Принципи класифікації ринків.

Принципи класифікації ринків. Сучасний ринок є складним, полісистемним утворенням. Пізнати ринок неможливо без глибокого аналізу його структури, тобто елементів, з яких він складається і які взаємодіють між собою. Ринок розмежовують на різні елементи (сектори або сегменти) за такими критеріями: економічне призначення об’єктів ринкових відносин; ступінь зрілості ринкових відносин; відповідність окремих ринків чинному законодавству; територіально-адміністративна ознака. У цій темі ми розглядаємо класифікацію ринків, головним чином, за економічним призначенням об’єктів ринкових відносин.

За цим критерієм складовими елементами ринку є: 1) ринок предметів споживання; 2) ринок виробничих ресурсів — землі, робочої сили і засобів виробництва; 3) ринок капіталів (капітальних благ); 4) ринок фінансово-кредитних ресурсів; 5) фондовий ринок; 6) ринок науково-технічних розробок та інформації. У даній темі перші три названі сегменти є визначальними, вони становлять матеріальну базу ринкових відносин.

Поняття та основні риси інфраструктури ринку

Початково поняття "інфраструктура” означало певну сукупність об’єктів і споруд, які забезпечували функціонування збройних сил. Пізніше, це поняття почали уживати для характеристики галузей, які зaбeзпeчyють розвиток матеріального виробництва. Поняття „інфраструктура” походить від латинських слів „інфра” – нижче, „структура” – будова.

Інфраструктура розвивається у певних суспільних формах. Такими формами, передусім, є окремі (державна, приватна і колективна) та змішані типи власності, що утворюються внаслідок поєднання двох або більше типів власності. Якщо йдеться про інфраструктуру за умов капіталістичного способу виробництва, то суспільною формою діяльності людей у базових галузях, що формують економічну інфраструктуру, є, передусім, відносини економічної власності між власниками об'єктів інфраструктури. Капіталістичну інфраструктуру можна визначити як сукупність базових галузей (або матеріальну основу економічної системи) та сукупність економічних відносин (передусім, відносин економічної власності), що виникають і розвиваються у процесі діяльності людей щодо використання об’єктів інфраструктури та привласнення умов і результатів такої діяльності, а також державного регулювання цих галузей.

Функціями інфраструктури є:

• Постачання різних видів ресурсів (матеріальних, трудових, фінансових, інформаційних) між функціонуючими підприємствами та організаціями, виробниками і споживачами.

• Купівля-продаж різноманітних товарів.

• Забезпечення інформацією учасників ринку.

• Підвищення ефективності роботи суб’єктів ринкових відносин внаслідок їх спеціалізації.

• Організаційно-правове оформ­лення регульованих ринкових відносин.

• Відображення економічної кон’юнктури загалом, найважливіших видів ринку зокрема.

• Сприяння процесу державного регулювання економіки та контролю над ринковими процесами.

Позичковий капітал. Банки їх роль та функції.

Позичковий капітал — грошовий капітал, який надається в позику та приносить власнику дохід у вигляді процентів від позики.

Банки – це особливі фінансові інститути, що акумулюють грошові кошти та інші нагромадження (золоті запаси, цінні папери та ін.), надають кредити, здійснюють грошові розрахунки, випуск в обіг грошей та цінних паперів, операції з золотом та інші функції.

Сутність банку повніше розкривають його функції. Розглянемо основні функції банку.

Першою і основною функцією банку є функція збирання, акумуляції тимчасово вільних грошових коштів. При цьому необхідно враховувати ряд особливостей такої акумуляції. Справа в тому, що банк збирає не стільки свої, скільки чужі тимчасово вільні кошти. Зібрані грошові ресурси використовуються ним не на свої, а на чужі потреби.

Друга функція банку - функція регулювання грошового обороту. Банки виступають центрами, через які проходить платіжний оборот різних господарських суб'єктів. Завдяки системі розрахунків банки створюють для своїх клієнтів можливість здійснювати обмін, обіг грошових коштів і капіталу. Через банки проходить оборот як окремо взятого суб'єкта, так і економіки країни в цілому.

Третя функція банку - посередницька функція відповідно до якої діяльність банку розуміється як посередника в платежах. Через банки проходять платежі підприємств, організацій, населення. Знаходячись між клієнтами, здійснюючи за їх дорученням платежі, банк виконує тим самим посередницьку місію. Однак це не примітивна, елементарна посередницька діяльність. Банк може акумулювати невеликі розміри тимчасово вільних грошових коштів багатьох клієнтів і, підсумувавши їх, направити величезні грошові ресурси тільки одному Суб'єкту. Банк може брати гроші у клієнтів на короткий термін, а видавати їх на тривалий час. Він може акумулювати ресурси в одному секторі економіки будь-якого регіону, а перерозподілити їх в інші галузі і зовсім інші регіони.