s2_matan_kol_shpore_html_pdf
.pdf#49. Адитивна функція області. Похідна по площі.
Функція, аргументом для якої є не окрема точка, а множина називається функцією області.
Функція області F(D) називається адитивною, якщо( 1) F(D) визначена для D1,D2 та для D1 U D2. (2) Якщо D1 та D2 не мають внутрішніх спільних точок, то F(D1;D2)=f(D1)+F(D2)
Ф(D)= |
через властивість 5 можна стверджувати – адитивна ф-ція області. |
Властивість 5. D = D1 U D2 і f інтегровна в D1 та D2 , то f інтегровна і в усій області D та
: |
= |
+ |
Похідна по площі.
Нехай F(D) –довільна адитивна функція області визначена для деяких квадровних множин.
S(D) – площа кожної розгляненої множини. Число М наз-ся |
|
, якщо для |
||
|
||||
|
|
|
|
|
|
|
=A = |
|
; якщо то вона називається похідною ф-ції F по площі. |
|
|
|
||
Доведення: |
|
|
||
Розглянемо Ф(D) = |
|
|
||
М0(x0;y0) D |
|
m = infD f(x;y) |
||
M = supD f (x;y) ; |
|
|
R0 DM
Якщо f(x;y) – неперервна m f(M0) = f(x0;y0) ; Mf(x0;y0)
=f(x0;y0 )
#50. Застосування подвійних інтегралів
Розглянемо на площині деяку область D R 2 , яка має площу. Нехай в ній розподілена неперервно маса з густиною x, y , тоді число
m |
x, y dxdy |
(2) |
|
D |
|
називається масою пластинки. Аналогічно в просторі R3 (і в будь-якому R m ) масою тіла
T R3 T |
Rm |
називається величина: |
|
|
|
m |
|
x, y, z dxdydz |
|
|
(3) |
|
T |
|
|
|
|
Якщо це густини розповсюдження заряду, то з цих формул одержимо заряд тіла, але |
|||||
він може приймати і від’ємні значення. |
|
|
|||
Статичні моменти відносно координатних осей матеріальної пластинки D |
|||||
визначаються за формулами: |
|
|
|
||
M x |
y |
x, y dxdy , M y |
x |
x, y dxdy |
(4) |
|
D |
|
D |
|
|
Моменти інерції відносно координатних осей матеріальної пластинки D |
|||||
визначаються за формулами: |
|
|
|
||
I x |
y 2 |
x, y dxdy, I y |
x2 |
x, y dxdy |
(5) |
|
D |
|
D |
|
|
Координати центра ваги пластинки D xc , yc знаходяться з співвідношення: |
|||||
my c |
M x , mxc M y |
|
|
(6) |
|
Аналогічно визначаються статичні моменти для просторового тіла T |
R3 . |
Статичні моменти відносно координатних площин знаходяться за формулами:
M xy |
z |
x, y, z dxdydz,... |
(7) |
|
T |
|
|
Моменти інерції: |
|
||
I xy |
z 2 |
x, y, z dxdydz,... |
(8) |
|
D |
|
|
#51
#53. Обчислення подвійного інтегралу у випадку криволінійної області .
Формула Гріна |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||
|
Функція |
: |
a, b |
R називається кусково-гладкою, якщо |
існує |
таке розбиття |
||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||
P |
xk |
x |
|
0, n |
сегмента |
a, b |
, |
що |
|
k |
1, n |
звуження |
|
x |
k 1 |
,x |
k |
є |
неперервно |
|||||||||||||
диференційованими функціями. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||
|
Множина |
T |
x, y |
R 2 |
a |
x |
b, |
1 |
x |
|
y |
2 |
x |
називається |
криволінійною |
|||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
1 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
трапецією першого роду, якщо |
1 |
та |
2 - |
кусково-гладкі |
функції, |
що |
визначені на |
|||||||||||||||||||||||||
сегменті |
a, b . |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||
|
Нехай j |
|
|
|
|
гладкі |
орієнтовані |
криві |
з |
|
параметричними |
зображеннями |
||||||||||||||||||||
|
j |
1,4 |
|
|||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
j , |
j 1,4 , де: |
|
|
|
|
|
|
|
|
y |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
1 t |
|
t, 1 t , t |
|
a, b , |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
3 |
|
|
2 (x) |
|
|
|
|
|
||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||
2 t |
|
|
b, t , t |
1 b , |
2 b , |
|
|
|
4 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
1 |
|
|
1 (x) |
|
|
|
|
2 |
|
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||
3 t |
|
|
t, |
|
2 t , t |
|
a, b , |
|
|
O |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
x |
|
||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||
4 t |
|
|
a, t , t |
1 a , |
2 a . |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||
|
|
|
|
a |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
b |
|
|
|
|||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Теорема 1. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Нехай функції f |
|
|
|
|
R , і |
f1 |
|
неперервні. Тоді |
f1 |
x, y |
dxdy |
|
|
f |
|
x, y dx |
|||||||
1 |
: T |
|
|
1 |
|||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||
|
|
1 |
|
|
y |
|
|
|
|
|
|
y |
|
|
|
|
|
|
|
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
T1 |
|
|
|
|
|
T1 |
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
f1 x, y |
|
b |
2 |
x |
f1 |
x, y |
|
b |
|
|
|
y |
2 |
x |
|
|
|
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||
Доведення. |
|
dxdy |
|
|
dx |
|
dy |
|
f1 |
x, y |
dx |
f1 x, y dx |
|||||||||||
|
|
|
y |
|
|
|
|
y |
|
y |
|
x |
|||||||||||
T |
|
|
|
a |
|
x |
|
|
a |
|
|
|
1 |
|
|
T |
|||||||
1 |
|
|
|
|
|
|
|
|
1 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
1 |
Теорема доведена.
