Адміністрація Франкліна Рузвельта Політика

3 березня 1933 року Рузвельт проголосив свою інавгураційну промову, в якій виголосив принципи добросусідства: 1)сусід, котрий повністю поважає себе, поважає і права інших 2)сусід поважає зобов'язання і святість угод^[3]. Ця позиція була підтверджена Корделом Халлом, держсекретарем Рузвельта, на конференції американських держав у Монтевідео, в груді 1933 року. Халл сказав: "Жодна країна не має права втручатися у внутрішні та зовнішні справи іншої країни"^[4]. У грудні того ж року Рузвельт підтвердив цю політику: "Чіткою політикою Сполучених Штатів відтепер є така, яка відкидає військову інтервенцію</ref> Roosevelt then confirmed the policy in December of the same year: "The definite policy of the United States from now on is one opposed to armed intervention."^[5].

Сполучені Штати бажали мати хороші взаємини зі своїми сусідами, особливо в час зростання кількості конфліктів, тому ця політика повинна була зміцнити підтримку Латинської Америки. Політика добросусідства значила, що США будуть дивитися на Латинську Америку через мирнішу призму. Уникаючи військових інтервенцій, Сполучені Штати змінили свої методи для збереження впливу у Латинській Америці: Панамериканізм, підтримка впливових місцевих лідерів, тренування національних гвардій, економічне і культурне проникнення, позики, економічний нагляд та політичні перевороти

Наслідки

Одним з проявів Політики добросусідства стало відкликання американської морської піхоти з Гаїті та Нікарагуа у 1934 році, анулювання Поправки Платтата ін. Культурний вплив виразився у створенні радіо програмиViva AmericaфільміWalt Disney1942 рокуSaludos Amigos. Дехто вважає, що до закінчення Другої світової Латинська Америка була регіоном, де найбільше підтримували американську політику^[6].

Ера "добросусідства" завершилася разом з загрозою Холодної війни. Холодна війна змінила політику, оскільки американці відчували, що дуже необхідно захистити Західну півкулю від радянської загрози. Ці зміни суперечили фундаментальним принципам політики добросусідства, зокрема "невторгненню". В результаті була нова хвиля американського втручання у справи Латинської Америки^[2]. До закінчення Холодної війни Сполучені штати прямо і непрямо атакували всі підозрілі соціалістичні рухи з надією зупити поширення комуністичного впливу. В тому числі сюди входить і скинення повалення соціалістичного режиму в Чилі, скинення соціалістичного президента ГватемалиХакобо Арбенса^[7]in Guatemala and the radicalSandinistagovernment of Nicaragua.^[2].

Після Другої світової війни Сполучені Штати пересунули фокус своєї підтримки на відбудову Європи та Японії. Це відкинуло на задній план латиноамериканські країни, бо оскільки американські інвестори раніше фінансували цей регіон.