунок збільшення портфельних інвестицій. У результаті загальний рахунок операцій з капіталом і фінансовими операціями в 2012р. склав 10586 млн. дол. США, що на 35,89% більше, ніж у 2011р. Такі зміни НБУ пояснює "високим попитом на готівку в іноземній валюті з боку населення" [28].

Отже, можна дійти висновку, що зведене сальдо платіжного балансу протягом періоду, що аналізується, залишалось від’ємним, окрім 2010р. Це відбулося внаслідок зростання дефіцитного значення рахунку поточних операцій, починаючи з 2009р., в тому числі балансу товарів та послуг, зменшення сальдо рахунку операцій з капіталом, а також незначного обсягу надходжень прямих іноземних інвестицій в українську економіку. Посилюється негативна тенденція збільшення дефіциту торговельного балансу – важливої складової платіжного балансу України.

Аналіз впливових чинників дає змогу констатувати, що на стан платіжного балансу чинять вплив такі фактори, як:

1. Нерівномірність економічного і політичного розвитку країн, міжнародна конкуренція.

2. Циклічні коливання економіки.

3. Посилення міжнародної фінансової взаємозалежності.

4. Зміни в міжнародній торгівлі. Наприклад, різке зростання світових цін на нафту призводить до дефіциту поточних операцій платіжного балансу країн-імпортерів нафти та активізації платіжних балансів нафтовидобувних країн.

5. Вплив валютно-фінансових факторів. З уведенням плаваючих курсів значно зросли ризики валютних втрат, особливо під впливом різких коливань курсів провідних валют світу, які найчастіше використовуються як валюти ціни і платежу: долара США, англійського фунта стерлінга, євро. В очікуванні зниження курсу національної валюти відбувається зсув за строками платежів з експорту й імпорту.

6. Негативний вплив інфляції.

7. Торговельно-політична дискримінація певних країн.

8. Надзвичайні обставини: неврожаї, стихійні лиха, катастрофи.

Тому, слід розглянути в наступному питанні заходи щодо регулювання платіжного балансу України в умовах циклічних коливань .

4. Регулювання платіжного балансу України в умовах циклічних коливань

Державне регулювання платіжного балансу - це сукупність економічних, у тому числі валютних, фінансових, грошово-кредитних, заходів держави, спрямованих на формування основних статей платіжного балансу, а також покриття сформованого сальдо. Залежно від стану платіжного балансу та політики країни використовується різноманітний арсенал методів його регулювання [12, 160].

Країнами з дефіцитним платіжним балансом зазвичай робляться наступні заходи з метою стимулювання експорту, стримування імпорту товарів, залучення іноземних капіталів, обмеження вивозу капіталів.

Регулювання платіжного балансу України в умовах циклічних коливань здійснюється з допомогою таких заходів:

1. Дефляційна політика. Така політика, спрямована на скорочення внутрішнього попиту, включає обмеження бюджетних витрат, заморожування цін і заробітної плати. В аспекті регулювання платіжного балансу дефляційна політика спрямована на зниження цін та підвищення конкурентоспроможності товарів і послуг [12, 161].

Її інструментами є фінансові і грошово-кредитні заходи: зменшення бюджетного дефіциту, зміни облікової ставки центрального банку(дисконтна політика), кредитні обмеження, встановлення цільових орієнтирів зростання грошової маси та інфляції. В умовах економічного спаду, за наявності великої кількості безробітних і резервів невикористаних виробничих потужностей політика дефляції веде до подальшого падіння виробництва та зайнятості. Вона пов'язана з настанням на життєвий рівень трудящих і загостренням соціальних конфліктів [10, 169].

2. Девальвація. Роль девальвації в регулюванні платіжного балансу залежить від конкретних умов її проведення і супутньої загальноекономічної і фінансової політики. Девальвація стимулює експорт товарів лише за наявності експортного потенціалу конкурентоздатних товарів і послуг та сприятливої ситуації на світовому ринку. Що стосується стримуючого впливу девальвації на імпорт, то в умовах інтернаціоналізації процесу відтворення і розвитку міжнародної спеціалізації країна часто не може різко скоротити ввезення товарів. До того ж не всі країни проводять успішну політику імпортозаміщення. Зробив імпорт більш дорожчим, девальвація може привести до зростання витрат виробництва вітчизняних товарів, інфляції і втрати конкурентних переваг на зовнішніх ринках. Тому, хоча вона може дати країні тимчасові переваги, але в багатьох випадках не усуває причини дефіциту платіжного балансу. Для отримання бажаного ефекту девальвація повинна бути достатньою за розміром. Інакше вона посилює спекуляцію на валютних ринках, тому що зберігається можливість повторного перегляду валютного курсу [12, 161].

