- •15. Економічні інтереси. Інтереси і потреби.
- •36.Центральний і комерційні банки.
- •37. Домогосподарства як суб’єкт ринкових відносин.
- •38.Підприємство як суб’єкт ринкової економіки. Форми і види підприємств.
- •39. Суть підприємництва. Види і функції.
- •40. Заробітна плата: сутність, форми, системи.
- •41. Суть і види земельної ренти.
- •42. Економічна система капіталізму вільної конкуренції: суть і основні ознаки. Виникнення монополій.
- •43. Суть і ознаки змішаної економічної системи.
- •44. Суспільний продукт і його форми. Методи обчислення суспільного продукту.
- •45. Валовий внутрішній продукт, його суть.
- •47. Економічне зростання і економічний розвиток. Типи економічного зростання.
- •48. Матеріальні фактори економічного зростання.
- •49. Економічне зростання та економічні цикли. Теорії циклів.
- •50. Сутність розподілу національного доходу.
- •51. Диференціація доходів населення. Проблема бідних і багатих.
- •52. Необхідність перерозподілу національного доходу.
- •53. Споживання і заощадження.
- •54. Соціальна політика держави і розподіл доходів.
- •55. Прожитковий мінімум і соціальний захист населення в Україні.
- •56. Загальна характеристика світового співтовариства.
- •57. Міжнародний поділ праці. Економічна інтеграція та інтернаціоналізація. Тнк та їх роль.
- •58. Світовий ринок. Міжнародна торгівля та її економічні основи.
- •59. Міжнародні валютно-фінансові відносини.
- •60. Міжнародна міграція робочої сили.
- •61. Ефективність зовнішньоекономічних відносин.
- •62. Регулювання зовнішньоекономічних зв’язків.
50. Сутність розподілу національного доходу.
Розподіл доходів — це складний суспільний процес, у якому визначається частка кожного суб'єкта суспільного виробництва в національному доході.
національний дохід — це новостворена вартість – загальна сума доходу, отриманого населенням у формі зарплати, прибутку, відсотка і ренти.
Первинний розподіл доходів відбувається на основі того, якими факторами володіють, використовуючи їх у виробництві, одержувачі доходів. До них належать такі доходи: 1. Заробітна плата. Це винагорода за найману працю. її одержують наймані працівники.
2. Прибуток. Цей вид доходу привласнюється бізнесменами, які використовують у господарській діяльності свою працю і капітал.
3. Позичковий процент. Це плата за кредитні ресурси різним власникам, які надають їх у позику. Процент можуть отримувати громадяни, юридичні особи і держава.
4. Рента. Це дохід, що одержується у формі орендної плати за використання природних ресурсів і нерухомості. її одержують ті, хто здає землю або інше майно в оренду.
5. Доходи від власності. До цих доходів належать доходи фермерів, дрібних торгівців, ремісників, приватних лікарів.
51. Диференціація доходів населення. Проблема бідних і багатих.
Диференціація доходів визначається рівнем розвитку продуктивних сил і суспільних відносин і залежить від економічних, демографічних і соціальних факторів. Рівень диференціації грошових доходів населення вимірюється різними способами: графічним (гістограми) статистичними (коефіцієнт варіації), децильний, квінтильний або квартильний фондовий індекс та інші. Більш складний спосіб аналізу диференціації доходів населення - рахунок накопичуваних або кумулятивних частот і побудова кумулятивних кривих або кривих Лоренца.
52. Необхідність перерозподілу національного доходу.
Досі йшла мова про первинний розподіл національного доходу, в результаті якого утворюються основні доходи, тобто доходи тих працівників, котрі безпосередньо виробляють національний доход. Однак вкожному суспільстві первинний розподіл національного доходу доповнюється його перерозподілом, в результаті якого формуються неосновні (похідні) доходи. Це необхідність перерозподілу національного доходу зумовлена цілим рядом причин, серед яких основними є : необхідність концентрації ресурсів для вирішення важливих соціальних проблем, існування невиробничої сфери, на утримання якої кошти надходять в результаті перерозподілу доходів; необхідність залучення коштів підприємств і населення на суспільні потреби. Перерозподіл національного доходу здійснюється за допомогою податку, механізму цін, оплати населенням послуг невиробничої сфери і добровільних платежів у громадські організації.
53. Споживання і заощадження.
Споживання і заощадження- це ті процеси, що мають великий вплив на макроекономічну рівновагу та зростання національного доходу.
Споживання Сп — це загальна кількість товарів і послуг, що придбані й спожиті протягом певного періоду.
Заощадження — це не що інше, як відкладений попит, або частина потреб людини, які не підкріплені купівельною спроможністю з певних причин. Споживання — це частина доходу після виплати податків, що витрачається на придбання товарів і послуг, а заощадження — друга частина доходу після виплати податків, яка не споживається. Заощадження означає скорочення споживання. Його можна визначити як різницю між доходом і витратами на споживання: 3=Д-СП.