3.2. Охорона праці неповнолітніх

Держава враховує певні фізичні, фізіологічні та інші особливості неповнолітніх і виявляє турботу про здоров'я молодого покоління. Законодавче це закріплено, зокрема, в ст. 43 Конституції України. Законом України „Про охорону праці" (ст. 14) забороняється застосування праці неповнолітніх, тобто осіб віком до вісімнадцяти років, на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах. Міністерством охорони здоров’я України видано наказ від 31. 03. 1994 р. № 46, яким затверджено Перелік важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх.

Забороняється також залучати неповнолітніх до підіймання і переміщення речей.

Не допускається прийняття на роботу осіб, які не мають шістнадцяті років.

Забороняється залучати неповнолітніх до нічних, надурочних робі" та робіт у вихідні дні (ст. 192 КЗпП). Усі особи, які не досягнули вісімнадцять, років приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду і в подальшому, до досягнення 21 року, щороку підлягають обов'язковому медичному огляду (ст. 191 КЗпП).

Для неповнолітніх, у віці від 16 до 18 років, встановлено скороченні 36-годинний робочий тиждень, а для п’ятнадцятирічних – 24-годинний.

Заробітна плата працівникам, яким не виповнилось вісімнадцять років і при скороченій тривалості щоденної роботи виплачується в такому ж розмірі, як працівникам відповідних категорій повній тривалості щоденної роботи (ст. 194 КЗпП).

Щорічні відпустки неповнолітнім надаються у літній час або , на їх бажання в будь-яку іншу пору року (ст. 195 КЗпП). Тривалість такої відпустки один календарний місяць.

Звільнення неповнолітніх з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім додержання загального порядку звільнення, тільки за згодою районної (міської) комісії в справах неповнолітніх (ст. 198 КЗпП).

4. Фінансування охорони праці

Відповідно до ст. 21 Закону України “Про охорону праці” фінансування охорони праці здійснюється власником. Працівник не несе ніяких витрат на заходи щодо охорони праці. На підприємствах, в галузях на регіональному та державному рівні створюються фонди охорони прав відповідно до Положення про державний, галузеві, регіональні фонд: охорони праці та фонди охорони праці підприємств (в редакції постанов і Кабінету Міністрів України від 09. 03. 1999 р. № 335).

Управління державним фондом охорони праці здійсню Держнаглядохоронпраці. Кошти державного фонду охорони праці. Використовуються на виконання національної програми покращення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, а також інших і найважливіших робіт з охорони праці відповідно до переліку заходів і що можуть здійснюватись за рахунок фондів охорони праці.

Управління галузевими фондами охорони праці здійснюється міністерствами, іншими центральними органами виконавчої владі і концернами, корпораціями, іншими об'єднаннями, що створені і галузевим принципом та здійснюють координацію діяльності підприємств з питань охорони праці.

Управління регіональними фондами охорони, праці здійснюється Радою Міністрів Автономної Республіки Крим. Обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.

Власники підприємств або уповноважені ними органи визначають порядок управління фондами підприємств, призначають відповідальних за це осіб. Кошти фондів підприємств використовуються на виконання комплексних заходів, що забезпечують досягнення встановлених нормативів з охорони праці. а також на подальше підвищення рівня охорони праці на виробництві відповідно до визначеного переліку.

Держнаглядохоронпраці здійснює загальний контроль за надходженням і витрачанням за призначенням коштів фондів.

Державний, галузеві, регіональні фонди і фонди підприємств формуються за рахунок:

– добровільних перерахувань підприємств з прибутки, що залишається у їх розпорядженні:

– коштів підприємств, повернених за отриману раніше допомогу на становлення і розвиток спеціалізованих виробництв, науково-технічних центрів, творчих колективів та експертних груп. якщо це передбачено умовами угоди про їх надання:

– коштів інших фондів, громадських організацій, що надійшли в порядку надання .допомоги, а також інших надходжень.

Кошти від оплати вищезгаданих штрафів перераховуються підприємствами до державного фонду в розмірі 50% загальної суми штрафу, до галузевого та регіонального фондів – по 25%. Відповідальність за перерахування коштів до відповідних фондів покладається на власників підприємств або уповноважені ними органи.