3. Протекціоністські заходи. Валютні обмеження - блокування іноземного валютного виторгу експортерів, ліцензування продажу іноземної валюти імпортерам, зосередження валютних операцій в уповноважених банках - спрямовані на зменшення дефіциту платіжного балансу шляхом обмеження експорту капіталу і стимулювання його припливу, стримування імпорту товарів [10, 170].

4. Фінансова та грошово-кредитна політика. Для зменшення дефіциту платіжного балансу використовуються бюджетні субсидії експортерам, підвищення імпортних мит, скасування податку з відсотків, виплачуваних іноземним власникам цінних паперів з метою припливу капіталу в країну, грошово-кредитна політика, особливо облікова політика [12, 162].

5. Спеціальні заходи державного впливу на платіжний баланс в ході формування його основних статей - торгового балансу, «невидимих» операцій, руху капіталу. Важливим об'єктом регулювання є торговельний баланс.

Державне регулювання охоплює не тільки сферу обігу, а й сферу виробництва експортних товарів. Стимулювання експорту періодично здійснюється шляхом впливу на ціни (надання експортерам податкових, кредитних пільг, зміна валютного курсу й т.д.). Для створення зацікавленості експортерів у освоєнні зовнішніх ринків держава надає кредити, страхує їх від економічних і політичних ризиків, вводить пільговий режим амортизації основного капіталу, надає їм інші фінансово-кредитні пільги в обмін на зобов'язання виконувати певну експортну програму.

Держава бере також заходи зі стримування відтоку капіталу. У їх числі: економічна і політична стабілізація в країні, підвищення довіри до уряду і національній валюті, зміцнення державності, забезпечення національної безпеки, боротьба з корупцією та «тіньовою» економікою. Важливим методом стримування відтоку капіталу є ефективний державний нагляд за міжнародним рухом капіталу, боротьба з «відмиванням» злочинних доходів [10, 170].

При активному платіжному балансі державне регулювання направлено на усунення небажаних наслідків надмірного активного сальдо. З цією метою розглянуті вище методи - фінансові, кредитні, валютні та інші, а також ревальвація валют використовуються для розширення імпорту й стримування експорту товарів, збільшення експорту капіталів і обмеження їх імпорту.

Зазвичай застосовується компенсаційне регулювання платіжного балансу, засноване на сполученні двох протилежних комплексів заходів: рестрикційних (кредитні обмеження, підвищення процентних ставок, стримування інфляції, імпорту товарів, «втечі» капіталу др.) і експансіоністських (стимулювання експорту товарів, послуг, руху капіталів, девальвація і т.д.) [12, 160].

Стратегія вирівнювання платіжного балансу та зменшення його дефіциту повинна мати наступні складові:

1. Вжиття заходів у сфері ліквідації економічних диспропорцій:

- урізноманітнення експорту шляхом індустріалізації та перерозподілу ресурсів на продукцію більш конкурентоспроможну на зовнішньому ринку. Нині, враховуючи світову кон’юнктуру на продовольчі ресурси, Україна може ефективно її використати – спрямувати необхідні кошти для підняття АПК на належний, відповідаючий світовим досягненням агротехнічний рівень. Аргументом на користь цього заходу є і той факт, що у зв’язку з фінансовою кризою та спадом активності на світових ринках, із забезпеченням населення продовольчими товарами в ряді країн що розвиваються, ситуація близька до критичної. За оцінками Організації з продовольства й сільського господарства ФАО ООН число голодуючих у світі наблизилось до 1 млрд і в наступному році мінімально-необхідної кількості продуктів харчування не буде вистачати для 1 млрд людей у світі;

- приділення значно більшої уваги задоволенню потреб внутрішнього ринку у продукції вітчизняної металургії шляхом корегування напрямів і структури експортно-імпортних операцій та збереженню своїх позицій у світі за рахунок випуску продукції зі значно вищою часткою доданої вартості. Адже неефективною є ситуація, коли за 9 місяців поточного року майже половина обсягу імпорту (823 тис. тон) – це металопрокат, номенклатура якого виробляється в Україні, а не інвестиційний імпорт, що свідчить про недостатню увагу вітчизняних металургійних комбінатів до структури імпорту та імпортозаміщувального процесу виробництва й надмірну увагу до експортних ринків металопродукції.

