- •Кількість годин – 2 год.
- •Лікар нерідко стикається з ситуаціями, коли треба швидко, чітко, кваліфіковано допомогти хворому при порушенні дихання.
- •План лекції
- •Регуляція дихання
- •Дихальний центр
- •Цей метод дозволив зробити висновок про те, що основна частина нейронів дц розташована у верхній половині довгастого мозку.
- •Локалізація і функціональна характеристика нейронів дц
- •Механізм автономної ритмічної діяльності дц при спокійному диханні
- •Механізм автономної ритмічної діяльності дц при форсованому диханні
- •Регуляція дихання
- •Ауторегуляція
- •Нервова регуляція
- •Гуморальна регуляція
Механізм автономної ритмічної діяльності дц при спокійному диханні
Спокійне дихання забезпечуються нейронами дорсальної респіраторної групи. Вдих ініціюється активацією R нейронів. Від R нейронів ПД передається на -мотонейрони у спинний мозок сегменти С3-С4, від яких по діафрагмальному нерву до діафрагми, скорочення якої викликає вдих.
Від R нейронів імпульси передаються не тільки до -мотонейронів, а ще й на R-нейрони, викликаючи їх збудження. R-нейрони стимулюють (ІГН) (інспіраторно гальмівні нейрони). ІГН пригнічують R нейрони і вони припиняють генерацію ПД. Припиняється імпульсація на -мотонейрони. М'язи вдиху розслаблюються і відбувається видих.
Існування ІГН не доведене, але без них пояснити роботу ДЦ дуже складно. На роботу дорсальної інспіраторної групи впливає пневмотаксичний (ПТЦ) і апнейстичний центри (АПЦ). ПТЦ стимулює ІГН, чим зменшує тривалість вдиху і збільшує ЧД. АПЦ гальмує ІГН, чим збільшує тривалість вдиху і зменшує ЧД.
Механізм автономної ритмічної діяльності дц при форсованому диханні
У форсованому диханні бере участь і дорсальна, і вентральна група нейронів. Імпульси від R нейронів ідуть не тільки до інспіраторних м'язів і R-нейронам, а й до інспіраторних нейронів вентрального центру. Від них збудження надходить до -мотонейронів грудних сегментів спинного мозку і викликає скорочення додаткових інспіраторних м'язів, що веде до посилення вдиху. Від інспіраторних нейронів вентральної групи збудження передається на експіраторно стимулюючі нейрони (ЕСН), які збуджують експіраторні нейрони. Гальмування R нейронів дорсальної групи за часом співпадає зі збудженням ЕН вентральної групи. Від експіраторних нейронів (ЕН) імпульси ідуть до -мотонейронів грудних і поперекових сегментів спинного мозку і викликає скорочення експіраторних м'язів, що посилює видих.
Існування ЕСН не доведене, але без них пояснити роботу ДЦ важко.
При посиленому диханні і вдих, і видих активні.
Регуляція дихання
Існує 3 механізми регуляції дихання:
Ауторегуляція;
Нервова (рефлекторна);
Гуморальна.
Ауторегуляція
В основі ауторегуляції лежить зміна об'єму легенів (збільшення об'єму викликає видих, зменшення - вдих).
Ауторегуляцію дихання вивчали Герінг і Брейєр, штучно змінюючи об'єм легенів. Вони встановили 4 рефлекси:
Інспіраторно-гальмівний рефлекс. Штучне розтягнення легенів під час вдиху призводить до припинення вдиху і починається видих.
Експіраторно-полегшуючий рефлекс. Якщо під час видиху штучно розтягувати легені, видих подовжується, а вдих не наступає.
Парадоксальний ефект Хеда. Якщо під час глибокого вдиху розтягувати легені, замість видиху відбувається судорожний вдих.
Рефлекс на спадіння альвеол (експірація легень) - якщо під час паузи зробити штучний видих, то наступає достроковий вдих.
Ауторегуляція має велике значення в регуляції дихання новонароджених, бо в них ще не сформована рефлекторна регуляція. У дорослої людини названі рефлекси в регуляції спокійного дихання участі не беруть.
Вони починають спрацьовувати коли дихальний об’єм перебільшує 1,5 л.
Значення рефлексів Герінга-Брейера.
Запобігають перерозтягненню легенів і розриву альвеол.
Забезпечують певну тривалість вдиху і видиху.
Забезпечують глибину дихання, яка відповідає потребам організму в даний момент.
Беруть участь у патогенезі задишки.