6. Рекомендована література і методичне забезпечення та ресурси Основна література

1. Зорина З.И. Зоопсихология: элементарное мышление животных / З.И. Зорина И.И. Полетаева. – М. : МГУ, 2003. – 320 с.

2. Ладыгина- Котс Н.Н. Развитие психики в процессе эволюции организмов / – Ладыгина- Котс Н.Н. – М. : Сов. наука, 1978. – 358 с.

3. Леонтьев А.Н. Проблемы развития психіки / Леонтьев А.Н. – М. : МГУ, 1981. – 325 с.

4. Сравнительная психология и зоопсихология / Сост. и общая редакция Г.В. Калягиной. – СПб : Питер, 2001. – 416с.

5. Фабри К.Э. Основы зоопсихологии / Фабри К.Э. – М. : МГУ, 1976. – 450 с.

Додаткова література

1. Анисимов А.Ф. Исторические особенности первобытного мышления / Анисимов А.Ф. – Л. : Наука, 1971. – 291 с. 

2. Сергеев Б.Ф. Ступени эволюции интеллекта / Сергеев Б.Ф. – Л. : Наука, 1986. – 248 с.

3. Сидоров М.М. Как человек стал мыслить / Сидоров М.М. – М. : Политиздат, 1965. – 257 с.

4. Фромм А.С. Занимательная приматология / Фромм А.С. – М. : Знание, 1986. – 280 с.

ЗАНЯТТЯ 6

ТЕМА: Розвиток психічної діяльності в онтогенезі

МЕТА: Вивчити розвиток психічної діяльності в онтогенезі; охарактеризувати формування психічної діяльності на різних етапах індивідуального розвитку організму.

ХІД ЗАНЯТТЯ

1. Питання для самопідготовки:

1. Поняття онтогенезу психічної діяльності.

2. Онтогенез діяльності в ембріональний період.

3. Рефлекси й локомоція постнатального періоду.

4. Суспільне поводження.

2. Виписати і надати визначення ключовим поняттям теми: онтогенез психічної діяльності, ембріональний період онтогенезу, неонатальний період онтогенезу, ювенільний період онтогенезу, локомоція.

3. Теми доповідей та повідомлень:

3.1 Вплив факторів середовища на формування індивідуального поводження тварин.

3.2 Дослідження групових форм поведінки тварин.

4. Законспектувати глави наступних робот:

4.1 Леонтьев А.Н. Проблемы развития психики / Леонтьев А.Н. – М. : МГУ, 1981. – 325 с. (Розділ «Инстинктивное поведение животных»).

4.2 Фабри К.Э. Основы зоопсихологии / Фабри К.Э. – М. : МГУ, 1976. – 450 с. (Розділ «Инстинкты. Научение»).

5. Завдання для самостійної роботи:

5.1 В експерименті дитинча пацюка тримали на руках 5 хвилин на добу протягом 15-20 днів. Які зміни в поводжені будуть спостерігатися у таких тварин? З чим це пов‘язано? Відповідь обґрунтуйте.

5.2 Якщо щеняти треба перевести в інший будинок або в групу його видових родичів, то який період розвитку психічної діяльності буде ідеальним часом для цього. Відповідь обґрунтуйте.

5.3 Як впливає на розвиток психічної діяльності збагачене та збіднене середовище? Чому?

0. 5.3 Заповніть таблицю:

1. Період розвитку психічної діяльності	Загальна характеристика

Онтогенез психічної діяльності. Розвиток поводження - це результат взаємодії генотипу й середовища. Онтогенез поводження потрібно розуміти як результат складної взаємодії між організмом і середовищем.

Вивчення онтогенезу поводження включає аналіз змін, які відбуваються до вилуплення з яйця або народження, під час вилуплення або народження й протягом усього наступного розвитку.

Онтогенез поводження в ембріональний період. У більшості досліджень об'єктом служили домашні птахи. У шкарлупі легко прорізати віконце й можна спостерігати хід розвитку поводження.

Докладно описаний хід розвитку стереотипних рухових актів у курячого ембріона. Хамбургер розрізняє рухливість трьох типів:

Категорія А - спонтанна рухливість. Це результат автономних нервових розрядів, які можуть виникати в спокійних, незмінни умовах середовища.