Указану межу називають орієнтованою проти руху годинникової стрілки.
Повністю аналогічно визначається трапеція другого роду T2 . При цьому додатна орієнтація T2 буде відповідати руху годинникової стрілки. Додатною орієнтацією будемо вважати ту, яка протилежна рухові годинникової стрілки. В зв’язку з цим аналог формули (1) приймає вигляд:
|
f2 |
x, y |
dxdy |
|
f2 x, y dy |
|
T2 |
x |
T2 |
||||
|
(2) |
|||||
|
|
|||||
|
|
|
|
|
зі змінени знак правої частини
#54
//Розглянемо подвійний інтеграл f (x, y)dxdy де D- область, обмежена простим кусково-
D |
|
гладким контуром L,a функція f (x, y) є неперервною в обл. D x=x( , ), y=y( |
, ). Для того |
щоб змінити зміння перш за все потрібно розбит область D’ на n частинок ( |
Si ), де D’ |
область на площині O . потім розбивається область D на Si |
|
Переглянемо перехід в подвійному інтегралі до полярних координат: x= |
cos |
, y sin , де |
||||||||
праві частини є неперервно диференційованими функціями за змінними |
і |
. Якобіан |
||||||||
|
dx dx |
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
|
sin |
|
|
|
|
І( , ) = |
d |
|
d |
= |
cos |
= (cos2 |
sin2 ) |
|
|
|
|
dy dy |
|
sin |
cos |
|
|
|
|
||
|
d |
|
d |
|
|
|
|
|
|
|
Звідци ми отримуємо |
f (x, y)dxdy |
f ( cos , sin ) d d , де d d -улумент площі в |
||||||||
|
|
|
|
|
|
D |
|
D' |
|
|
полярних координатах,D-область інтегрування в декартовій системі координат, D ' -область інтеграла в полярній системі
Виходячи з декартової системи координат, можна визначити криволіну систему координат, тобто, наприклад, для тривимірного простору числа(x1,x2,x3), зв'язаних із декартовими координатами (x,y,z) співідношеннями:
,
де всі функції однозначні і неперервно диференційовані, причому якобіан:
.
Прикладом криволінійної системи координат на площині є полярна система координат, в якій положення точки задається двома числами: відстанню ρміж точкою та початком координат, і кутом φ між променем, який сполучає початок координат із точкою та обраною віссю. Декартові та полярні координати точки зв'язані між собою формулами:
,
,
#54
#56.Визначення потрійних інтегралів та їх властивості.
Нехай K |
R3 - компакт, |
f R(K ) , |
то |
інтеграл f (x)dx називається |
подтрійним |
|
|
|
|
K |
|
інтегралом (тут в якості x |
виступає |
вже |
тривимірний вектор (x, y, z) ) і |
позначається |
|
символом |
f (x, y, z)dxdydz . |
|
|
|
|
|
K |
|
|
|
|
Якщо компакт можна подати у вигляді:
K (x, y, z) a x b, y1 (x) y y2 (x), z1 (x, y) z z2 (x, y) , де y1 , y2 , z1 , z2 - кусково-
гладкі функції, то повністю аналогічно випадку двовимірного інтегралу можна його звести
до повторних таким чином. Якщо |
x [a,b] існує подвійний інтеграл |
f (x, y, z)dydz , |
||||||
|
|
|
|
|
|
|
y1 ( x) y y2 ( x) |
|
|
|
|
|
|
|
|
z1 ( x, y) z z2 ( x, y) |
|
то, застосовуючи теорему Фубіні, одержимо: |
|
|
|
|
|
|||
|
b |
|
|
b |
y2 ( x) |
|
z2 ( x, y) |
|
f (x, y, z)dxdydz |
|
dx |
f (x, y, z)dydz |
|
dx |
dy |
f (x, y, z)dz . |
(3) |
K |
a |
y1 ( x) y y2 ( x) |
a |
y ( x) |
|
z ( x, y) |
|
|
|
|
|
|
|
1 |
|
1 |
|
z1 ( x, y) z z2 ( x, y)
Об/єм просторової області (міра Жордана). Кубовні тіла, теореми, властивості кубовних тіл.
