5. Визначення та аналіз небезпек пов’язаних з порушенням умов безпечної експлуатації об’єктів господарювання.

Під час дослідження виконується аналіз тільки тих небезпек, які повязані з порушенням безпечної експлуатації кожного з виділених ПНО досліджуваного ОПН. Цей аналіз включає: виявлення небезпечних речовин та їх небезпечних властивостей; визначення критичних умов, за яких можливий прояв небезпечних властивостей цих НР і виникнення аварії; аналіз відхилень у технологічному процесі, що призводять до виникнення аварії.

Визначення небезпечних речовин та критичних умов їх прояву

У кожному виділеному ПНО (як потенційному джерелі аварії) аналізується технологічне середовище і наявність у ньому НР, їх фізико-хімічні, хімічні, теплофізичні та інші властивості (наведені у науковій літературі), що свідчать про їх небезпеку. При цьому розглядається:

можливість прояву небезпечних властивостей при виході НР за межі апаратури і контакті з атмосферою;

можливість небезпечних процесів у апаратах і трубопроводах у т. ч. можливість протікання некерованих реакцій:

наявність компонентів технологічного середовища, здатних вступати у екзотермічні реакції та/або взаємодії (у результаті розкладання, хімічної взаємодії, розчинення, конденсації, кристалізації, взаємодії з повітрям, водою та ін.);

наявність компонентів, що є токсичними або шкідливими речовинами;

можливість утворення побічних продуктів з небезпечними властивостями тощо. У всіх випадках виділяються речовини з небезпечними властивостями відповідно до категорії НР.

Визначаються також режими і відхилення у технологічній системі, що є причиною виникнення умов, за яких можлива реалізація небезпечних властивостей речовин. На підставі аналізу можливих відхилень виявляються небезпечні події, що призводять до виникнення і розвитку аварій. Складається перелік подій, ініціюючих виникнення аварій. Для аналізу експлуатаційної небезпеки можуть використовуватися такі методи аналізу: «що буде, якщо?», «перевірочний лист», аналіз експлуатаційних небезпек (HAZOP-аналіз). Розглядаються і відбираються рішення щодо запобігання таким відхиленням.

Таким чином у результаті першого і другого етапів дослідження конкретного ОПН здійснюється ідентифікація його ПНО (як ймовірних джерел аварій) та визначаються:

перелік його ПНО, на яких можуть виникнути аварії внаслідок зовнішніх впливів;

перелік його ПНО, на яких можуть виникнути аварії, повязані з порушенням умов безпечної експлуатації;

повний обсяг інформації, потрібної для ідентифікації (за причинами походження) кожної з ймовірних надзвичайних ситуацій, що можуть виникнути на території досліджуваного ОПН або поширюватися на неї (із застосуванням ДК 019-2001).

Академія праці, соціальних відносин і туризму

Контрольна робота №2

Виконала : студентка 5го курсу,

юридичного фак-ту, групи МД1

Лобашова Юлія Юріївна.

Перевірив: проф.Драчук Ю.З.

Київ 2014

1.Особливості планування дій персоналу щодо локалізації і ліквідації аварійних ситуацій і аварій на пно та пом’якшення їхніх наслідків.

У порядку реагування на НС СГД, а також підприємства, установи, організації, які планують експлуатувати хоча б один ОПН одночасно з розробленням декларації безпеки розробляють і затверджують план локалізації і ліквідації аварій, який переглядається кожні 5 років. Порядок розробки планів локалізації та ліквідації аварій, вимоги до їх складу, змісту та форми визначено в положенні, яке затверджене наказом Держгірпромнагляду України .

План локалізації і ліквідації аварій може переглядатися або уточнюватися до закінчення 5 років з дати його розроблення у разі:

-змін в умовах діяльності СГД незалежно від їх причин, що призводять до необхідності зміни відомостей, які містяться у плані локалізації і ліквідації аварій;

-внесення змін до чинних або прийняття нових нормативно-правових актів, що впливають на зміст плану локалізації і ліквідації аварій;

-висунення обгрунтованих вимог щодо плану локалізації і ліквідації аварій органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

При внесенні змін і доповнень до плану локалізації і ліквідації аварій СГД надає відповідному територіальному органу у сфері ЦЗ відповідну для цього інформацію. Відповідний територіальний орган у сфері ЦЗ протягом 10 днів після затвердження плану локалізації та ліквідації аварій надає через засоби масової інформації відомості, необхідні для виконання населенням правил поведінки і дій в екстремальних ситуаціях, передбаченим цим планом.