Категорія В - ендогенно стимулюємо рухливість. Це рухи, які запускаються або викликаються гуморальними агентами або іншими змінами у внутрішнім середовищі.

Категорія З - викликана рухливість. Сюди відносять рухи, які виникають у результаті стимуляції сенсорних систем зовнішніми факторами.

У курячого ембріона спонтанна рухливість починається приблизно через 3,5-4 дні після початку інкубації у вигляді невеликих нахилів голови. Періоди таких рухів виникають із нерегулярними інтервалами, їхня тривалість згодом поступово збільшується, а інтервали між ними скорочуються. Пік цієї активності доводиться на 13-й день. Рухи в цей час охоплюють голову, тулуб, кінцівки, пальці, очні яблука, віка й дзьоб і звичайно виглядають безцільними, уривчастими й судорожними.

Хамбургер вважає, що спонтанна активність в ембріонів передує активності у відповідь на стимули. Він підкріплює цей висновок 5 групами даних:

• рухова система диференціюється раніше, ніж сенсорна;

• тому багато ембріонів роблять рухи раніше, ніж стають чутливі до подразнення;

• аж до 17-го дня розвитку курячого ембріона не можна виявити ніякого впливу зовнішніх стимулів на його спонтанну активність;

• ембріони всіх тварин здійснюють спонтанні рухи з першого моменту появи рухливості, але тільки в ссавців вони із самого початку чутливі до сенсорної стимуляції;

• здатність до автономних електричних розрядів, що ймовірно лежать в основі спонтанної рухливості - це, вочевидь, первинна властивість будь-якої нервової тканини.

Для новонароджених ссавців найбільш характерні два типи поводження - сон і ссання. У багатьох видів немовлята проводять у сні дві третини всього часу й більше.

Ранній період життя багатьох хребетних - це час, коли в поводженні відбуваються дуже різкі зміни, звичайно найбільш значні із всіх, що відбуваються протягом життя. Можна виділити три категорії таких змін. Деякі форми поводження, наявні при народженні, зникають у міру дозрівання організму. У новонародженої дитини проявляється ряд рефлексів, у тому числі хватальний рефлекс при дотику або тиску на долоню, рефлекс Бабинського й рефлекторні пошукові рухи голови й рота при стимуляції щоки.

Рефлекси й локомоція. На основі подібного дослідження Фокс підрозділив розвиток рефлексів і поводження в миші на п'ять періодів:

1. Пренатальний - слабко виражений рефлекс при стимуляції щоки, випрямлення, геотаксис і реакція постановки кінцівки на опору;

2. Неонатальний - сильні стереотипні рефлекси, нахил голови, пересування по колу;

3. Перехідний - примітивні рефлекси, такі, як рефлекс при стимуляції щоки, зникають; проявляється рухова активність, характерна для дорослої тварини, відбувається швидкий розвиток сенсорних систем;

4. Преювенільний - удосконалюється локомоція, сенсорні функції стають більш тонким;

5. Ювенільний - подальший розвиток сенсорних і рухових функцій.

Суспільне поводження. Водночас зі зміною індивідуального поводження повинні відбуватися й різкі зміни у взаємодіях між тваринами. Найбільше докладно вивчені в цьому відношенні види сімейства собачих. Скотт і Фуллер, наприклад, провели тривале дослідження розвитку суспільного поводження в собак. Беків проаналізував розвиток спільних ігор у різних видів собачих. Скотт підрозділяє розвиток поводження в собак на чотири періоди:

1. Неонатальный (від народження до 2 тижнів) - установлення способу харчування, властивому новонародженому дитинчаті;

2. Перехідний (від 2 до 3 тижнів) - перехід від процесів сенсорного сприйняття, локомоції, навчання й суспільного поводження, характерних для немовляти, до дорослого типу цих процесів;

3. Період соціалізації (від 3 до 13 тижнів) - формування первинних взаємозв'язків і прихильності до місця;

4. Ювенільний (від 12 тижнів і далі) - розвиток рухових навичок.

Події, що відбуваються в навколишнім середовищі в певні моменти розвитку можуть мати величезне значення для наступного поводження. Для різних видів різні моменти часу можуть виявитися важливими досить різні події.