2. Регулювання у сфері експортного виробництва для створення довготермінової зацікавленості вітчизняних експортерів у вивозі товарів та освоєнні зовнішніх ринків:

- забезпечення надання виробникам цільових експортних кредитів;

- страхування від економічних і політичних ризиків;

- введення пільгового режиму амортизації основних фондів та надання інших фінансово-кредитних пільг (валютних, податкових, цінових) в обмін на зобов’язання виконувати конкретно визначену експортну програму.

3. Використання міжнародно-правових норм, передбачених статтею 12 ГАТТ для врегулювання торгового балансу (тобто балансу експортно-імпортних операцій). Ці заходи вживаються у зв’язку з виникненням негативних ситуацій у платіжному балансі та включають, зокрема, використання додаткових імпортних зборів, вимог про внесення депозитів імпортерами, або інших торговельних заходів, які відображаються на ціні імпортованих товарів. У такому разі головним є не перевищити тієї міри, яка є необхідною для врегулювання ситуації з негативним станом у платіжному балансі та заведенням до мінімуму будь-яких побічних наслідків протекціоністського характеру.

4. Розгляд можливостей запровадження податку на товари групи розкоші (позитивний досвід використання цього заходу демонструють нові індустріальні країни), збільшення акцизів на тютюнові вироби, алкогольні напої.

5. Вжиття заходів щодо призупинення окремих потоків товарів та капіталів (використовуючи загальновизнаний інструментарій – тарифи, мито, спеціальні збори, квоти, стандарти, ліцензування, субсидії, адміністративні обмеження для вразливих секторів економіки та видів продукції).

6. Фінансування дефіциту поточного платіжного балансу шляхом продажу активів чи запозичень в іноземних установах, коригування видатків і доходів державного бюджету.

7. Застосування у фінансовій системі інструментів хеджування валютних ризиків.

8. Ліквідація внутрішніх економічних диспропорцій, зокрема тих, що пов’язані з інфляцією (яка вважаться основним джерелом дефіциту платіжного балансу) шляхом активізації державного регулювання фінансової сфери; посилення державного контролю за цінами та заробітною платою (як крайній захід – «заморожування» заробітної плати).

9. Регулювання платежів і надходжень по так званим «невидимим» операціям платіжного балансу:

- обмеження норм вивозу валюти туристами даної країни;

- пряма чи опосередкована участь держави у створенні туристичної інфраструктури з метою залучення в країну іноземних туристів (Україна має у цій площині великі невикористані можливості й резерви);

- регулювання міграції робочої сили (обмеження в’їзду мігрантів) для скорочення переказів за кордон доходів іноземних працівників;

- збільшення державних видатків на науково-дослідні та конструкторські розробки з метою зростання обсягів надходжень від торгівлі патентами, ліцензіями, науково-технічними знаннями (інформацією).

Таким чином, економічною наукою розроблено різноманітний арсенал методів регулювання платіжного балансу, спрямованих на ліквідацію його дефіциту. До них відносяться: дефляційна політика, девальвація,протекціоністські заходи, фінансова і грошово-кредитна політика та спеціальні заходи.

З метою вирівнювання платіжного балансу застосовують такі заходи:

• ліквідація економічних диспропорцій;

• регулювання у сфері експортного виробництва;

• використання міжнародно-правових норм;

• запровадження податку на товари групи розкоші, збільшення акцизів на тютюнові вироби, алкогольні напої;

• призупинення окремих потоків товарів та капіталів;

• фінансування дефіциту поточного платіжного балансу;

• застосування у фінансовій системі інструментів хеджування валютних ризиків;

• ліквідація внутрішніх економічних диспропорцій;

• регулювання платежів і надходжень по так званим «невидимим» операціям платіжного балансу.