Метою плану локалізації і ліквідації аварійних ситуацій і аварій (ПЛАС) є планування дій (взаємодії) персоналу підприємства, спецпідрозділів, населення, центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо локалізації і ліквідації аварій та пом’якшення їх наслідків. Оперативні частини ПЛАС розробляються для аварій на рівнях «А» і «Б» і «В».

На рівні «А» аварія характеризується розвитком аварії в межах одного виробництва (цеху, відділення, виробничої дільниці), яке є структурним підрозділом підприємства.

На рівні «Б» аварія характеризується переходом за межі структурного підрозділу і розвитком її в межах підприємства.

На рівні «В» аварія характеризується розвитком і переходом за межі території підприємства, можливістю впливу вражаючих чинників аварії на населення розташованих поблизу населених районів та інші підприємства (об’єкти), а також на довкілля.

Розробка ПЛАС може виконуватися власником самостійно або із залученням спеціалізованих організацій, за умови, що вони мають дозвіл на виконання такої роботи, отриманий у встановленому порядку.

ПЛАС повинен охоплювати всі рівні розвитку аварії, які встановлені в процесі аналізу небезпек.

ПЛАС розробляється з урахуванням усіх станів підприємства: пуск, робота, зупинка і ремонт.

ПЛАС ґрунтується: На прогнозуванні сценаріїв виникнення аварій. На постадійному аналізі сценаріїв розвитку аварій і масштабів їх наслідків. На оцінці достатності існуючих заходів, які перешкоджають виникненню і розвитку аварії, а також технічних засобів локалізації аварій. На аналізі дій виробничого персоналу та спеціальних підрозділів щодо локалізації аварійних ситуацій (аварій) на відповідних ста діях їх розвитку.

ПЛАС повинен містити:

Титульний лист. Аналітичну частину, в якій міститься аналіз небезпек, можливих аварій та їхніх наслідків. Оперативну частину, яка регламентує порядок взаємодії та дій персоналу, спецпідрозділів і населення в умовах аварії. Зміст оперативної частини змінюється залежно від рівня аварії, на який вона поширюється.

Додатки, які складаються з документів: копії наказу по підприємству про призначення посадової особи (осіб), які виконують функції відповідального керівника робіт щодо локалізації та ліквідації аварій при аваріях на рівнях «А» і «Б», та рішення органів місцевого самоврядування про призначення посадової особи (осіб), які виконують функції відповідального керівника робіт щодо локалізації та ліквідації аварій при аваріях на рівні «В».

ПЛАС має бути пронумерований, зброшурований, затверджений і узгоджений відповідними організаціями, а також скріплений печатками підприємств і організацій, які узгодили його.

ПЛАС повинен бути узгоджений з територіальними управліннями Держнаглядохоронпраці, з територіальними органами МНС, територіальними установами державної санепідслужби та, при потребі, з органами місцевого самоврядування.

ПЛАС затверджується власником підприємства. Оперативна частина ПЛАС для аварій рівня «В» затверджується органами місцевого самоврядування. ПЛАС у повному обсязі повинен знаходитись у керівника і диспетчера підприємства, в територіальному управлінні Держнаглядохоронпраці, а також територіальному органі МНС.

Витяги з ПЛАС у обсязі, який є достатнім для якісного виконання відповідних дій, мають знаходитись у керівників (начальників) виробництв (цехів, відділень, виробничих дільниць), в оперативно – координаційних центрах територіальних органів МНС України, Державних аварійно – рятувальних службах, які обслуговують відповідний потенційно – небезпечний об’єкт, а також на робочих місцях.

Під час ліквідації НС залежно від її рівня штабом з ліквідації НС ведеться оперативний план ліквідації НС.

Заходи щодо розвитку та вдосконалення цивільного захисту населення і територій від НС відображаються у відповідних планах соціально-економічного розвитку окремими розділами або розробляються окремі плани розвитку та вдосконалення ЦЗ населення і територій.

Планування заходів щодо цивільного захисту населення і територій від НС здійснюється залежно від прогнозованих видів НС, що можуть виникнути на відповідній території (у галузі, на об'єкті), характеру їх походження та відповідних завдань органів і підрозділів ЦЗ, зокрема на випадок загрози виникнення надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру, на особливий період, участі в територіальній обороні та антитерористичній діяльності.