- •Контрольні питання
- •Контрольне питання
- •Контрольні питання
- •Контрольні питання
- •Робота 9. Визначення кислотності шлункового соку
- •Контрольні питання
- •Робота 10. Дослідження дії шлункового соку на білок
- •Контрольні питання
- •Контрольні питання
- •Робота 19. Запис моторики шлунка в собаки
- •Контрольне питання
- •Контрольне питання
- •Контрольні питання
- •Контрольні питання
- •Контрольні питання
- •Контрольні питання
- •Контрольне питання
- •Контрольне питання
- •Контрольні питання
- •Контрольні питання
- •Робота 34. Визначення буферності сироватки крові
- •Контрольні питання
- •Робота 35. Підрахунок кількості еритроцитів
Контрольні питання
-
Які методи отримання кишкового соку?
-
Причини, які обумовлюють виділення кишкового соку.
Робота 26. Ферментативні властивості кишкового соку
Кишковий сік — безбарвна, мутнувата рідина, що складається з 97,6 % води, 0,8 % білка, інших органічних 0,73 % і мінеральних 0,87 % сполук. Густина кишкового соку 1,005—1,015, рН 7,4-8,7. В кишковому соку містяться ферменти, що діють на проміжні продукти розщеплення білків і вуглеводів. За своїм складом сік неоднаковий в різних ділянках тонких кишок. В дистальному напрямку голодної кишки рівень секреції соку і вмісту в ньому ферментів поступово зменшується, а кількість-слизу збільшується.
Мета досліду: довести ферментативні властивості кишкового соку.
Для роботи необхідно: водяна баня (термостат), штатив з пробірками, піпетки, 3 %-й розчин пептону (порошок пептону розчиняють у воді, кип'ятять і фільтрують), 4 %-й розчин брому, 7 %-й крохмальний клейстер.
Хід роботи. Беруть три пронумеровані пробірки. В кожну наливають по 2 мл розчину пептону. До пробірки №1 додають 1 л кишкового соку, до jN°2 — 1 мл шлункового соку, до №3 — 1 мл підшлункового соку з п'ятьма краплинами кишкового соку. Пробірки ставлять у водяну баню на 40 хв з температурою 40 °С. Потім виймають пробірки з водяної бані, в кожну додають 10 краплин 4 %-го розчину брому. В пробірках №1,3 бромна вода Дає рожеве забарвлення (реакція з амінокислотами). Дають п°яснення.
Беруть дві пробірки. В одну наливають некип'яченого, а в г^У — кип'яченого кишкового соку. Потім додають крохмального клейстеру і ставляють в теплу воду (40 °С) на 30 хв.
61
Витягують пробірки і спостерігають, що в пробірці з некип'яченим кишковим соком крохмаль поступово зникає. Дають пояснення. Для досліду беруть свіжий кишковий сік, отриманий в попередньому досліці. При його відсутності готують екстракт слизової оболонки. Зняту свіжу слизову оболонку заливають п'ятикратним об'ємом 87 %-го гліцерину і витримують 2 доби. Після чого додають 3 об'єми води і центрифугують для відділення осаду.
Контрольні питання
-
Склад і властивості кишкового соку.
-
Які ферменти містяться в кишковому соку?
Робота 27. Вивчення механізму всмоктування в гострому експерименті
Всмоктування — складний фізіологічний процес, при якому поживні речовини транспортуються через слизову оболонку шлунково-кишкового тракту в кров або лімфу. При цьому ор ганізм^ одержує всі необхідні речовини для енергетичних і плас тичних процесів.
Речовини всмоктуються завдяки таких процесів, як фільт рація, дифузія і осмос.
У різних відділах травного тракту слизова оболонка має різн здатність всмоктувати поживні речовини. Основне всмоктуван ня поживних речовин відбувається в тонкому кишечнику. Бо» зумовлюється морфофункціональними особливостями слизово: оболонки кишечника (велика поверхня) та наявністю у хімус кишечника великої кількості продуктів гідролізу та води.
Мета досліду: ознайомитися з процесом всмоктування вод з гіпотонічного, ізотонічного і гіпертонічного розчинів кухонно: солі в гострому досліді на кролику (собаці).
Для роботи необхідно: кролик (собака), 0,1 %-й, 0,9 %-й і 2 %-й розчини хлористого натрію, набір хірургічних інструментів, секундомір, штатив, канюлі, градуйована бюретка, затискачі, шовк, гумові трубки.
Хід роботи. В наркотизованої тварини (кролик або собака) розтинають черевну стінку, витягують й ізолюють відрізок тонкої! кишки довжиною 15-20 см (рис. 42). В обидва відрізки кишки вставляють канюлі. Канюлю одного кінця кишки 2 з'єднують гумовою трубкою 3 з градуйованою бюреткою 1, на іншу канюлю надівають гумову трубку із затискачем 4. Кишку промивають. Заповнюють систему трубок теплим (38 °С) 0,1 %-м розчином
62
хлористого натрію і опускають кишку в черевну порожнину. Вимірюють кількість всмоктаного розчину за 10 хв. Дослід повторюють з 0,9 %-м і з 2 %-м розчином хлористого натрію. Швидше за все всмоктується вода з гіпотонічного розчину. З гіпертонічного розчину вода майже не всмоктується, а об'єм розчину в кишечнику може збільшитись за рахунок переходу води з крові. Результати досліду записують у зошит. Роблять висновки.