2. Норми права , визначення та особливості

Кожне суспільство має регулювати відносини між людьми, здійснювати охорону і захист таких відносин. Таке регулювання і охорона суспільних відносин здійснюється за допомогою соціальних норм. У системі таких норм право посідає провідне місце. В юридичній літературі право розглядають як загально-соціальне явище і як волевиявлення держави (юридичне право). Як загальносоціальне явище право характеризується певною свободою і обґрунтованістю поведінки людей, тобто відповідними можливостями суб'єктів суспільного життя, що об'єктивно зумовлені розвитком суспільства, мають бути загальними і рівними для всіх однойменних суб'єктів.

Норма права — це загальнообов'язкове, формально визна­чене правило поведінки, яке встановлене або санкціоноване дер­жавою і спрямоване на врегулювання суспільних відносин шля­хом надання їх учасникам юридичних прав і покладення на них юридичних обов'язків.

Основні ознаки норми права:

1) державновладний характер, тобто норми права встановлю­ються або санкціонуються державою та відображають її волю. Встановлення норми права здійснюється шляхом безпосередньо державою або делегуванням правотворчості, а санкціонування являє собою державне затвердження вже існуючих у суспільстві правових принципів та надання їм певного ступеню обов'яз­ковості. Норма права визначає важливі суспільні відносини і ре­гулює їх. Вона завжди відображає волю певної соціальної групи чи всього населення країни, закріплює її та охороняє;

2) загальнообов'язковий характер, тобто норми права виходять від держави, поширюються на всіх суб'єктів суспільних відно­син і повинні сприйматися ними як вказівки до дії, що не підля­гають обговоренню щодо доцільності чи раціональності;

3) формальна визначеність, тобто норми права закріплюють пра­ва і обов'язки суб'єктів суспільних відносин, а також санкції, які застосовуються у випадках порушень настанов норми. Форма­льно визначена норма завжди являє собою припис, який письмо­во закріплюється у тексті нормативноправового акту у вигляді статті чи частини статті або ж у формі іншого джерела права. Вона формулюється державою від імені всього суспільства;

4) загальний характер, тобто дія норми права поширюється на не­обмежене коло суб'єктів суспільних відносин. В залежності від компетенції державного органа, що видає норму права, та конкре­тної мети, що ставиться перед нормою права, коло суб'єктів, на яких поширюється дія тієї або іншої норми права, може бути різ­ним — від населення країни загалом до невеликих його груп;

5) системність, тобто кожна норма права характеризується ієрар­хічним підпорядкуванням, структурною будовою та спеціаліза­цією, яка виявляється в особливостях сфери суспільних відно­син, що регулюються нормою. Вона нерозривно пов'язана з іншими нормами, утворюючи цілісну систему національного чи міжнародного права;

6) гарантованість, тобто норми права забезпечуються створенням державою необхідних умов для добровільного виконання при­писів відповідними суб'єктами, а також можливістю застосуван­ня державного примусу у разі невиконання норм права. Норми права за своїм змістом досить різноманітні, кожна з них призначена вирішувати специфічні завдання, реалізовувати ті чи інші функції права.