26. Класична онтологія та її фундаментальні проблеми

Онтологія (новолат. ontologia від др.-грец. Ὤν рід. П. ὄντος - суще, те, що існує і λόγος - вчення, наука) - розділ філософії, що вивчає проблеми буття.

Термін «Онтологія» був запропонований Р. Гокленіусом в 1613 році в його «Філософський словнику» ( «Lexicon philosophicum, quo tanquam clave philisophiae fores aperiunter. Fransofurti»), і трохи пізніше І. Клаубергом в 1656 році в роботі «Metaphysika de ente, quae rectus Ontosophia », запропонує його (у варіанті« онтософія ») в якості еквівалента поняттю« метафізика ». У практичному вживанні термін був закріплений Х.Вольфом, явно розділили семантику термінів «онтологія» і «метафізика».

Зазвичай під онтологією мається на увазі експліцидна, тобто наявна , специфікація концептуалізації, де в якості концептуалізації виступає опис безлічі об'єктів та зв'язків між ними. Формально онтологія складається з понять термінів, організованих в таксономія, їхописів і правил виводу. Основне питання онтології: що існує?

Основні поняття онтології: буття, структура, властивості, форми буття (матеріальне,ідеальне, екзістенціальне), простір, час, рух. Онтологія, таким чином, являє собою спробунайбільш загального опису універсуму існуючого, який не обмежувався б даними окремихнаук і, можливо, не зводився б до них.

Інше розуміння онтології дає американський філософ Уіллард Куайн: у його термінах онтологія - це зміст певної теорії, тобто об'єкти, які постулюються даною теорією в якості існуючих.

Питання онтології - це найдавніша тема європейської філософії, яка бере своє джерело віддосократіків, а особливо Парменіда. Найважливіший внесок у розробку онтологічноїпроблематики внесли Платон і Арістотель. У середньовічній філософії центральне місце посідала онтологічно проблема існування абстрактних об'єктів (універсалій).

У філософії XX століття спеціально онтологічною проблематикою займалися такі філософи як Микола Гартман ( «нова онтологія»), Мартін Хайдеггер ( «фундаментальна онтологія») та інші. Особливий інтерес у сучасній філософії викликають Онтологічні проблеми свідомості.

Основним предметом онтології є буття, яке визначається як повнота і єдність всіх видів реальності: об'єктивної, фізичної, суб'єктивною, соціальної та віртуальної.

Реальність традиційно асоціюється з матерією і поділяється на межеву, живу і соціальнуматерію.Оскільки мисленням і осягнення можливостей буття має тільки людина, то останнімчасом (у феноменології та екзистенціалізмі) саме він ототожнюється з буттям. Однак у класичній метафізиці під буттям розуміється Бог. Людина як буття володіє свободою і волею.

Онтологія – це загальна теорія буття. Згідно з цією теорією основною базисною категорією виступає буття. Онтологія – це вчення про все суще, про першооснови буття:система найзагальніших понять, за допомогою яких здійснюється осягнення дійсності.

Цей термін запровадив у 17ст. нім. філософ Гаклініус. Поняття онтологія не маєоднозначного тлумачення у філ-ії. 3 значення цього поняття: 1) По-перше, під онтологією розуміють ту частину філософії, яка з'ясовує основні, фундаментальні принципи буття, першоначала всього сутнісного. Саме поняття «онтологія» у перекладі з грецької мовиозначає вчення про суще, сутнісне, найважливіше (онто — суще, сутнісне, логія —вчення). Це вчення про першооснови буття, про субстанцію, матерію, простір, час, рух,причинність тощо. 2) По-друге, у марксистській філософії поняття «онтологія» вживається для з'ясування сутності явищ, що існують незалежно від людини, її свідомості (та ж матерія, рух, розвиток, його об'єктивні закони тощо). 3) По-третє, у західній філософії в поняття «онтологія» теж включають найзагальніші принципи буття, але вони розглядаються на рівні надчуттєвої, надраціональної інтуїції. Це так звана«трансцендентальна онтологія» Гуссерля, «Критична онтологія» Гартмана,«фундаментальна онтологія» Хайдеггера тощо. Тобто, найзагальніші принципи буття у такому розумінні з'ясовуються лише інтуїтивно, а не в процесі практичної, пізнавальної діяльності людини, взаємодії суб'єкта і об'єкта.