- •1. Поняття і система адміністративного права України.
- •2. Предмет та метод адміністративного права.
- •3. Джерела адміністративного права.
- •4. Виникнення та розвиток адміністративного права.
- •5. Поняття та ознаки державного управління.
- •6. Поняття та характерні риси публічної адміністрації
- •7. Публічна адміністрація, державне управління та виконавча влада: співвідношення понять.
- •8. Види суспільних відносин, що є предметом адміністративно-правового регулювання.
- •9. Поняття і особливості адміністративно-правових норм
- •10.Поняття та особливості адміністративно-правових відносин
- •11.Поняття і види суб’єктів адмін.Права.
- •12.Система органів виконавчої влади в Україні
- •13. Повноваження Президента України в сфері виконавчої влади.
- •14. Кабінет Міністрів України - вищий орган виконавчої влади в Україні.
- •15. Система центральних органів виконавчої влади в Україні.
- •16. Місцеві органи виконавчої влади в Україні.
- •17. Органи місцевого самоврядування як суб'єкти адміністративно - правових відносин.
- •18. Адміністративно-правовий статус громадян України.
- •19.Поняття і правове регулювання державної служби в Україні.
- •20.Основні етапи проходження державної служби в органах державної влади та їх апараті.
- •21.Об'єднання громадян як суб'єкти адміністративного права у країни.
- •22. Поняття та види адміністративного примусу, їх порівняльна характеристика.
- •23. Поняття і ознаки адміністративного правопорушення.
- •24. Поняття та юридичний склад адміністративного правопорушення.
- •25.Суб'єкт адміністративного правопорушення.
- •26. Особливості адміністративної відповідальності спеціальних суб'єктів.
- •27. Мета, загальна характеристика та види адміністративних стягнень.
- •28. Адміністративний договір
- •29. Поняття і види спеціальних адміністративних режимів
- •30. Поняття, види та роль звернень громадян до органів публічної адміністрації. Провадження щодо звернень громадян
9. Поняття і особливості адміністративно-правових норм
1) Адміністративно-правові норми можна розуміти як встановлені або санкціоновані державою правила, котрі регулюють відносини у сфері державного та муніципального управління, реалізація яких при невиконанні забезпечується державним примусом. (Д. М. Бахрах)
2) Адміністративно-правова норма — правило поведінки, яке встановлене державою (Верховною Радою України, органом виконавчої влади) з метою врегулювання суспільних відносин у сфері державного управління. Норми адміністративного права визначають межі належної, допустимої або рекомендованої поведінки людей, діяльності органів виконавчої влади та їх посадових осіб, а також підприємств, установ, організацій і трудових колективів у сфері виконавчої влади. (В. Богуцький)
3) Адміністративно-правові норми — це встановлені, санкціоновані або ратифіковані державою, формально визначені, юридично обов'язкові, охоронювані засобами державного примусу правила поведінки учасників суспільних відносин у сфері реалізації виконавчої влади та управлінської діяльності державних органів і органів місцевого самоврядування, які забезпечують умови реалізації цими учасниками своїх прав та виконання покладених на них обов'язків. (Авер’янов )
Нормам властиві загальні риси, притаманні нормам інших галузей права. Зокрема:
- встановлюються, санкціонуються чи ратифікуються державою і тому мають державно-владний характер; є формально визначеними загальнообов'язковими правилами поведінки;
- закріплюються в правових актах, що видаються компетентними державними органами; мають двохсторонній характер, тобто встановлюють не тільки права, а й обов'язки учасників правовідносин;
- визначають певні варіанти поведінки; їх дотримання забезпечується шляхом як юридичного примусу, так і застосування різноманітних організаційних, роз'яснювальних, стимулюючих та інших заходів.
Водночас нормам адміністративного права притаманні певні особливості, які відрізняють їх від норм інших галузей права:
1. предметом їх регулювання є суспільні відносини у сфері функціонування управлінських інститутів публічної влади, а відповідно метою цих норм є забезпечення як організації та впорядкованості дій суб'єктів виконавчої влади, місцевого самоврядування, деяких інших суб'єктів управлінської діяльності, так і умов для реалізації і захисту прав і свобод громадян, щодо яких ця діяльність здійснюється.
2. переважна більшість норм адміністративного права має імперативний характер, адже одна із сторін у відносинах, що регулюються зазначеними нормами, завжди є носієм владних (державних або самоврядних) повноважень, тому для цих відносин характерне одностороннє волевиявлення носія цих повноважень.
Ця імперативність виражається:
а) у прямому приписі, що зобов'язує суб'єкта діяти тільки певним чином та неможливості зміни умов норми за його волевиявленням;
б) у можливості суб'єкта обирати варіант поведінки лише із передбачених у нормі таких варіантів;
в) у можливості застосування примусової сили держави у випадку недотримання правил, встановлених нормою.
Водночас інша частина норм адміністративного права має ознаки диспозитивності. Вона полягає у наданні суб'єкту, що не наділений державно-владними повноваженнями, права діяти за своїм вибором, хоча в загальних межах, визначених нормою. В цілому такими нормами встановлюються межі як належної (необхідної), так і дозволеної (можливої) поведінки. Адм.-пр. норма встановлює таку поведінку шляхом закріплення, які дії можна вчиняти (дозволи), від яких слід утриматися (заборони), які вчиняти необхідно (приписи). Причому суб'єкти адміністративно-правових відносин повинні виконувати приписи і заборони, встановлені адм.-пр. нормою, під загрозою можливості застосування до них примусових заходів з боку держави.
3. для адм.-пр. норм у багатьох випадках характерне пряме застосування адміністративних санкцій за правопорушення, адже адміністративна (а тим більше дисциплінарна) відповідальність настає найчастіше у позасудовому порядку.
4. адм.-пр. норми часто встановлюються у процесі реалізації повноважень виконавчої влади і безпосередньо її суб'єктами.
Дотримання адм.-пр. норм забезпечується як шляхом юридичного примусу, так і застосування різноманітних організаційних, роз'яснювальних, стимулюючих та інших засобів.