Означення: елементарним тілом називається об’єднання скінченного числа паралелепіпедів без спільних внутрішніх точо. Об’єм елементарного тіла визначається як сума об’ємів паралелепіпедів
Означення: внутрішнім об’ємом множини А називається тоочна верхня грань об’ємів елементарних тіл вписаних в площину А
Зовнішнім об’ємівмножини А називається точна нижня грань тіл включаючих в себе множину А .
Множина А називається кубованою, якщо внутрішній об’єм дорівнює зовнішньому і це спільне тіло називається об’ємом множини А.
" e > 0 $ R ,Q PÌ A Ì Q V(Q\P)<e Û " P,Q d AÌ Q\P Û V(d A) = 0 Теорема: нехай поверхня S задана рівнянням z = f(x,y) де f(x,y)Ì C(A), AÌ R2 тоді її об’єм = 0 Тгафік перетворення функції двох зміних на квадрованому компакті має об’єм 0
Доведення: розглянемо розбиття множини А площини ХОУ
" e > 0 $ e å ikD xiD yk < S(A) + e
f(x,y)Ì C(A) тому за теоремою Кантора вона рівномірнонеперервна w ik(f) < e Включимо частину поверхні, що лежить через прямокутник D xiD yk висотою 2e і розглянемо об’єднання всіх цих паралелепіпедів D ік
å ikV(D ik) = å ik2e D xiD yk < 2e e(S(A)) + e " e >0 Оскільки e більше 0 графік має об’єм 0.
Нслідок: всі множини, які обмежені графіками неперервних іункцій є кубовними, тобто мають об’єм зокрема поверхня називається кусково-гладкою, якщо її межа складається з скінченного числа графіків функцій z = f(x,y)Ì C1(A) які перетинаються по кусково-гладких кривих. З доведення випливає, що всі області з кусковогладкою межею є кубовними.
#57.Суми Дарбу та їх властивості для потрійного інтегралу
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Нехай f : |
I |
R обмежена на m - вимірному брусі I |
функція, P Ii |
i 1, n |
||||||
|
|
|
||||||||
- сіткове розбиття бруса I на комірки, мірою комірки виступає її об’єм |
||||||||||
V Ii . Позначимо через M i sup f (x) , mi |
inf f (x) . |
Далі ми проведемо |
||||||||
|
|
|
|
x Ii |
x Ii |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
теорію визначення інтеграла Рімана через інтегрованість за Дарбу, аналогічно тому, як це ми зробили у випадку одновимірного інтеграла Рімана. Більшість тверджень доводяться повністю аналогічно одновимірному випадку, а тому залишаємо їх без доведення.
Суми |
|
n |
M iV (Ii ) , |
|
n |
називаються відповідно |
SP ( f ) |
SP ( f ) miV (Ii ) |
|||||
|
|
i 1 |
|
|
i 1 |
|
верхньою та нижньою інтегральними сумами Дарбу для функції f ,
що відповідають сітковому розбиттю P бруса I .
Нехай P - деяке сіткове розбиття бруса I на комірки I i , i 1, n . Розбиття P* цього бруса, що утворюється з сіткового розбиття P шляхом подальшого сіткового розбиття деяких комірок I i розбиття P на комірки Iij називається продовженням розбиття P .
Нехай P1 , P2 - два сіткових розбиття бруса I . Сукупність усіх перетинів комірок розбиття P1 з комірками розбиття P2 та навпаки визначає нове сіткове розбиття P бруса I , яке називається спільним розбиттям для розбиттів P1 , P2 . Воно є продовженням кожного з розбиттів P1 та P2 .
Лема (Інтегральні суми на продовженому розбитті)
1.
Нехай f : I R - обмежена функція, що визначена на брусі I , P* - продовження сіткового розбиття P бруса I , тоді виконуються нерівності:
SP* |
( f ) |
SP |
( f ) , SP* ( f ) SP ( f ) |
(1) |
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Наслідо (Зв’язок верхніх та нижніх інтегральних сум)