Відомі радянські партизани-диверсанти.

З радянського часу в СРСР, потім в Росії видається чисельна істрорико-пропагандистська література про окремих «героїв-партизанів». Найвідоміші радянські партизани — герої Радянського Союзу (з не-керівного складу):

Микола Кузнєцов (1911–1944) — кадровий чекіст, співробітник розвідки НКВС СРСР з 1932 р.; під час війни виконував завдання диверсійно-терористичного характеру: одиночні вбивства німецьких генералів на території Львівської та Рівненської областей[11]

Зоя Космодем'янська — комсомолка-диверсантка, Герой Радянського Союзу. Часів СРСР слугувала символом, зразковим прикладом для школярів, що у підлітковому віці вступали до лав комсомолу

Сидір Ковпак — залишений на окупованій німцями території дрібний провінційний компартійний діяч, котрий до кінця війни доріс до радянського генерал-майора, двічі героя Радянського Союзу та командира партизанської дивізії імені самого себе.

Вершигора Петро Петрович — кадровий чекіст, генерал-майор НКВС, як командир спеціальної диверсійно-розвідної групи НКВС (за іншими даними — ГРУ Генштабу СРСР) «Лезвие» (укр. «Лезо») був перекинутий літаком в тил німецьких військ до партизанського загону Сидора Ковпака. Мав завданням підтримувати зв'язок загону з Москвою та слідкувати безпосередньо за Сидором Ковпаком, контролювати його, перевіряти на лояльність Москві.

Сабуров Олександр Миколайович — генерал-майор військ НКВС, командував партизанським з'єднанням, що діяло у Сумській, Житомирській, Волинській, Рівненській та ін. областях України.

Леонід Голіков (1926–1943) — «піонер-герой», що партизанив у 16-17 річному віці; з березня 1942 р. развідник 67-го загону 4-ої партизанської бригади Ленінградської області.[12]

Над Батьківщиною нависла смертельна небезпека. Загибель загрожує всьому. Що здобуто ціною крові найкращих людей, створено працею нашого народу, до чого спрямовані всі наші помисли, що всім нам дорожче за життя. Варварські полчища фашистських загарбників топчуть наші поля. В диму й вогні наша земля – горять міста і села.

Ми, мирні люди відразу стали солдатами. Ми йшли в райком партії за телефонним викликом секретаря, як на призовний пункт. Ніхто не виступав, не виголошував промов. Усе було цілком ясно. Батьківщина закликає нас очолити маси, які піднімаються на боротьбу з ворогом, щоб бити його не тільки на фронті, а й у тилу. Ми знали: боротьба буде нечувано жорстокою і тяжкою, не на життя, а на смерть, але не мали сумніву в тому, що перемога буде за нами.

Сидір Ковпак

Двічі Герой Радянського Союзу – прославлений партизанський командир. Ковпак, С. Від Путивля до Карпат / С. Ковпак. – К., 1973. – С. 11.

Із Путивля на схід сонці

На схід сонці рано

Виїжджали ковпаківці –

Грізні партизани.

П. Воронько

Народ, який не пам’ятає своєї історії, приречений на забуття. Тож сторінки минувшини повинні стати національним надбанням кожної людини, кожного громадянина великої України. Невипадково в нашій країні прийнято широко відмічати державні свята, прищеплюючи молоді шанобливе ставлення до історичних подій та традицій народу.

Найвеличнішими святами нашої Вітчизни, безумовно, є День Перемоги та День партизанської слави, коли знову і знову ми звертаємося до героїчних подій Великої Вітчизняної війни, згадуємо тих, хто боровся за мир і свободу, вшановуємо ветеранів.

Бібліографічна пам’ятка «Ішли у бій – ввійшли в безсмертя» присвячена 70-річчю організації партизанського руху в Україні в роки Великої Вітчизняної війни, має на меті ознайомити користувачів бібліотеки з інформацією про участь партизанів і підпільників Сумщини в боротьбі з ворогом.

Видання містить розділи:

«Сумщина – партизанський край» – подано історичну довідку про боротьбу жителів Сумщини в тилу ворога в роки Великої Вітчизняної війни.

«Ми йшли у бій не ради слави» – художній літопис подвигу партизан в роки Великої Вітчизняої війни.

«Де гриміли гармати» – поетичний вінок легендарним героям–партизанам від поетів Сумщини.

«Сучасна молодь про Велику Вітчизняну війну» – подано віршовані твори Лауреата Всеукраїнського конкурсу творчої молоді ім. О. Олеся Світлани Ступіної та Лауреата літературно-мистецького конкурсу «Юні таланти Роменщини» Галини Ладики.

Пам’ятка складена на основі фонду Сумської обласної універсальної наукової бібліотеки.

Пилип Рудь